Постанова № 31069548, 24.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 року Справа № 812/3784/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Качуріної Л.С..,

при секретарі судового засідання: Горобець В.О.,

в присутності сторін:

від позивача - Безсмерта М.А.,довіреність від 24.04.2013 № 02/221

від позивача - Горохова Т.М., довіреність від 24.04.2013 № 02/222

від відповідача - не прибув

від 3-ї особи- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу від 04 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду з Ленінського районного суду м. Луганська надійшла адміністративна справа за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірними дії, скасування постанови про накладення штрафу від 04.03.2013 року.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Качуріної Л.С. від 22 квітня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.10.2012 на адресу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради надійшла постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2012 року на користь ОСОБА_4 про зобов'язання УПСЗН Ленінської районної у м. луганську ради внести до бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відомості щодо ОСОБА_4, як інваліда війни ІІ групи, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надати ОСОБА_4 пільгу по опаленню: 100% знижку на користування газом для опалювання житла у подвійному розмірі нормативної опалювальної площі (42 кв.м. на кожну особі, яка має право на знижку плати, та 21 кв.м на сім'ю) з 16 вересня 2009 року.

06 вересня 2012 року позивачем спрямовані листи до Міністерства соціальної політики України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, ЛМКП «Теплокомуненерго» та Луганського міжрайонного управління експлуатації газового господарства - філії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» щодо проведення відповідно до зазначеної постанови Вищого адміністративного суду України перерахунку витрат за наданні ОСОБА_4 послуги з опалення.

На думку позивача, постанова відповідача про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради штрафі від 04 березня 2013 року є незаконною, оскільки позивачем Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, в межах наявних повноважень, вживає всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання постанови вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2012 року.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у позові, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини суду не повідоміли.

У судове засідання прибула третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4, який просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що позивач не виконує рішення суду, що є порушенням його прав.

Вислухавши пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву у відповідності із частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2012 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради внести до бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомості щодо ОСОБА_4, як інваліда війни 2 групи, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»надавати ОСОБА_4 пільгу по опаленню: 100-процентну знижку за користування газом для опалювання житла у подвійному розмірі нормативної опалювальної площі (42 кв.м на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв.м на сім'ю) з 16 вересня 2009 року (а. с. 17-19).

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 02 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 34619274 за виконавчим листом від 01.10.2012 року № 2-388/10 виданим Вищим адміністративним судом України про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради внести до бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомості щодо ОСОБА_4, як інваліда війни 2 групи, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»надавати ОСОБА_4 пільгу по опаленню: 100-процентну знижку за користування газом для опалювання житла у подвійному розмірі нормативної опалювальної площі (42 кв.м на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв.м на сім'ю) з 16 вересня 2009 року (а.с. 4).

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (частина 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

04 березня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 04 березня 2013 року ВП № 34619274 за невиконання рішення суду на боржника Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради накладено штраф у розмірі 1020, 00 грн. (а. с. 6).

Судом також встановлено, що 25 вересня 2012 року позивач звернувся з листом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства стосовно надання ОСОБА_4 пільг при платі за опалення житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі, який був розглянутий Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та була надана відповідь від 23.10.2012 за № 8/20-1216-12, згідно якої ОСОБА_4 не підпадає під осіб, яким надається 100-процентна знижка за користуванням газом для опалення житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі, оскільки він ним не користується, а отримує послугу з централізованого опалення (а. с. 7).

25 вересня 2012 року позивач звернувся з листом до Міністерства соціальної політики України стосовно надання ОСОБА_4 пільг при платі за опалення житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі, який був розглянутий Міністерством соціальної політики України та була надана відповідь від 30.10.2012 за № 1282/5/75-12, згідно якої останній повідомив позивача, що в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб,які мають право на пільги, може бути внесена інформація про право інваліда війни, сім'я якого складається лише з непрацездатних осіб, на знижку плати за опалення житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі у разі використання ним газу для опалення житла (а. с. 8).

Крім того, 11 грудня 2012 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації з запитом щодо надання пільг на опалення житла ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

11 січня 2013 року Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації повідомлив позивача, що подвійний розмір нормативної опалювальної площі використовується лише при розрахунках плати за опалення житла природним газом і рекомендував позивачу звернутися до Верховного суду України щодо перегляду справи (а. с. 9).

Згідно відповіді Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» від 17 січня 2013 року квартира ОСОБА_4 обладнана централізованим опаленням ЛМКП «Теплокомуненерго» не має законних підстав для проведення якогось перерахунку, в зв'язку з тим, що норма Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовується лише у випадку опалювання житла газом, і не застосовується при розрахунку плати за надання послуги теплопостачання у будинках, які облаштовані централізованим опаленням, незалежно від джерела отримання теплової енергії організацією, яка надає послугу, бо цей критерій при наданні пільги не передбачений статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 10).

Також судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні заяви Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2012 року у справі №2а-4374/10 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про зобов'язання внести до Єдиного державного автоматизованого реєстру право на пільги.

Суд вважає, що при винесенні спірної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Крім того, стаття 89 Закону України «Про виконавче провадження», не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Між тим, наявність зазначених позивачем обставин не звільняє боржника від виконання судового рішення та законних вимог державного виконавця.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 04 березня 2013 року ВП № 34619274 про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради у сумі в розмірі 1020,00 грн. була винесена в межах повноважень та на підставі виконавчого документу, який відповідає вимогам, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», а отже, відсутні підстави для задоволення вимог про її скасування.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу від 04 березня 2013 року - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 29 квітня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна