Постанова № 31069670, 26.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/86/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Бондаренко С.О.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 року № 0000232301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в частині суми 1 453 121 грн. 42 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 квітня 2013 року).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на незгоду із висновками планової виїзної перевірки, оформленої актом від 09.04.2012 № 538/22/36313601, щодо безтоварності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Окант - Україна», ТОВ «Егіда Харків», ТОВ «ВІП Контракт», ТОВ «Артпласт Плюс», ТОВ «Острів - Одесса». Зазначали, що поставки вказаними контрагентами товарів носили реальний характер. Пояснював, що господарські операції були оформлені необхідними первинними документами, в т.ч. отримано належні податкові накладні, на підставі яких, на думку позивача, правомірно сформовано податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту вищевказаної перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» (ідентифікаційний код 36313601) зареєстровано як юридична особа Пирятинською районною державною адміністрацією 29.09.2009, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14773826 станом на 27 вересня 2012 року (том 6, а. с. 204-206).

Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.01.2010 № 100260924 серії НБ № 132803 (том 6, а.с. 207).

Згідно вищевказаного Витягу з ЄДР позивач здійснює наступні види діяльності: 10.73 - виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 46.32 - оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; 10.13 - виробництво м'ясних продуктів; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 10.72 - виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 10.85 - виробництво готової їжі та страв.

В період з 20 лютого 2012 року по 02 квітня 2012 року на підставі пункту 75.1 статті 75, статей 77, 82 Податкового кодексу України посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пирятинський делікатес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 вересня 2009 року по 31 грудня 2011 року, оформлену актом від 09 квітня 2012 року № 538/22/36313601.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Пирятинський делікатес» завищено від'ємне значення в сумі 1 595 006 грн. 37 коп., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 806 704 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 788 302 грн. 37 коп.

На підставі встановлених перевіркою вищевикладених порушень Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 року № 0000232301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 595 006 грн. 37 коп.

Із вищевказаними висновками перевірки та винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що спірний податковий кредит ТОВ «Пирятинський делікатес»було сформовано за період І та ІІІ кварталів 2010 року в той час, коли порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі - Закон «Про ПДВ»).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними первинними документами.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цій же нормі надано визначення поняття «господарської операції» - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій (документальне оформлення) не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення). Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Приймаючи до уваги наведене та надаючи оцінку висновкам перевірки Лубенської ОДПІ про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у 1 та 3 кварталах 2010 року із урахуванням вищевказаних господарських операцій, суд дійшов наступних висновків.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій в І кварталі 2010 року з ТОВ "Окант - Україна" та ТОВ Острів - Одеса", у ІІІ кварталі 2010 року - з ТОВ "Окант-Україна", ТОВ "Егіда-Харків", ТОВ "ВІП Контракт" та ТОВ "Артпласт плюс", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо за кожен період окремо.

Так, досліджуючи правомірність висновків податкового органу щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань за 1 та 3 квартал 2010 року по господарським операціям з ТОВ "Окант-Україна" та ТОВ "Острів-Одеса", суд встановив наступне.

Згідно розрахунку Лубенської ОДПІ /том 2, а. с. 16/ позивачем завищено від'ємне значення по податку на додану вартість

за 1 квартал 2010 року на суму 806 704 грн., в тому числі по операціям з:

ТОВ "Окант Україна" - 664 819 грн. 05 коп.;

ТОВ "Острів-Одеса" - 141 884 грн. 95 коп.;

за 3 квартал 2010 року по операціям з ТОВ "Окант-Україна" в сумі 400 951 грн. 10 коп.

Щодо операцій поставки виробничого обладнання контрагентом ТОВ "Окант -Україна", судом встановлено, що на виконання договорів поставки промислового обладнання /том 1, а.с. 57-133, том 4, а. с. 1-53/ останнім було поставлено позивачу виробниче обладнання, яке було обліковано позивачем у складі основних засобів /том 2, а. с. 46-79/, таке як: лінії для виробництва млинців, лінії для виробництва вареників, лінії для виробництва пельменів, апарати для виробництва гамбургерів, фасувально-пакувальне обладнання, фаршемішалки, куттери швидкісні, машини для просіювання муки, формуючі барабани багатофункціональні апарати та інше.

За умовами вищевказаних договорів між даними контрагентами, товар поставляється покупцю на умовах склад с. Дейманівка, Пирятинського району Полтавської області.

Поставка обладнання по вищевказаним договорам була здійснена контрагентом позивача протягом періоду з 28 травня 2010 року по 12 серпня 2010 року.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані рахунки - фактури, податкові накладні /том 1 а.с.50-56; том 7, а. с. 79-97; том 6, а.с. 194, 196, 198, 200, 202, 210, 212, 214-215, 216,; том 8 а. с. 204-250/.

Згідно пояснень представників позивача замовлене обладнання було поставлено ТОВ "Окант -Україна" на вищевказану адресу позивача власним автотранспортом контрагента та передано уповноваженій особі позивача за дорученням на отримання ТМЦ /том 7, а. с. 168-171/ згідно актів установки та підключення обладнання на підприємстві замовника /том 1, а. с. 146, 148-149/ та актів приймання -передачі обладнання, що не потребувало підключення та пусконалагоджувальних робіт /том 2, а. с. 147, 150-152/. При цьому, на дане обладнання постачальником було надано технічну документацію /том 5, том 4, а. с. 110-247/ та сертифікати відповідності /том 1, а. с. 153-166/.

Відвантаження поставленого товару було оформлено видатковими накладними, виданими контрагентом (том 1, а. с. 134-143, том 4, а. с. 64-72/.

Проведення обумовлених умовами договорів авансових платежів підтверджується платіжними дорученнями на /том 4, а. с. 75-83/.

Вищезазначене виробниче обладнання було обліковано позивачем у складі основних засобів /інвентарні картки обліку основних засобів - том 2, а. с. 46-79; бухгалтерська довідка про балансову вартість основних засобів, придбаних у ТОВ "Окант -Україна" в том 2, а. с. 40-45, використовується позивачем у виробничій діяльності (бухгалтерська довідка - том 2, а. с. 37-39, та відомостями амортизаційних нарахувань/.

Таким чином, судом встановлено реальні зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі товариства.

Наявність цього обладнання на підприємстві, його використання та повне відображення в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ "Пирятинський делікатес"Лубенською ОДПІ не заперечується, претензій до документального оформлення безпосередніх операцій актом перевірки також не зафіксовано.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних про перевезення обладнання, за умови, що позивач не здійснював оплату перевезення вантажу, не є безумовною обставиною для встановлення відсутності поставок та безтоварний характер операцій, оскільки їх реальність та фактичне переміщення цього товару підтверджується як самим контрагентом так і іншими необхідними документами.

Також суд зазначає, що умовами договорів позивача з контрагентом ТОВ "Окант-Україна" поставка товару покупцю здійснювалась на умовах доставки на склад ТОВ "Пирятинський делікатес" за адресою: с. Дейманівка, Пирятинського району Полтавської області.

Висновки Лубенської ОДПІ про безтоварність проведених господарських операцій пов'язуються нею із довідкою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати зустрічної перевірки ТОВ "Окант -Україна" по взаємовідносинам із ТОВ "Мегатрейд-77"від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, де зазначено, що на звірку не було надано документів, які підтверджують факт здійснення даних господарських операцій по поставці обладнання, а саме на підприємствах відсутні товарно-транспортні накладні, у ТОВ "Мегатрейд-77" відсутні трудові ресурси, складські приміщення виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Також, суд приймає до уваги, що в довідці ДПІ у Дніпровському районі м. Києва "Про результати зустрічної перевірки ТОВ "Окант - Україна" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Пирятинський делікатес" за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року" від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, оцінювалися документи, яким оформлювали свої взаємовідносини ТОВ "Окант -Україна" та ТОВ "Пирятинський делікатес" та не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ "Пирятинський делікатес" /том 1, а. с. 245-252/.

До того ж, суд зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року (адміністративна справа № 2а-1670/5040/12), залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000242301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 664 819 грн. 05 коп. (шістсот шістдесят чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень п'ять копійок) та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 166 204 грн. 76 коп. (сто шістдесят шість тисяч двісті чотири гривні сімдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про безтоварний характер операцій та підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту в 1 кварталі 2010 року за результатами придбання у ТОВ "Окант-Україна" виробничого обладнання (основних засобів) на суму 664 819 грн. 05 коп., а також погодився із висновками перевірки відповідача про не підтвердження реальності проведених операцій по поставці холодильного обладнання між ТОВ "Пирятинський делікатес" та ТОВ "Острів-Одеса" та порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент його формування на суму - 141 884 грн. 95 коп.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі № 2а-1670/5040/12 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, доказування не потребують.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про безтоварний характер операцій та підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту в 1 та 3 кварталі 2010 року за результатами придбання у ТОВ "Окант-Україна" виробничого обладнання (основних засобів) на суму 1 065 770 грн. 15 коп.

Перевіряючи доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача із ТОВ «Острів -Одеса» судом встановлено наступне.

Під час судового розгляду справи представник позивача зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 23 квітня 2012 року № 0000232301 в частині нарахування ТОВ "Пирятинський делікатес" податкового зобов'язання по господарським операціям з ТОВ "Острів-Одеса" позивачем не оскаржується.

До того ж, судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року (адміністративна справа № 2а-5040/12), залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, встановлено не підтвердження реальності проведених операцій по поставці холодильного обладнання між ТОВ «Пирятинський делікатес»та ТОВ «Острів -Одеса» та порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент його формування на суму -141 884 грн. 95 коп.

Стосовно нарахування податкового зобов'язання позивачу по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Егіда-Харків», які виникли в 3 кварталі 2010 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до розрахунку Лубенської ОДПІ податкових зобов'язань позивача /том 2, а. с. 16/ податковим органом було встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість за 3 квартал 2010 року по операціям позивача з ТОВ "Егіда-Харків" у розмірі 290 411 грн. 30 коп.

Податковим органом вказані операції ставились під сумнів, зокрема, і з тих підстав, що під час перевірки посадовими особами ТОВ «Пирятинський делікатес» не надані товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують факт перевезення товарно-транспортних накладних від ТОВ «Егіда-Харків» до ТОВ «Пирятинський делікатес».

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Покупець) та ТОВ "Егіда Харків" (Постачальник) був укладений: договір № 22-07/10-5 від 22 червня 2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити протягом строку дії вказаного Договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (заморожене м'ясо) /а. с. 23/. Доставка товару здійснюється за рахунок Покупця (пункт 2.3 Договору)

Позивачем на підтвердження виконання умов зазначеного Договору надані рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні /том 6, а. с. 57-67, 142-148/.

Також позивачем були надані платіжні доручення на підтвердження сплати коштів за товарно-матеріальні цінності /том 6, а. с. 68-76/.

Відповідно до вимог Договору (пункт 2.2) постачальник надав покупцю ветеринарне свідоцтво (експертний висновок), копії яких містяться в матеріалах справи /том 6, а. с. 77-127/.

Позивачем ані під час перевірки, ані вході судового розгляду справи не було надано доказів транспортування товару (заморожене м'ясо) від ТОВ "Егіда Харків" - товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші докази.

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях, транспортування товару від постачальника ТОВ "Егіда Харків" на адресу ТОВ "Пирятинський делікатес" здійснювалося власним транспортом позивача.

Так, позивачем була надана довідка, відповідно до якої в 2010 році на підприємстві у власності знаходився вантажний автомобіль ГАЗ 3302 державний номер ВІ 5427 ВМ з холодильним обладнанням. На підтвердження вказаної обставини позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу /том 2, а. с. 146/. Разом з тим, з свідоцтва серія САЕ № 092959 про реєстрацію вказаного транспортного засобу ГАЗ 3302 державний номер ВІ 5427 ВМ, вбачається, що вказаний автомобіль зареєстровано за позивачем лише 12 листопада 2010 року, в той час як поставка товару від ТОВ "Егіда Харків" здійснювалась в липні - вересні 2010 року.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Отже, Правила обов'язкові для застосування позивачем, який визначений перевізником товару та вантажоодержувачем.

Згідно пункту 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктами 11.4, 11.5 Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7. Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому, пунктом 8.26 Правил встановлено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення відвантаження та перевезення товарно-матеріальних цінностей за договорами, укладеними позивачем із ТОВ "Егіда Харків".

Як вбачається з акту перевірки податковим органом було встановлено, що за 3 квартал 2010 року ТОВ «Пирятинський делікатес» включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «ВІП Контракт» та ТОВ «Артпласт плюс», які не задекларували податкові зобов'язання по податку на додану вартість по реалізації товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ «Пирятинський делікатес».

Підставою для вказаних висновків податкового органу стало отримання Звітної форми "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкових зобов'язань контрагентів позивача, в тому числі і ТОВ «ВІП Контракт» та ТОВ «Артпласт плюс».

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані звіти електронних систем податкового органу не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Разом з тим, з акту перевірки та письмових заперечень відповідача від 06 лютого 2013 року вбачається, що податковим органом перевірка реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ВІП Контракт» та ТОВ «Артпласт плюс» та дослідження первинної бухгалтерської документації не проводились /том 1, а. с. 177/. Посилання відповідача в письмових поясненнях від 10 квітня 2013 року на ту обставину, що під час перевірки позивачем не надавались будь-які документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "ВІП Контракт" та ТОВ "Артпласт плюс", суд вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

До того ж, позивачем на підтвердження позовних вимог щодо фактичного здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію: договори, рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, докази транспортування (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) /т. 6 - а. с. 1-53/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про бзепідставність висновків податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ "Пирятинський делікатес" та ТОВ «ВІП Контракт», ТОВ «Артпласт плюс» з придбання товарів, з огляду на мотиви, викладені в акті перевірки.

За таких обставин, податкове повідомлення рішення від 23.04.2012 № 0000232301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 162 710 грн. 12 коп., винесено відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які повинні були бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак є неправомірним та підлягає в цій частині скасуванню, в іншій частині позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, адміністративний позов ТОВ «Пирятинський делікатес» підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, натомість визнати податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної ДПІ (Пирятинське відділення) від 23 квітня 2012 року № 0000232301 протиправним і скасувати в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 162 710 грн. 12 коп.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної ДПІ (Пирятинське відділення) від 23 квітня 2012 року № 0000232301 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 162 710, 12 (один мільйон сто шістдесят дві тисячі сімсот десять) гривень 12 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (код ЄДРПОУ ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) гривень 23 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький