Рішення № 31068929, 30.04.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.04.2013

№ 2-489-663/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Гресь І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» про повернення грошових коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», посилаючись на те, що з метою відведення йому земельної ділянки він сплатив відповідачу кошти в сумі 12 497,7 грн. за збитки у вигляді не отриманого доходу, пов'язаного з відводом земель державного лісового фонду під індивідуальну забудову. Враховуючи те, що йому було відмовлено у відводі земельної ділянки, вважає внесену суму коштів безпідставно набутою відповідачем. Просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 12 497,70 грн., індекс інфляції 7 848,56 грн., 3% річних 1 932,18 грн. та судові витрати 222,78 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені ним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, подала суду письмові заперечення проти позову, посилається на кошти сплачувались позивачем добровільно, відповідачем зобов'язання виконані, відвід земельної ділянки погоджено.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

15.10.2007 позивач звернувся до Миколаївського обласного управління лісового господарства із заявою, якою просив розглянути питання надання акту технічного обстеження на можливе відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 Га із земель Державного лісового фонду і розташована в урочищі «Варварівка» Андріївського лісництва Державного підприємства «Миколаївський лісгосп». Гарантував оплату збитків лісового господарства.

Згідно з висновком Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 14.11.2007 погоджено відведення позивачу земельної ділянки 0,1 Га під будівництво та обслуговування житлового будинку за умови відшкодування збитків ДП «Миколаївське лісове господарство» згідно з проведеним розрахунком.

Позивачу було надано розрахункову відомість в якій зазначено, що сума не отриманого доходу становить 12 497,7 грн., які були перераховані позивачем 19.07.2007. В призначенні платежу вказано: «За збитки лісовому гос-ву у вигляді не отриманого доходу, пов'язаного з відводом земель під індивідуальну забудову».

11.01.2008 позивачем отримано лист (а. с. 52) Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради в якому зазначалось про неможливість погодження відведення земельної ділянки, оскільки вона розташована у рекреаційній зоні.

31.05.2010 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій вимагав повернути перераховані ним кошти, оскільки земельна ділянка відведена не була.

04.06.2010 відповідачем направлено позивачу відповідь в якій зазначено про правомірність добровільної оплати коштів та відсутність підстав для їх повернення.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 за № 284.

Вказаним Порядком встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Доказів того, що спірна земельна ділянка була тимчасово зайнята позивачем суду не надано. Сторони на вказані обставини не посилалися. Також не посилалися сторони і на неправомірні дії позивача внаслідок яких було погіршено якість ґрунтового покриття або інших корисних властивостей земельної ділянки.

Пунктом 5 вказаного вище Порядку визначено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Тобто при вилученні (відводі) земельної ділянки збитки повинні були сплачуватись позивачем після прийняття радою відповідного рішення про вилучення у ДП «Миколаївський лісгосп» і до видачі позивачу документа, що посвідчує право на використання земельної ділянки.

Також не може бути прийнято посилання представника відповідача на те, що після надання висновку право ДП «Миколаївський лісгосп» як землекористувача було обмежене, оскільки суду не надано доказів, а саме рішень про обмеження прав землекористувача, які саме обмеження були застосовані, і які збитки понесло ДП «Миколаївський лісгосп» саме через обмеження прав землекористувача, а не у зв'язку із вилученням (відводом) землі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 12 497,7 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних збитків та 3-ох відсотків річних суд вважає, що в задоволенні цих вимог належить відмовити виходячи з такого.

Стягнення зазначених платежів регулюється ст. 625 ЦК України, яка передбачає можливість стягнення виключно за порушення грошового зобов'язання. Таке зобов'язання повинно бути, по-перше, грошовим, а, по-друге, договірним.

Стаття 1212 ЦК України регулює питання не договірних зобов'язань. Також ця стаття передбачає можливість вимагати повернення безпідставно набутого майна, тобто не виключно коштів.

В спорах про повернення безпідставно набутого майна, безпідставність його набуття, зобов'язання про повернення встановлюється рішенням суду і до його ухвалення не можна говорити про наявність зобов'язання, оскільки є спір.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції в сумі 7848,56 грн. та трьох відсотків річних - 1932,18 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 214,6 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» про повернення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», код ЄДРПОУ - 33437380 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 497 грн. 70 коп. (Дванадцять тисяч чотириста дев'яносто сім гривен 70 коп.)

В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв