Постанова № 31069706, 26.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1086/13-а

26 квітня 2013 року 12год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.

Позивач в судове засідання не прибув, в позовній заяві просив суд справу розглядати без участі позивача.

Позовні вимоги обґрунтував наступним.

ОСОБА_1 будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, водночас є пенсіонером за віком, а відтак, вважає, що згідно з Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На підставі викладеного просить визнати дії відповідача щодо винесення вимоги № Ф-29 від 05.03.2013 року протиправними та зобов'язати припинити нарахування єдиного соціального внеску в майбутньому.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав, просив про розгляд справи без участі представника відповідача.

На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що позивач не досяг 60-річного віку, отже зобов'язана була сплачувати єдиний внесок, так як отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, вказав, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, вважає, що для позивача сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обов'язковою. Просить в позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Рокитнівською районною державною адміністрацією Рівненської області 14.08.2012 року (а.с.13), відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 є платником єдиного податку (а.с.15) та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.14,35).

05.03.2013 року відповідачем для позивача було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-29, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1551,79 грн. (а.с.7).

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Щодо вимог про ввизнання дій відповідача щодо винесення вимоги № Ф-29 від 05.03.2013 року протиправними суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту вказаного закону - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлюються умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, абз. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пердбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У даному випадку положення ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Судом встановлено, що позивачу, у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.12).

Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення представника відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом також встановлено, що позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу перед управлінням Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області суду не надано, у відповідача відсутні правові підстави для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу № Ф-29 від 05.03.2013 року. Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд виходячи за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача приходить до висновку, що вимога про сплату боргу № Ф-29 від 05.03.2013 року підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску, як особі, що перебуває на пенсії за віком, слід зазначити наступне. Враховуючи положення ст.ст. 2, 6 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Відтак, дана вимога позивача заявлена без наявності спірних правовідносин, а тому суд, приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області заперечуючи проти позову правомірності спірної дій щодо винесення вимоги не довело. Відтак, вимога управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області №Ф-775 від 19.02.2013 року про сплату боргу є протиправною та підлягає до скасування.

За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити частково.

Сплачений позивачем судовий збір, присуджується йому з Державного бюджету України відповідно до положень ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про сплату недоїмки № Ф-29 від 05.03.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.