Постанова № 31076291, 11.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року 810/733/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Шкабрій М.П., Шкабрій Н.О.,

від відповідача - Мельниченко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віста» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 № 0001042204, від 22.10.2012 № 0001131710/3343, від 27.12.2012 № 0001462204.

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та надав суду відповідне клопотання від 09.04.2013, яке у подальшому також уточнив та просив суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343 і від 04.02.2013 № 0000132304.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з віднесенням до витрат звітного періоду списаної готової продукції, а також вартості дизельного пального за рахунок відображення руху товару по товарно-транспортним накладним, які не заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, в Акті перевірки податковий орган стверджує про порушення підприємством порядку оподаткування доходів, виплачених фізичним особам - підприємцям, оскільки відсутні підтверджуючі документи сплати авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб, копії свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в Акті перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств дохід від реалізації товарів визначався підприємством на підставі первинних документів, що підтверджують отримання підприємством доходів з урахуванням загальновиробничих витрат, проте, під час перевірки податковий орган для розрахунку коефіцієнту співвідношення витрат до собівартості продукції використовував дані загальних сум виготовлених і придбаних для реалізації товарів. Крім того, в Акті перевірки відсутня інформація про реквізити первинних документів ТОВ «Віста», на підставі яких було зроблено висновок стосовно фактів списання підприємством готової продукції, а також вартості списаної готової продукції з розбивкою по періодах. Адже згідно даних бухгалтерського обліку списання готової продукції у період з 01.07.2011 по 30.06.2012 підприємством не проводилось.

Відносно твердження податкового органу про списання пального позивач зазначив, що підприємство використовує внутрішній порядок заповнення товарно-транспортних накладних, затверджений наказом, копія якого надавалась під час перевірки. Крім того, як стверджує позивач, факти поставок товарів замовникам підтверджується видатковими накладними, посвідченнями про відрядження, товарними чеками, а тому факт поставки товарів покупцям підтверджується документально.

Щодо порушення порядку оподаткування доходів, виплачених фізичним особам - підприємцям, позивач стверджує, що під час перевірки підприємством не було надано податковому органу документи стосовно сплати авансових платежів, копії свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку СПД ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оскільки вони були втрачені. Проте, за час проведення перевірки та до виготовлення та підписання Акта перевірки, позивачем було відновлено вказані документи і на дату підписання Акта перевірки дані документи були надані особам, які здійснювали перевірку, але до уваги відповідачем взяті не були. Також надавались ці документи і при подачі заперечень до Акта перевірки, яке було подано до податкового органу 11.10.2012.

Таким чином, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Під час судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимоги і просили суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Віста» з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства (код ЄДРПОУ 13734034) за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 05.10.2012 № 1464/22-4/13734034 (далі - Акт перевірки) згідно з яким встановлено ряд порушень податкового законодавства. При цьому, суд наводить саме ті порушення відносно яких у подальшому податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. Зокрема, це порушення:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5, ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток на суму 292738,00 грн. в т.ч. за III квартал 2011 року у розмірі 93805,00 грн., за IV квартал 2011 року у розмірі 73220,00 грн., за І кварталі 2012 року у розмірі 54351,00 грн., за II квартал 2012 року у розмірі 71362,00 грн.;

- п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1. п. 168.1 ст.168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до недоотримання та несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 960,63 грн.;

- п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та п.п. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України в частині зазначення недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за IV кв. 2011 року і за І кв. 2012 року.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

На сторінці 7 Акта перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. встановлено, що на формування цих показників мали вплив витрати, що формують собівартість придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг) (р.05.1 СВ), а саме: закупівля продукції для виробництва маргарину, майонезу, кетчупу, соусу-гірчичного, і придбання послуг прямо пов'язаних з виробництвом (комунальні послуги, послуги оренди, митне оформлення вантажу, лабораторні дослідження, тощо).

Крім того, в абзаці 5 сторінки 7 Акта перевірки відповідач встановив, що враховуючи той факт, що підприємством не визнано доходи від списаної готової продукції, то необхідно зменшити суму витрат пропорційно суми списання готової продукції по відношенню до собівартості реалізації на суму 558126,00 грн. у тому числі за ІІІ квартал 2011 року у сумі 79483,00 грн., за IV квартал 2011 року у сумі 124537,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 137208,00 грн., за ІІ квартал 2012 року у сумі 216898,00 грн.

Також, відповідно до Акта перевірки посадові особи податкового органу здійснювали перевірку правомірності формування витрат та віднесення до їх складу витрат на дизельне пальне. На сторінці 8 Акта перевірки зазначено, що у період перевірки підприємством віднесено до складу витрат дизельне пальне у сумі 526755,00 грн. До перевірки надані товарно-транспортні накладні у яких в графі відомості про вантаж у колонці назва продукції значиться товар в асортименті, не заповнені колонки «з вантажем слідують», «вид пакування», «кількість міст» і інші. У зв'язку з цим. Податковий орган зазначив, що підприємством порушено вимоги підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - неправомірно віднесено до складу витрат суму у розмірі 526755,00 грн.

На сторінці 19 Акта перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою правильності оподаткування доходів виплачених фізичним особам - підприємцям встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, виплаченого у грудні 2011 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за судки в сумі 4465,19 грн., у грудні 2011 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за послуги в сумі 1375,00 грн.

На момент перевірки відсутні підтверджуючі документи сплати платіжним повідомленням авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб, копії свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про порушення вимог підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 876,03 грн.

При дослідженні хронології подій, які відбувались у подальшому судом встановлено, що позивач не погоджуючись із висновками перевірки звернувся до відповідача із запереченням до Акта перевірки, яке зареєстровано у податковому органі 11.10.2012.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було прийнято відповідь від 17.10.2012 № 3301/10/22-4 на заперечення, в якій податковий орган виклав висновки Акта від 05.10.2012 № 1464/22-4/13734034 в іншій редакції. Так, зокрема, як зазначено у відповіді на заперечення з урахуванням тих порушень, які оскаржуються позивачем відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом встановлено порушення ТОВ «Віста»:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5, ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток у розмірі 261010,00 грн. в т.ч. за III квартал 2011 року у розмірі 62077 грн., за IV квартал 2011 року у розмірі 73220,00 грн., за І кварталі 2012 року у розмірі 54351,00 грн., за II квартал 2012 року у розмірі 71362,00 грн.;

- п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та п.п. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України в частині зазначення недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за IV кв. 2011 року і за І кв. 2012 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001042204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 292439,00 грн., з них 261010,00 грн. за основним платежем і 31429,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001062204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1700,00 грн., з них 1700,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001032204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23375,00 грн., з них 18700,00 грн. за основним платежем і 4675,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1020,00 грн., з них 0,00 грн. за основним платежем і 1020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Київській області від 18.12.2012 № 3161/10/10-206/726-1639 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0001042204 в частині застосованої фінансової санкції у розмірі 1,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 510,00 грн.

На виконання даного рішення Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0001462204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 292438,00 грн.

За результатами подальшого адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 15.01.2013 № 607/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0001062204 і № 0001032204 скасовано, а податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001042204 скасовано в частині визначення ТОВ «Віста» податку на прибуток за рахунок зменшення перевіркою витрат по операціях з оренди майна у ТОВ «Київський олійно - жировий комбінат», в іншій частині податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0001042204 і податкове повідомлення - рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343 (з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги) - залишено без змін.

За наслідком адміністративного оскарження на підставі Акта перевірки та рішення від 15.01.2013 № 607/6/10-2115 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000132204. При цьому, як пояснив суду представник податкового органу, при формуванні даного податкового повідомлення-рішення допущено друковано помилку, а саме, замість 04.02.2013 зазначено 04.02.2012.

Не погоджуючись саме з цими двома податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає про таке.

Як вбачається з Акта перевірки податковий орган встановлюючи порушення в частині визначення податку на прибуток підприємств посилається на статтю 138 Податкового кодексу України, яка визначає склад витрат та порядок їх визнання.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Як було зазначено судом, під час перевірки відповідачем встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларацій «витрати операційної діяльності» у розмірі 558126 грн. у т.ч. за III квартал 2011р. у розмірі 79483 грн., за IV квартал 2011р. у розмірі 124537 грн., за І квартал 2012р. у розмірі 137208грн. за II квартал 2012р. у розмірі 216898 грн.

Відповідно до сторінки 7 Акта перевірки, на формування даного показника мали вплив витрати, що формують собівартість придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме - закупівля продукції для виробництва маргарину, майонезу, кетчупу, соусу - гірчичного, придбання послуг пов'язаних з виробництвом (комунальні послуги, послуги оренди, митне оформлення вантажу, лабораторні дослідження тощо.

Як пояснив у ході судового розгляду представник відповідача, даного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що на думку податкового органу, позивачем списано готову продукцію і при цьому, підприємством не було визнано доходи від такої списаної продукції, а отже у даному випадку витрати підприємства сформовано безпідставно, оскільки витрати формуються у випадку отримання доходу підприємством, тобто відповідачем не вірно сформовано витрати.

На запитання суду щодо розрахунку отриманого позивачем доходу від списаної готової продукції, представник відповідача пояснив, що сума доходу, яку одержало ТОВ «Віста» від списання готової продукції розрахована податковим органом на підставі коефіцієнту співвідношення собівартості реалізації, про що повідомлено позивача у письмовій відповіді від 17.10.2012 № 3301/10/22-4 на заперечення ТОВ «Віста» до Акта перевірки. При цьому, слід зазначити, що в самому Акті перевірки податковим органом не наведено даного розрахунку та не визначено як вираховувався даний коефіцієнт.

Зі змісту відповіді від 17.10.2012 № 3301/10/22-4 вбачається, що податковим органом у розрахунку наведено коефіцієнт співвідношення у розмірі 0,87 у ІІІ кварталі 2011 року, 0,86 у ІV кварталі 2011 року, 0,83 у І кварталі 2012 року та 0,75 у ІІ кварталі 2012 року.

Проте, нормативного обґрунтування застосування саме такого розміру коефіцієнту співвідношення відповідно до вимог чинного податкового законодавства податковим органом суду не наведено.

Крім того, в Акті перевірки відсутня як інформація про реквізити первинних документів ТОВ «Віста», на підставі яких було зроблено висновок стосовно фактів списання підприємством готової продукції, а також вартості списаної готової продукції з розбивкою по періодах. Так і відомості щодо відображення факту списання у бухгалтерському обліку, що підтверджує твердження позивача відносно того, що підприємством не проводилось списання готової продукції.

У свою чергу, представник позивача пояснив суду, що ТОВ «Віста» у період перевірки реалізовувало виготовлену продукцію іншим підприємствам.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що підприємством не визнано доходи від списаної готової продукції є безпідставними та документально непідтвердженими. Отже, податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000132204 прийнято безпідставно та підлягає скасуванню як протиправне.

Відносно твердження відповідача про безпідставне списання позивачем дизельного пального на суму 526755,00 грн., слід зазначити наступне.

В Акті перевірки (сторінка 8) відповідач зазначив, що в товарно-транспортних накладних, за якими позивач здійснював доставку власної продукції відсутні відомості про вантаж і не заповнені колонки «з вантажем слідують», «вид пакування», «кількість міст» і інші, у зв'язку з цим, на думку відповідача позивачем порушено вимоги підпункту 139.1.1 і підпункту 139.1.9 пункту 139 Податкового кодексу України.

Як вбачається з наданих представником позивача копій товарно-транспортних накладних (том ІІ, а.с. 23 - 231, том ІІІ, а.с. 1 - 73), у деяких з них у розділі «Назва продукції, товару (вантажу) або № контейнера» зазначено, як «товари згідно видаткових накладних», «товари в асортименті», так і зазначено детальний перелік вантажу. Проте, податковим органом до увагу дану обставину не прийнято.

Крім того, позивачем було надано суду копії видаткових накладних на відвантаження товару і їх реєстри, які вказані у наведених товарно-транспортних накладних.

Тобто, у позивача наявна повна інформація щодо переміщення товару, а саме його назви, кількості і пакування.

При цьому, відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну України від 24.05.1995 № 88) первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених, відповідним органом державної влади. Крім того, документування господарських операцій може здійснюватись із використанням самостійно виготовлених бланків, які мають містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, форма № 1-ТН не є документом суворої звітності, тобто не є первинним бухгалтерським документом, а від форми товарно-транспортної накладної використовуваної суб'єктами підприємницької діяльності за наявності реквізитів, підписів і печаток підприємств, факт здійснення господарської діяльності не змінюється і не впливає на віднесення до складу витрат вартості дизельного пального, списаного за цими товарно-транспортними накладними.

Слід зазначити, що позивач під час судового розгляду надав суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вантажних автомобілів, які належать ТОВ «Віста», а також орендованих автомобілів. Також судом встановлено, що товар, який перевозився виробляється даним підприємством, тобто понесені витрати безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Крім того, позивач надав суду копії рахунків паливних компаній на придбання дизельного палива у перевіряємому періоді.

Таким чином, позивач надав суду копії документів, які підтверджують факт використання вантажних автомобілів для перевезення товарів згідно товарно- транспортних накладних, а тому підприємством правомірно сформовано витрати на реалізацію готової продукції.

Відносно твердження відповідача про те, що ТОВ «Віста» у перевіряємому періоді не утримано і не перераховано податку на доходи фізичних осіб з виплаченого доходу у грудні 2011 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з пунктом 167.1 статті 67 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Як було зазначено судом, нараховуючи позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податковий орган зазначив, що на момент проведення перевірки у позивача відсутні підтверджуючі документи сплати платіжними дорученнями авансових платежів, копії свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що в ході перевірки з'ясувалось, що документи відносно сплати авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5, копії свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку втрачені підприємством. За час проведення перевірки позивача підприємством було відновлено вказані документи і надано особам, які здійснювали перевірку на дату складення Акта перевірки.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 Серії НОМЕР_7, копію свідоцтва про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_8 від 01.01.2011, копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 серії НОМЕР_9 і копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_10.

Таким чином, твердження податкового органу про відсутність у позивача документів, що підтверджують державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є безпідставними.

Судом також встановлено, що позивач оскаржуючи Акт перевірки в адміністративному порядку надав копії вказаних свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців і свідоцтв платників податку до скарги від 31.10.2012 № 374 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

Проте, як вбачається зі змісту відповіді на заперечення відповідач врахував дані факти описані у пунктах 6-7 заперечення на Акт перевірки, але викладаючи висновки Акта перевірки в новій редакції зазначив про порушення «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та п.п. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України в частині зазначення недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за IV кв. 2011 року і за І кв. 2012 року та прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343, в якому визначив податкові зобов'язання в сумі 1020,00 грн.

При цьому, відповідач у запереченнях від 10.04.2013 № 600/9/22-4 на позовну заяву взагалі не послався на наявність такого порушення у позивача та не навів правової позиції податкового органу з даного приводу.

Не надав чітких пояснень з цього приводу і представник податкового органу в ході судового розгляду.

Крім того, як було зазначено судом, позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343 в адміністративному порядку і рішенням Державної податкової служби у Київській області від 18.12.2012 № 3161/10/10-206/726-1639 скаргу позивача задоволено частково, скасовано дане податкове повідомлення-рішення в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 510,00 грн.

Проте, у подальшому, відповідачем на виконання вимог податкового законодавства, нове податкове повідомлення-рішення не прийнято.

За наведених обставин і враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001131710/3343 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0001131710/3343 і від 04.02.2013 № 0000132204.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 квітня 2013 р.