Постанова № 31076266, 22.04.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 р. Справа № 818/393/13-a

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді - Глазько С.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат», звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0000072301 від 15 березня 2012 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач безпідставно визнав угоду між ним та ТОВ «Харчопродекспо» безтоварною, оскільки позивачем на перевірку були надані відповідні первинні документи, а саме: договір поставки, розхідні та податкові накладні які підтверджують право позивача на спірний податковий кредит в сумі 109272 грн.

В судове засідання представник позивача вчетверте не з'явився, подав вкотре клопотання про відкладення, однак суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та ухвалення обґрунтованого судового рішення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, свою позицію виклав в запереченні в якому зазначив, що вищевказана угода між позивачем та ТОВ «Харчопродекспо» є безтоварною, оскільки не мала реальних наслідків.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, згідно ст.ст. 12, 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи здійснений в письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в період з 20 лютого 2012 року по 22 лютого 2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року по господарським операціям позивача з ТОВ «Харчопродекспо».

За наслідками вказаної перевірки був складений акт від 23 лютого 2012 року №52/23/32738876.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000072301 відповідно до якого, за порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.123.1 ст.123 ПК України останньому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ, за основним платежем на 109272 грн. та за штрафними санкціями - 27318 грн.

Відповідно до акту перевірки, підставами для вищевказаного донарахування податку стало те, що відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що угода поставки товару, укладена між позивачем (покупець) та ТОВ «Харчопродекспо» (продавець), оформлювалась тільки документально шляхом виписки видаткових накладних та податкових накладних, а фактично передача товару не здійснювалася, оскільки відсутня відповідна первинна документація, тобто відбулося здійснення безтоварної господарської операції, а тому позивач не мав права відносити суму ПДВ до свого податкового кредиту, окрім того вказана сума фактично не сплачувалась позивачем його контрагенту.

Позивач, на спростування вказаної позиції, в своєму позові зазначає, що ним на перевірку було надано відповідачу договір, податкові та видаткові накладні, інші необхідні документи на підтвердження здійснення господарської діяльності, перелік яких наведений в самому акті перевірки.

Щодо товарно-транспортних накладних, то у переліку підтверджуючих документів, установленому п. 44.1 ПКУ, на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування, ТТН не включено.

Віднести її до складу інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків, ведення яких передбачено законодавством, на думку позивача не можна.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, свою позицію обґрунтовує наступним.

Так 30 вересня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Харчопродекспо» (постачальник) м. Івано-Франківськ був укладений договір поставки відповідно до якого, постачальник зобов'язується в період дії договору поставити у власність покупцеві м'ясо продукцію, покупець зобов'язується вчасно здійснити оплату за товар та прийняти його на умовах визначених даним договором. Загальна сума договору складає 655632,97 грн. з ПДВ (109272 грн.). Підтвердженням якості товару з боку постачальника є: посвідчення якості, ветеринарне свідоцтво.

На підтвердження виконання вказаної угоди та права на спірний податковий кредит позивачем надано (а.с.27-36):

· податкову накладну від 30 вересня 2011 року №380 на суму 173116,67 грн. та ПДВ 34623 грн. та розхідну накладну №хп-0000693 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав м'ясо яловичини першої категорії в кількості 11050 кг.;

· податкову накладну від 30 вересня 2011 року №376 на суму 36795,88 грн. та ПДВ 7359,18 грн. та розхідну накладну №ХП-0000012 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти;

· податкову накладну від 30 вересня 2011 року №377 на суму 60211,72 грн. та ПДВ 12042,35 грн. та розхідну накладну №ХП-0000013 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти;

· податкову накладну від 30 вересня 2011 року №379 на суму 205815,12 грн. та ПДВ 41163,02 грн. та розхідну накладну №ХП-0000031 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти;

· податкову накладну від 30 вересня 2011 року №378 на суму 70421,42 грн. та ПДВ 14084,28 грн. та розхідну накладну №ХП-0000030 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти.

Також, відповідно до акту перевірки (а.с.19), між позивачем (поклажедавець) та ПАТ «Івано-Франківськ «Вінницям'ясо» (Зберігач) 30 вересня 2011 року був укладений договір зберігання. За умовами вказаного договору, «Поклажедавець» зобов'язується передавати «Зберігачу», а «Зберігач» приймати на відповідальне зберігання на строк до пред'явлення «Поклажедавцем» вимоги про повернення яловичини 1 та 2 ґатунку, шкіри та субпродукти (далі за текстом майно), кількість та якість яких буде визначатися в підписаних сторонами актах приймання-передачі. Право власності на майно до Зберігача не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути передане ним третім особам. Зберігач приймає майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджується довіреністю.

Відповідно до умов договору, Поклажедавець передає майно Зберігачу за адресою: 21100, м. Вінниця, вул.Кірова, 1 відповідно до акту приймання-передачі. Зберігач зобов'язаний зберігати майно в приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: 21100, м.Вінниця, вул.Кірова, 1

Також, відповідачем суду були надані пояснення від 5 січня 2012 року в.о. директора TOB «Лебединський м'ясокомбінат» Манжай Л.І., якою було підтверджено, що довіреності на отримання товару не виписувались, розрахунки за товар не проводились. Фактичних поставок та транспортування товару від TOB «Харчопродекспо» не було, оскільки був укладений договір зберігання.

Документи, які б підтверджували транспортування товару від TOB «Харчопродекспо» до ПАТ «Івано-Франківськ «Вінницям'ясо» відсутні.

Окрім того, як вказує відповідач, станом на 30 вересня 2011 року у TOB «Лебединський м'ясокомбінат» не було основних засобів для здійснення господарської діяльності, оскільки всі основні засоби були передані в оренду, що підтверджується актом приймання - передачі від 27 вересня 2011 року №1 до договору оренди комплексу будівель та споруд від 26 вересня 2011 року №б/н, укладеному з орендарем - TOB «Стар - майстер» (а.с.49-52).

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, погоджується з позицією відповідача щодо безтоварності угоди поставки від 30 вересня 2011 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Харчопродекспо», оскільки з вище наданих сторонами документів встановлено, що позивач не сплатив вартість товару, не транспортував та не передавав його на зберігання, оскільки фактично його не отримував, що підтверджується відсутністю підписів в графі отримав в вище перелічених розхідних накладних, які сам позивач завірив та надав суду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону, одним з принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх суті. А не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, операція яка не відбулася не може бути об'єктом оподаткування.

У зв'язку з викладеним, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами податкового законодавства.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції, за якими виник податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає обґрунтованим висновок податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 109272 грн.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько