Рішення № 31068727, 29.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.13 Справа№ 914/30/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області (м. Львів)

до відповідача-1: Комунального підприємства «Бібрський комунальник» (м. Бібрка)

до відповідача-2: Бібрської міської ради (м. Бібрка)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (м. Львів)

про: стягнення збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 70543,62 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В. Пшенична

Представники:

від прокуратури: Леонтьєва Н. Т- ст. прокурор прокуратури м. Львова, посвідчення №005508 від 24.09.2012 р.

від позивача: Батьков В.В. - представник, довіреність №09-11 від 02.01.2013 року

від відповідача-1: Богуш А.В. - представник, довіреність від 01.02.2013 року

від відповідача-2: Возняк В.А. - представник, довіреність №6 від 31.07.2012 року

третя особа: Не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області (м. Львів) до відповідача-1 Комунального підприємства «Бібрський комунальник» (м. Бібрка), відповідача-2 Бібрської міської ради (м. Бібрка), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (м. Львів) про стягнення збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 70543,62 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.01.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 17.01.2013 року. Ухвалою від 17.01.2013 року розгляд справи відкладено до 25.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представника прокурора та представника відповідача. Ухвалою від 25.01.2013 року розгляд справи відкладено до 31.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою суду від 31.01.2013 року розгляд справи відкладено до 07.02.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 07.02.2013 року розгляд справи відкладено до 12.02.2013 року, у зв'язку з неявкою третьої особи. Ухвалою суду від 12.02.2013 року розгляд справи відкладено до 19.02.2013 року, у зв'язку з неявкою третіх осіб та для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 19.02.2013 року розгляд справи відкладено до 26.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи 1 та згідно клопотання сторін. Ухвалою суду від 26.02.2013 року розгляд справи відкладено до 06.03.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників третіх осіб та для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 06.03.2013 року розгляд справи відкладено до 13.03.2013 року, у зв'язку з залученням іншого відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 13.03.2013 року розгляд справи відкладено до 21.03.2013 року, у зв'язку з клопотанням сторін та з відсутністю прокурора та відповідача-2. Ухвалою суду від 21.03.2013 року розгляд справи відкладено до 26.03.2013 року, згідно клопотання учасників процесу, а також в зв'язку з неявкою представника відповідача-2. Ухвалою суду від 26.03.2013 року розгляд справи відкладено до 22.04.2013 року, у зв'язку з клопотанням сторін і прокурора та у зв'язку з неявкою представника відповідача-2. Ухвалою суду від 22.04.2013 року розгляд справи відкладено до 25.04.2013 року, для надання доказів по справі та у зв'язку з неявкою представника відповідача-2. Ухвалою суду від 25.04.2013 року розгляд справи відкладено до 29.04.2013 року, у зв'язку з клопотанням представника відповідача-2.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.01.2013 року, про відкладення розгляду справи від 17.01.2013 року, від 25.01.2013 року, від 19.02.2013 року, від 26.02.2013 року, від 06.03.2013 року, від 13.03.2013 року, від 21.03.2013 року, від 26.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 25.04.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.01.2013 року за вх.№2156/13 прокурором подано клопотання про уточнення позовних вимог.

07.02.2013 року за вх.№3449/13 прокурором подано клопотання про уточнення позовних вимог.

12.02.2013 року за вх.№3934/13 прокурором подано додаткові пояснення по справі.

21.03.2013 року за вх.№7883/13 прокурором подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача-2. Позивач та відповідач-1 клопотання прокурора підтримали.

26.03.2013 року за вх.№8510/13 прокурором подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з ненадходженням відповіді на доручення Прокуратури м. Львова з Прокуратури Перемишлянського району та важливості вказаної інформації для розгляду справи по суті. Позивач та відповідач-1 проти клопотання прокурора не заперечили.

22.04.2013 року в судовому засіданні прокурор подав пояснення відповідача-2 Бібрської міської ради відносно заявленого позову.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.01.2013 року, про відкладення розгляду справи від 17.01.2013 року, від 25.01.2013 року, від 31.01.2013 року, від 07.02.2013 року, від 12.02.2013 року, від 19.02.2013 року, від 26.02.2013 року, від 06.03.2013 року, від 13.03.2013 року, від 21.03.2013 року, від 26.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 25.04.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

31.01.2013 року за вх.№2784/13 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області №6.2-9/1537 від 23.02.2012 року.

07.02.2013 року за вх.№3516/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

12.02.2013 року за вх.№3898/13 позивач подав додаткові пояснення на відзив.

19.02.2013 року за вх.№4614/13 позивач подав додаткові пояснення на відзив.

19.02.2013 року за вх.№4668/13 позивач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи. Прокурор, відповідач, третя особа-2 клопотання позивача про продовження терміну розгляду справи підтримали.

26.02.2013 року за вх.№5528/13 позивач подав додаткові пояснення по справі.

06.03.2013 року за вх.№6322/13 позивач подав додаткові пояснення по справі.

06.03.2013 року за вх.№6353/13 позивач подав клопотання про залучення в якості відповідача-2 Бібрську міську раду на підставі ст. 24 ГПК України. Прокурор і відповідач клопотання позивача підтримали.

13.03.2013 року за вх.№6948/13 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відсутністю відповідача-2 в судовому засіданні.

21.03.2013 року за вх.№7871/13 позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.04.2013 року за вх.№15160/13 позивач подав додаткові пояснення по справі.

Відповідач-1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.01.2013 року, про відкладення розгляду справи від 17.01.2013 року, від 25.01.2013 року не виконав, від 31.01.2013 року виконав частково, від 07.02.2013 року, від 12.02.2013 року, від 19.02.2013 року, від 26.02.2013 року, від 06.03.2013 року, від 13.03.2013 року, від 21.03.2013 року, від 26.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 25.04.2013 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

24.01.2013 року за вх.№2071/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

30.01.2013 року за вх.№2720/13 відповідач-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.02.2013 року за вх.№3402/13 відповідач-1 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

07.02.2013 року за вх.№3498/13 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву.

12.02.2013 року за вх.№3968/13 відповідач-1 подав додаткові пояснення.

19.02.2013 року за вх.№4651/13 відповідач-1 подав додаткові пояснення.

06.03.2013 року за вх.№6331/13 відповідач-1 подав узагальнену позицію по справі.

22.04.2013 року за вх.№13653/13 відповідач-1 подав додаткові пояснення.

25.04.2013 року за вх.№1325/13 відповідач-1 подав додаткові пояснення.

25.04.2013 року за вх.№14500/13 відповідач-1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

29.04.2013 року за вх.№15185/13 відповідач-1 подав пояснення по справі.

Відповідач-2 вимог про відкладення розгляду справи від 06.03.2013 року, від 13.03.2013 року, від 21.03.2013 року, від 26.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 25.04.2013 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

25.04.2013 року за вх.№14566/13 відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.04.2013 року за вх.№15204/13 відповідач-2 подав пояснення по справі.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 31.01.2013 року, від 07.02.2013 року не виконала, від 12.02.2013 року виконала частково, від 19.02.2013 року, від 26.02.2013 року, від 06.03.2013 року, від 13.03.2013 року, від 21.03.2013 року, від 26.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 25.04.2013 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.

18.02.2013 року за вх.№4490/13 третя особа подала пояснення до позову.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.04.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві та поясненнях позивача, 30.09.2009 року, відповідно до рішення ІІІ сесії V демократичного скликання Бібрської міської ради, створене Комунальне підприємство «Бібрський комунальник» (надалі - КП «Бібрський комунальник»). Зазначене вище Комунальне підприємство, відповідно до угоди від 21.01.2011 року терміном дії до 31.12.2011 року, укладеною з Бібрською міською радою, здійснює вивіз сміття з території м.Бібрки на сміттєзвалище, яке знаходиться в м.Бібрка вул.Глібовицька, при роздоріжжі доріг на газокомпресорну станцію (старий пісковий кар'єр). КП «Бібрський комунальник» вивезено на сміттєзвалище за період з 01.10.2009 року по 01.11.2011 року 783 м.куб. твердих побутових відходів на площу 5000 м.кв.

У своїх поясненнях позивач зазначає, що 02.11.2011 року Держекоінспекцією, на вимогу прокуратури Перемишлянського району, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами КП "Бібрський комунальник". Актом перевірки №107 від 02.11.2011 року були встановлені допущені відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи" (самовільне складування твердих побутових відходів, що призвело до засмічення земельної ділянки на території сміттєзвалища площею - 5000м.кв., об'ємом - 783 м.куб; та засмічення земельної ділянки при в'їзді на сміттєзвалище - 170 м.кв., об'ємом - 50,00 м.куб.).

Прокурор зазначає, що проведеною перевіркою Прокуратурою Перемишлянського району встановлено, що, в порушення ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», при в'їзді на сміттєзвалище, вздовж дороги зафіксовано несанкціоноване місце складування (звалище) відходів площею 170 м.кв. об'ємом 50 м.куб на грунті, що призвело до засмічення земель.

Прокурор наголошує, що відповідно до розрахунків розміру шкоди від засмічення земель КП «Бібрський комунальник», акту №107 від 02.11.2011 року (побутові відходи), розмір шкоди становить 70543,62 грн.

Розрахунок збитків, завданих навколишньому природному середовищу, проведено Держекоінспекцією за Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р. (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007р. №149 (надалі - Методика №171)).

Прокурор наголошує, що, у відповідності до пунктів 3.3., 5.1. Методики № 171, факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, на основі яких обчислюються розміри шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земель.

Прокурор зазначає, що в ході перевірки Бібрською міською радою представлено рішення від 30.05.1997 року «Про роботу сміттєзвалища», згідно якого мало місце виділення земельної ділянки 1.6 га під розміщення звалища твердих побутових відходів. Згідно викопіювання з індексної карти м. Бібка, вказане сміттєзвалище розташоване за межами населеного пункту м. Бібрка на території Бібрської міської ради.

Прокурор наголошує, що перевіркою встановлено, що в порушення ст. 125 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) та ч. 3 та ч. 5 ст. 126 ЗК України, правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване сміттєзвалище, відсутні. В порушення вимог ст. 32 Закону України «Про відходи», де передбачено, що, з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів, у КП «Бібрський комунальник» відсутній дозвіл та ліміт на розміщення відходів на 2011 рік.

Прокурор зазначає, що перевіркою встановлено порушення КП «Бібрський комунальник» ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», оскільки відсутній журнал первинного обліку поводження з відходами та паспорт місця видалення. По міському сміттєзвалищі не розроблено проекту рекультивації відпрацьованих земель, які на даний час не використовуються для видалення відходів.

Позивач підтримує позицію прокурора, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, зокрема, в підтвердженням того, що засмічення земельної ділянки при в'їзді на сміттєзвалище площею 170 м.кв. здійснено КП "Бібрський комунальник", є постанова про закриття справи №310 від 07.11.2011р.

Позивач заначає, що Інспекційною перевіркою встановлено, що у КП «Бібрський комунальник» відсутній паспорт місця видалення відходів, що є порушенням ст. 28 Закону України «Про відходи». Позивач наголошує, що Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Також, позивач зазначає, що відповідач безпідставно посилається на ч.1 ст. 32 Закону України «Про відходи», в якій вказано, що ліміти на утворення та розміщення побутових відходів не встановлюються, оскільки, вказана норма була доповнена реченням «ліміти на утворення та розміщення побутових відходів не встановлюються» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчіх актів України щодо вдосконалення механізму правового регулювання та посилення відповідальності у сфері поводження з відходами», в редакції від 02.10.2012 року, яка набрала чинність 04.11.2012 року, тому, не може братися судом до уваги, оскільки перевірка здійснювалась 02.11.2011 року.

Позивач вказує, що, відповідно до ст.9 Закону України «Про відходи», п.7 постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.09.1998 року, КП «Бібрський комунальник» користується цими відходами та здійснює їх вивезення та розміщення, тому можна прийти до висновку, що КП «Бібрський комунальник» є їх власником.

Позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №435 від 01.12.2010 року «Про затвердження правил експлуатації полігонів»: 1.1. Правила експлуатації полігонів побутових відходів (далі - Правила) є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів. Полігон побутових відходів - інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам. 1.8. Відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування" на кожен полігон побутових відходів має бути розроблений, погоджений та затверджений проект, що включає санітарно-технічний паспорт. Роботи на полігонах побутових відходів виконуються відповідно до затвердженого проекту. 1.10. На полігон, прийнятий в експлуатацію, повинен бути відповідний паспорт місця видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року N 1216.

Крім того, позивач наголошує, що, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 року №145 «Про затвердження санітарних норм та правил утримання територій населених місць»: 1.3. Дія Санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з нього збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 68224,00 грн. за вивезення 783 м.куб. побутових відходів саме на сміттєзвалище за період з 01.10.2009 року по 01.11.2011 року на площу 5000 м.кв. твердих побутових відходів. В частині позовних вимог щодо стягнення з нього збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 2319,62 грн. за засмічення земельної ділянки при в'їзді на сміттєзвалище - 170 м.кв., об'ємом - 50,00 м.куб., позов визнає.

Відповідач-1 зазначає, що послуги з вивезення відходів з м. Бібрки на сміттєзвалище в м. Бібрака по вул. Глібовицькій (старий пісковий кар'єр) КП «Бібрський комунальник» здійснювало на підставі угод підряду, укладених з Бібрською міською радою. За даними угодами Бібрська міська рада виступає замовником послуг з видалення твердих відходів, а КП «Бібрський комунальник» - підрядником, що зобов'язується їх надавати.

Відповідач-1 стверджує, що статус сміттєзвалища місцю старого піскового кар'єру на вул. Глібовицькій надано Рішенням виконкому Бібрської міської ради №98 від 30.05.1997р.

Відповідач-1 зазначає, що серед повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, встановлених ст.21 Закону України «Про відходи» (надалі - Закону), визначено, що органи місцевого самоврядування забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Відповідно до ч.3 ст.35-1 Закону України «Про відходи», збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Згідно ч.10 ст.35-1 Закону, орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Відповідно до ч.2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

На думку відповідача-1, у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовом до КП «Бібрсий комунальник», оскільки дане підприємство здійснювало вивіз сміття на підставі рішення та за завданням замовника - Бібрської міської ради, а відтак, завдана у зв'язку з цим шкода повинна відшкодовуватись замовником, а не підрядником.

Відповідач-1 вказує, що аналогічною є позиція Вищого господарського суду України у сфері подібних правовідносин, що відображено в рішеннях цього суду, зокрема: у постанові від 31.07.2012р. в справі № 51/385; постанові від 07.12.2011р. в справі № 5002-8/2089-2010; постанові від 06.12.2011р. в справі № 4/89.

Відповідач-1 зазначає, що документально підтверджується та не оспорюється сторонами, що КП «Бібрський комунальник» за період з 01.10.2009р. по 01.11.2011р. здійснило вивіз 783 куб. м. побутових відходів на сміттєзвалище м. Бібрка, вул. Глібовицька в місці старого піскового кар'єру - площею 5000 кв. м. Проте, на думку відповідача-1, висновки позивача про засмічення вищевказаної території, як і вимоги про стягнення з відповідача-1 шкоди, завданої таким засміченням, є безпідставними оскільки, на думку відповідача-1, згідно ст.ст. 1, 8, ч.2 ст. 9, ст. 21, 35-1 Закону України «Про відходи», ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування є безпосереднім органом, який уповноважує юридичну особу на здійснення збирання та вивезення побутових відходів.

Відповідач-1 вказує, що на підставі вищевказаних норм, Бібрською міською радою із КП «Бібрський комунальник» були укладені угоди підряду, за якими у період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. Бібрська міська рада виступала замовником послуг з видалення (збирання та транспортування) твердих побутових відходів, а КП «Бібрський комунальник» - підрядником, що зобов'язувався їх надавати. Господарські відносини КП «Бібрський комунальник» з Бібрською міською радою з приводу вивезення побутових відходів на сміттєзвалище виникли виключно із вищевказаних угод підряду, оскільки, згідно статуту, КП «Бібрський комунальник» не уповноважено на здійснення операцій поводження з відходами (збирання, вивезення, зберігання тощо).

Крім того, на думку відповідача-1, при вивезенні побутових відходів на сміттєзвалище у місці старого піскового кар'єру по вул. Глібовицькій, КП «Бібрський комунальник» були дотримані вимоги Закону України «Про відходи». Так, КП «Бібрський комунальник» керувалось положеннями спеціальної статті 35-1, яка встановлює вимоги щодо поводження з побутовими відходами, а також положеннями загальної норми даного закону щодо зберігання та видалення відходів - ч. 4 статті 33 Закону України «Про відходи», згідно якої зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства. Тобто це положення стосується виключно організатора сміттєзвалища - органу місцевого самоврядування, а не особи, яка його використовує.

Відповідач-1 звертає увагу на те, що повноваження з організації сміттєзвалища та обов'язки щодо отримання відповідних дозволів та лімітів законом покладені на орган місцевого самоврядування як власника цих побутових відходів.

У зв'язку з наведеним, відповідач-1 вважає, що правових підстав для виникнення вказаних обов'язків у підрядника - КП «Бібрський комунальник» немає.

Відповідач-2 підтримує позицію відповідача-1, заперечує проти позовних вимог в частині стягнення як з нього, так і з відповідача-1 збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 68224,00 грн. за вивезення 783 м.куб. побутових відходів на сміттєзвалище за період з 01.10.2009 року по 01.11.2011 року на площу 5000 м.кв. твердих побутових відходів. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 2319,62 грн. за засмічення земельної ділянки при в'їзді на сміттєзвалище - 170 м.кв., об'ємом - 50,00 м.куб., позов визнає.

У відповідності до положення ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування», органами, що представляють територіальні громади та здійснюють їх функції і повноваження є органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради).

Відповідач-2 зазначає, що серед повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, встановлених ст. 21 Закону України «Про відходи», визначено, що органи місцевого самоврядування забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про відходи» визначено, що органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Відповідач-2 наголошує на тому, що, на підставі вищенаведеного та керуючись ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 9 Закону України «Про відходи», з дотриманням діючих норм законодавства, Бібрською міською радою були укладені відповідні угоди з Комунальним підприємством «Бібрський комунальник» про надання ним послуг з вивезення (збирання, транспортування) твердих побутових відходів з території міста.

Таким чином, Бібрська міська рада безпосередньо не здійснювала перевезення відходів на територію сміттєзвалища або за його межами, а тому, не може бути суб'єктом відповідальності та співвідповідачем по вказаній справі.

Оскільки, на думку відповідача-2, заявлені позивачем позовні вимоги на нормах закону не ґрунтуються та не підтверджені належними та допустимими доказами, такі вимоги не підлягають до задоволення.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зазначає, що Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Пунктом "б"статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди здійснюється лише за рахунок частини таких грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

При цьому, у п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків

Тому, згідно пояснення третьої особи, на підставі чинного законодавства України, до спеціального фонду міського бюджету м. Бібрка зараховується 50 відсотків суми, що підлягає стягненню, до спеціального фонду обласного бюджету Львівської області - 20 відсотків, до спеціального фонду Державного бюджету України - 30 відсотків.

Також, порядок та розмір розподілу коштів між відповідними бюджетами, визначено положеннями частин другої та четвертої статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік", п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, глави 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону, для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.б ст.47 вказаного Закону).

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", об'єктами правової охорони навколишнього природного середовища, які підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України є: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обгрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Згідно статті 211 Земельного кодексу України, за порушення земельного законодавства, зокрема псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з статтею 35 Закону України „Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ч.4 ст.46 Закону України «Про охорону земель», при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Згідно ст. 164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесі.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають: встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення відходів і розміщення відходів, встановлення ставок екологічного податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм.

Згідно зі статтею 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як встановлено в ході розгляду справи, 30.09.2009 року відповідно до рішення ІІІ сесії V демократичного скликання Бібрської міської ради створене Комунальне підприємство «Бібрський комунальник». Зазначене вище Комунальне підприємство, відповідно до угод №2 від 01.10.2009 року терміном дії до 31.12.2009 року, №2 від 04.01.2010 року терміном дії до 31.03.2010 року, №4 від 01.04.2010 року терміном дії до 30.06.2010 року, №7 від 01.06.2010 року терміном дії до 30.12.2010 року, №1 від 21.01.2011 року терміном дії до 31.12.2011 року, укладених з Бібрською міською радою, надає послуги з підмітання (санітарного оброблення) міста та здійснює вивіз сміття з території м.Бібрки на сміттєзвалище, яке знаходиться в м.Бібрка вул.Глібовицька, при роздоріжжі доріг на газокомпресорну станцію (старий пісковий кар'єр). 02.11.2011 року Держекоінспекцією, на вимогу прокуратури Перемишлянського району, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами КП "Бібрський комунальник", тобто перевірку проведено на виконання вимоги прокуратури Перемишлянського р-ну від 27.10.2011р. №74 "0КВ"-11 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства про відходи в діяльності Бібрської міської ради та КП «Бібрський комунальник». Актом перевірки №107 від 02.11.2011 року були встановлені допущені, як зазначено в Акті перевірки, відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме, ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи" тощо. При цьому, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464).

В Акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що сміттєзвалище м.Бібрки знаходиться на вул. Глібовицькій, при роздоріжжі доріг на газокомпресорну станцію - старий пісковий кар'єр. Представлено рішення Бібрської міської ради від 30.05.1997р. «Про роботу сміттєзвалища» щодо відведення земельної ділянки площею 1,6 га під розміщення звалища твердих побутових виходів. Вивіз відходів на сміттєзвалище у. Бібрка здійснює Комунальне підприємство «Бібрський комунальник», яке створено рішенням III сесії V демократичного скликання від 30.09.2009 р. Бібрської міської ради, та працює згідно угоди від 21 січня 2011 р. терміном дії 31.12.2011 р., укладеною із Бібрською міською радою.

Правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване сміттєзвалище, відсутні, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відсутній дозвіл та ліміт на розміщення відходів на 2011р., що є порушенням ст. 32 Закону України «Про відходи».

Відсутній журнал первинного обліку поводження з відходами, що є порушенням ст.17 Закону України «Про відходи».

Відсутній паспорт місця видалення відходів, що є порушенням ст. 28 Закону України «Про відходи».

По міському сміттєзвалищі не розроблений проект рекультивації відпрацьованих земель, які на даний час не використовуються для видалення відходів. Рекультивація не проводиться.

Моніторинг впливу сміттєзвалища на навколишнє природне середовище не здійснюється.

При обстеженні сміттєзвалища встановлено:

на сміттєзвалище вільний доступ;

перешарування відходів відходів проводиться не в повному обсязі.

Обвалування проведено не по всьому периметру.

Відсутні розпізнавальні знаки про наявність сміттєзвалища

- відсутні межові знаки

- відсутній збір та утилізація інфільтрату.

Перевіркою встановлено, що КП «Бібрський комунальник» вивезено на сміттєзвалище за період з 01.10.2009р. по 01.11.2011 року 783м.куб. на площу 5000 м. кв. твердих побутових відходів. Бібрською міською радою вивезено терміном з 30.05.1997р. по 01.01.2009р. 6217 м.куб на площі 9000 м.кв.

При в'їзді на сміттєзвалище, вздовж дороги зафіксовано несанкціоноване місце складування (звалище) відходів площею 170 м. кв. об'ємом 50 м. куб . на грунті, що призвело до засмічення земель та є порушенням ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Як зазначено вище, ці обставини слугували підставою для звернення Прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області (м. Львів) з позовом до відповідача-1 Комунального підприємства «Бібрський комунальник» (м. Львів), відповідача-2 Бібрської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 70543,62 грн., а саме за вивезення на сміттєзвалище за період з 01.10.2009р. по 01.11.2011 року 783м.куб. на площу 5000 м. кв. твердих побутових відходів в розмірі 68224,00 грн. та за несанкціоноване місце складування (звалище) відходів при в'їзді на сміттєзвалище, вздовж дороги площею 170 м. кв. об'ємом 50 м. куб. на грунті в розмірі 2319,62 грн.

Розрахунок збитків, завданих навколишньому природному середовищу, проведено Держекоінспекцією за Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р. (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007р. №149 (надалі -Методика №171)).

Відповідно до п.2 Методики №171, засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Згідно п.3.2 вказаної Методики №171, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Згідно п.3.5. Методики №171, при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Розміри шкоди, відповідно до п.5.1. Методики №171, обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на статтю 35 Закону України «Про охорону земель», яка стосуються виключно власників земельних ділянок та землекористувачів, в тому числі орендарів земельних ділянок.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 3 та ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, як наголошено відповідачами та не спростовано ні прокурором, ні позивачем, земельна ділянка, на якій знаходиться сміттєзвалище, Комунальному підприємству «Бібрський комунальник» рішенням органу місцевого самоврядування ні у власність, ні в користування не надавалась. Вивезення побутових відходів на цю земельну ділянку КП «Бібрський комунальник» здійснює на виконання угод підряду, укладених із власником цієї земельної ділянки - Бібрською міською радою.

Згідно ст.ст. 1, 8, ч.2 ст. 9, ст. 21, 35-1 Закону України «Про відходи», ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування є безпосереднім органом, який уповноважує юридичну особу на здійснення збирання та вивезення побутових відходів. На підставі вищевказаних норм, Бібрською міською радою із КП «Бібрський комунальник» були укладені угоди підряду, за якими у період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. Бібрська міська рада виступала замовником послуг з видалення (збирання та транспортування) твердих побутових відходів, а КП «Бібрський комунальник» - підрядником, що зобов'язувався їх надавати. Господарські відносини КП «Бібрський комунальник» з Бібрською міською радою з приводу вивезення побутових відносин на сміттєзвалище виникли виключно із вищевказаних угод підряду, оскільки, згідно статуту та будь-яких розпорядчих чи договірних документів, КП «Бібрський комунальник» не уповноважено на здійснення операцій поводження з відходами (збирання, вивезення, зберігання тощо) а, тим більше, на забезпечення організації та діяльності (функціонування) саме цього сміттєзвалища. Відходи, об'ємом 783 м. куб., які були вивезені відповідачем на територію сміттєзвалища на площу 5000 м. кв., були вивезені на виконання відповідачем-1, як підрядником, умов угод, укладених із замовником - Бібрською міською радою.

Крім того, при вивезенні побутових відходів на сміттєзвалище у місці старого піскового кар'єру по вул. Глібовицький КП «Бібрський комунальник» не були порушені вимоги Закону України «Про відходи». Стаття 1 Закону України «Про відходи» визначає, що:

побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

послуги з вивезення побутових відходів - це збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України "Про відходи", збирання відходів -діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України "Про відходи", видалення відходів -здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про відходи», суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Крім того, позивачем належними доказами не доведено заподіяння КП «Бібрським комунальником» шкоди шляхом засмічення земель: посилання позивача на відсутність у відповідача дозволу та ліміту на розміщення побутових відходів є безпідставним, оскільки обов'язки суб'єктів господарювання у сфері поводження з відходами визначені статтею 17 Закону України «Про відходи», яка встановлює обов'язок отримання дозвільних документів лише на здійснення операцій із небезпечними відходами. Нормами Закону України «Про відходи» не передбачено обов'язку отримання спеціального дозволу для надання послуг з вивезення побутових відходів. Також, позивач не конкретирзував, якого саме порядку отримання дозволів та лімітів на поводження з відходами не було дотримано відповідачем в ході здійснення вивезення побутових відходів на сміттєзвалище.

Також, дозвіл та ліміт на розміщення відходів, які зазначені у «Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002р. №1518, надаються органом Мінекоресурсів України. При цьому, згідно п.10 цього Порядку місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік Однак, ні прокурором, ні позивачем, не надано доказів набуття відповідачем у встановленому законом порядку права власності на відходи, які були ним вивезені на сміттєзвалище, тобто, не представлено доказів того, що КП «Бібрський комунальник» був включений до відповідного переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на їх утворення чи розміщення.

Тому, збирання побутових відходів уповноваженою органом місцевого самоврядування юридичною особою та їх вивезення на спеціально визначену цим органом земельну ділянку - не може вважатися засміченням цієї земельної ділянки, оскільки такі дії безпосереднього санкціоновані органом місцевого самоврядування в межах його законних повноважень.

Крім того, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, а загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

КП «Бібрський комунальник», виступаючи підрядником при вивезенні побутових відходів з м. Бібрка, щодо місця вивезення цих відходів керувалось Рішенням виконавчого комітету Бібрської міської ради №98 від 30.05.1997р., що не суперечить вимогам ч.4 ст.33 Закону України «Про відходи». Нормами законодавства України КП «Бібрський комунальник» не зобов'язане (та і не має повноважень) перевіряти дотримання Бібрською міською радою вимог законодавства України при організації вказаного сміттєзвалища.

Конкретне місце та межі сміттєзвалища у місці старого піскового кар'єру по вул. Глібовицькій визначались КП «Бібрським комунальником» на підставі даних земельно-кадастрової документації.

Слід наголосити, що, згідно акту перевірки від 02.11.2011р., позивачем в ході перевірки не встановлено розміщення відповідачем-1 відходів об'ємом 783 м.куб. поза межами сміттєзвалища.

Однак, у своїх поясненнях відповідач-1 визнав свій обов'язок щодо підбирання сміття, виявленого вздовж дороги при в'їзді на сміттєзвалище об'ємом 50 м. куб. перевіркою та вивезення його на сміттєзвалище, тому позовну вимогу щодо стягнення 2319,62 грн. визнає повністю.

У відповідності до положення ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування», органами, що представляють територіальні громади та здійснюють їх функції і повноваження є органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради).

Серед повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, встановлених ст.21 Закону України «Про відходи», визначено, що органи місцевого самоврядування забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників створення полігонів для їх захоронення.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про відходи» визначено, що органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про відходи», з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Згідно частини 3 цієї статті, збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту "а" статті 32 Закону України "Про відходи", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану і утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Статтею 33 Закону України «Про відходи» передбачено, що на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Спеціальні вимоги щодо поводження з побутовими відходами встановлені статтею 35-1 Закону України «Про відходи».

Статтею 42 Закону України «Про відходи» передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди.

Відповідно до пп.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.09.1998 року, ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до пп.5 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.09.1998 року, понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до пп.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.09.1998 року, ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі - власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України №1218 від 03.09.1998р. "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів", власниками відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

В ході судового розгляду судом встановлено, що послуги з вивезення відходів з м. Бібрки на сміттєзвалище в м. Бібрака по вул. Глібовицькій (старий пісковий кар'єр) КП «Бібрський комунальник» здійснювало на підставі угод підряду, укладених з Бібрською міською радою. За даними угодами Бібрська міська рада виступає замовником послуг з видалення твердих відходів, а КП «Бібрський комунальник» - підрядником, що зобов'язується їх надавати.

Статус сміттєзвалища місцю старого піскового кар'єру на вул. Глібовицькій надано рішенням виконкому Бібрської міської ради №98 від 30.05.1997р.

Бібрською міською радою із КП «Бібрський комунальник» були укладені угоди підряду, за якими у період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. Бібрська міська рада виступала замовником послуг з видалення (збирання та транспортування) твердих побутових відходів, а КП «Бібрський комунальник» - підрядником, що зобов'язувався їх надавати. Господарські відносини КП «Бібрський комунальник» з Бібрською міською радою з приводу вивезення побутових відносин на сміттєзвалище виникли виключно із вищевказаних угод підряду, оскільки, згідно статуту, КП «Бібрський комунальник» не уповноважено на здійснення операцій поводження з відходами (збирання, вивезення, зберігання тощо)

Земельна ділянка, на якій знаходиться сміттєзвалище, Комунальному підприємству «Бібрський комунальник» рішенням органу місцевого самоврядування ні у власність, ні в користування не надавалась. Вивезення побутових відходів на цю земельну ділянку КП «Бібрський комунальник» здійснює на виконання угод підряду, укладених із власником цієї земельної ділянки - Бібрською міською радою.

Згідно ст.8 Закону України «Про відходи», відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про відходи», суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим та держава.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про відходи», територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 7 статті 33 цього Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлені повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища (зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища), відповідно до яких місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції.

Як вбачається зі змісту повноважень, місцеві ради не несуть відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища на їх території за поводження з побутовими відходами, тому, що міська рада не входить до переліку осіб, які, згідно із статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтею 43 Закону України "Про відходи", зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, внаслідок правопорушень у сфері поводження з побутовими відходами, оскільки є органом місцевого самоврядування, а не установою, діяльність якої пов'язана із поводженням з побутовимивідходами.

Згідно п.п. «в», «и» ч. 1 ст. 21 Закон України «Про відходи», забезпечення організації збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організації роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, а не до їх обов'язків, недотримання яких могло б бути підставою для відшкодування шкоди.

Крім того, слід зазначити, що, незважаючи на вимоги суду, що викладені у відповідних ухвалах після задоволення спільного клопотання прокурора та позивача про залучення Бібрської міської ради в якості відповідача-2, відносно нього не було ні прокурором, ні позивачем сформульовано (конкретизовано) позовні вимоги, тобто вимоги, які би стосувались безпосередньо діяльності саме Бібрської міської ради.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, відповідачі позов частково визнали, а у суду немає підстав вважати, що такі дії суперечать законодавству, або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області (м. Львів) до відповідача-1 Комунального підприємства «Бібрський комунальник» (м. Львів), відповідача-2 Бібрської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області в частині стягнення збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 2319,62 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з позивача та відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бібрський комунальник» (вул. Тарнавського, 22. м. Бібрка, Перемшлянського району Львівської області, ідент. Код 36650041) на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області та обласного бюджету Львівської області 2319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 62 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій», зарахувавши до спеціального фонду міського бюджету м. Бібрка 50 відсотків стягнутої суми в розмірі 1159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп., до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області - 20 відсотків стягнутої суми в розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 92 коп. та спеціального фонду Державного бюджету України - 30 відсотків стягнутої суми в розмірі 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн. 89 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Бібрський комунальник» (вул. Тарнавського, 22. м. Бібрка, Перемшлянського району Львівської області, ідент. Код 36650041) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 56 грн. (п'ятдесят шість) 60 коп. судового збору.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, ідент. код 38057086) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три)грн. 90 коп. судового збору.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

6. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.