Постанова № 31069663, 07.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 року справа № 813/1611/13-а

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

14 год. 28 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Єжова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Артіс-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Приватне підприємство «Артіс-Монтаж» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 р. №00004023020/3391, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість на 41497 грн. 89 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 33198 грн. 31 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 8299 грн. 58 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин між ПП «Артіс-Монтаж» та ПП «Аеромакс-Сервіс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів щодо здійснення операцій з поставки та розрахунків недійсними. Позивач також зазначає, що податковий орган не вправі встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів, тому при складенні акту від 05.02.2013 р. №211/22-10/31804743 ДПІ у Залізничному районі м. Львова вийшла за межі своїх повноважень.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала до суду заперечення на адміністративний позов від 24.04.2013 року, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача встановлено, що поставка товарів та взаєморозрахунки між ПП «Артіс-Монтаж» та ПП «Аеромакс-Сервіс» здійснювались на підставі усної угоди. Згідно з даними акту проведення перевірки ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №507/2204/35897868 від 11.06.2012 р., станом на час проведення перевірки вказаний контрагент позивача ПП «Аеромакс-Сервіс» відсутній за своєю податковою адресою, а свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість анульовано 18.04.2012 р. Додатково зазначила, що до перевірки позивачем не надано податковому органу документів, які б підверджували фактичне отримання товарів від ПП «Аеромакс-Сервіс», а саме товаро-транспортних накладних, які б підвереджували факт доставки ТМЦ, актів приймання-передачі товарів, сертифікатів якості та відповідності на придбаний товар. На цих підставах, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належними первинними документами. Крім того, зазначив, на момент здійснення господарських операцій з позивачем продавець - ПП «Аеромакс-Сервіс» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ ще не було анульованим. У сторін були наявні усі необхідні документи, що підтверджують дієздатність продавця та покупця, а також зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того зазначив, що представники податкового органу в акті перевірки від 05.02.2013 р. №211/22-10/31804743 ДПІ у Залізничному районі м. Львова неправомірно дійшли висновку про порушення позивачем цивільного законодавства та вийшли за межі наданих їм законодавством повноважень. Додатково вказав, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних свідчить про порушення правил перевезення автомобільним транспортом та не дає підстав для висновків про порушення податкового законодавства, до яких дійшли представники позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про місце, час та дату його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі його уповноваженого представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Позивач - Приватне підприємство «Артіс-Монтаж», юридична адреса: 79021, м.Львів, вул. Петлюри, 29/59, фактична адреса: 79054, м.Львів, вул. Зоряна, 27а, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 14.01.2002р., код ЄДРПОУ - 31804743. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м. Львові з 23.01.2002р. за № 31804743. Станом на 05.02.2012р. перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова як платник ПДВ.

На підставі направлень від 23.01.2013р. №59, №60, виданих ДПІ у Залізничному районі м.Львова та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова №38 від 23.01.2013р. проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Артіс-Монтаж» (код ЄДРПОУ - 31804743) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Аеромакс-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 35897868), ПП «ФПК Каскад» (код ЄДРПОУ - 35382611) за період з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.02.2013р. № 211/22-10/31804743. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.1., п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 33198 грн. 31 коп., в т.ч. за жовтень 2010р. на суму 33198 грн. 31 коп.

На підставі акта перевірки від 05.02.2013р. № 211/22-10/31804743 відповідно до пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п.123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 р. №00004023020/3391, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість на 41497 грн. 89 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 33198 грн. 31 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 8299 грн. 58 коп.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2013 р. №00004023020/3391 позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Між позивачем та ПП «Аеромакс-Сервіс» укладена усна угода про поставку товарів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. На підставі цієї домовленості ПП «Аеромакс-Сервіс» виписано для ПП «Артіс-Монтаж» податкові накладні за жовтень 2010 року на загальну суму 199189.84 грн., в тому числі ПДВ - 33198 грн. 31 коп.

На підтвердження виконання умов вказаної угоди позивач надав такі докази: банківські виписки за 26.01.2011 р., 27.12.2010 р., 10.12.2010 р., 10.12.2010 р., 07.12.2010 р., 03.12.2010 р., 22.10.2010 р., 18.10.2010 р., 24.09.2010 р., 26.08.2010 р., 18.08.2010 р.; видаткові та податкові накладні від 01.07.2010 р. №РН-7-010112, №7010000012; від 12.07.2010 р. №РН-7-12015, №7120000015, від 02.08.2010 р. №РН-8- 02067, №8020000066, від 03.08.2010 р. №РН-8-03021, № 8030000021, від 01.09.2010 р. №РН-9-01039, №9010000038, від 06.09.2010 р. РН-9-06024, №9060000024, від 30.09.2010 р. №РН-9-30018, №9300000018, від 01.10.2010 р. №РН-10-0152, №1001000048, від 11.10.2010 р. №РН-10-1117, №1011000017, від 18.10.2010 р. №РН-10-1811, №1018000011, №РН-10-1810, №1018000012, від 08.11.2010 р. №РН-11-08023, №1108000030, від 11.11.2010 р. №РН-11-1111032, №1111000030, від 03.12.2010 р. №РН-12-1203020, №1203000017, №РН-12-1203019, №1203000016; декларації з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2010 п., перше півріччя 2010 р., за три квартали 2010 р., за 2010 р.; довідка та акт №1 по контрагенту ТзОВ «Про Тех Вікна Україна» за вересень 2010 р., довідка та акт по контрагенту ТзОВ «Про Тех Вікна Україна» за листопад 2010 р., довідка та акт №1 по контрагенту УСС ЛОО ФСТ «Динамо» за грудень 2010 р., видаткові накладні №РН-0000082 від 07.07.2010 р., №РН-0000083 від 08.07.2010 р., №РН-0000084 від 07.07.2010 р., №0000086 від 09.07.2010 р., №РН-0000088 від 13.07.2010 р., №РН-0000093 від 15.07.2010 р., №РН-0000091 від 15.07.2010 р., №РН-0000104 від 17.08.2010 р., №РН-0000113 від 20.09.2010 р., №РН-0000115 від 01.10.2010 р., №РН-0000114 від 04.10.2010 р., №РН-000016 від 07.10.2010 р., №РН-0000118 від 13.10.2010 р., №РН-0000122 від 29.10.2010 р., №РН-0000123 від 03.11.2010 р., №РН-0000124 від. 03.10.2010 р., №РН-0000127 від 12.11.2010 р., №РН-0000128 від 16.11.2010 р., №РН-0000129 від 17.11.2010 р., №0000130 від 18.11.2010 р., №РН-0000131 від 19.11.2010 р., №РН-0000134 від 30.11.2010 р., №РН-0000139 від 15.12.2010 р., №РН-0000140 від 16.12.2010 р., №РН-0000141 від 16.12.2010 р., №РН-00000142 від 21.12.2010 р., декларації ПДВ за липень-грудень 2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних з 01.07.2010 р. до 30.09.2010 р., з 01.10.2010 р. до 31.12.2010 р., штатний розклад ПП «Артіс-Монтаж» за 2010 р., договір оренди №16 від 02.01.2010 р.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними віднесено до податкового кредиту ПП «Артіс-Монтаж» у жовтні 2010 року в сумі 33198 грн. 31 коп. та відображено у реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2010 р. у сумі 33198.31 грн., який відповідає даним податкової декларації з податку па додану вартість за жовтень 2010 року.

Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

Фінансово-господарська діяльність контрагента позивача, а саме ПП «Аеромакс-Сервіс» була предметом перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської власті ДПС. За результатами цієї перевірки складено акт №507/2204/35897868 від 11.06.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» (ЄДРПОУ 35897868) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року.

Як зазначено у вказаному акті, податкова адреса суб'єкта господарювання ПП «Аеромакс-Сервіс» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію - 61022, м.Харків, вул.. Ромена Роллана, б.7. кв.22. На час проведення перевірки підприємство відсутнє за даною адресою. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.05.2008 р. №100117021 анульовано 18.04.2012 р.

Крім того, встановлено, що згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, основним постачальником ПП «Аеромакс-Сервіс» за період липень-грудень 2010 року є ПП «Фірма «Західпостачторг» (ЄДРПОУ 36417519). Основним контрагентом ПП «Фірма «Західпостачторг» є ПП «Аеромакс-Сервіс», яке перейшло з ДПІ у Сихівському районі м. Львова в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

При перевірці фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма «Західпостачторг» встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей у цього підприємства на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Враховуючи вищевикладене по ПП «Аеромакс-Сервіс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій.

Суд бере до уваги те, що позивач не надав первинні документи, які підтверджують реальність зздійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ПП «Аеромакс-Сервіс», а саме товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі товарів, сертифікатів якості та відповідності на придбаний товар.йснення фінансово-господарських операцЗгідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила перевезення), затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, вантажовідправник - будь-яка фізична чи юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленою для відправлення ватажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між у часниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, списання, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1 Правил перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарино-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також у п.11.5 Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезенню вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладних підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Аналіз вищенаведених норм та матеріалів справи свідчить про відсутність у позивача основних документів, що посвідчують факт перевезення вантажу ПП «Аеромакс-Сервіс», а саме товарно-транспортних накладних.

Позивач також не підтвердив обставин стосовно врахування реального часу здійснення операції поставки, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого обладнання, економічно необхідного для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо. Також позивач не надав доказів щодо проведених замовлень та сертифікатів якості товару.

Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001р. № 2406-ІІІ (із наступними змінами та доповненнями) визначено декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам; підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідно ст. 13 вказаного Закону - виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

З огляду на вказане, позивач не надав інформацію та документальне підтвердження виконання виробником вимог ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», відповідно до якої виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 - 2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічного зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкової о обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою у листі від 02.06.2011 р. №742/1 1/13-11.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Аеромакс-Сервіс»». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Суд також зазначає , що згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг ПП «Аеромакс-сервіс», податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 15.02.2013 року №0000402302/3391, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 41497 грн. 89 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 33198 грн. 31 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 8299 грн. 58 коп. є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 29 квітня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик