Ухвала суду № 3106300, 09.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-5800/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2008 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Нечитайло О.М.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Маринчак Н.Є.

                                                                       Рибченко А.О.

секретар судового засідання                Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.09.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скаргиХустської ОДПІ Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2007

у справі        №7/425-2006

за позовом   ПП «Метеора-Закарпаття»

до                   Хустської ОДПІ Закарпатської області

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ПП «Метеора-Закарпаття» звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустської ОДПІ Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення Хустської ОДПІ Закарпатської області від 20.11.2006 № 0000702342/0/1212/22104102/14012/10/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року у розмірі  89333  грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 20.12.2006 у справі №7/425-2006 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 у справі №7/425-2006 постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006р. № 0000702342/0/1212/22104102/14012/10/23 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006р. у розмірі 89333 грн. прийнято відповідачем за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування ПП „Метеора-Закарпаття" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2006р., про що складено акт перевірки від 20.11.2006р. № 958/23/22104102, яким встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог п.1.8 ст.1 Закону  України  „Про  податок  на  додану  вартість".

Висновок податкового органу обґрунтовується встановленими в ході проведення зустрічних перевірок обставинами щодо несплати до бюджету ПДВ контрагентами позивача по господарській операції з придбання насіння гарбузового від приватного підприємства „ВЦС", М.Дніпропетровськ (у вартості якого була сплачена сума ПДВ у розмірі 89333 грн.), яке в свою чергу придбало його у ТОВ „Техновиробінвест-плюс", а останнє суму ПДВ по цій операції до бюджету не сплачувало та не подавало до податкового  органу  за  його  місцезнаходженням податкової  звітності.

Суд першої інстанції погоджуючись з такими висновками відповідача та відмовляючи з позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006р. № 0000702342/0/1212/22104102/14012/10/23, виходив з того, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, так як не сплачував до бюджету ПДВ в силу здійснення експортних операцій, які оподатковуються  за  нульовою  ставкою.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме Закону України „Про податок на додану вартість", та неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Пунктом 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що при експорті товарів ставка податку становить 0 відсотків  від  бази  оподаткування

Право платників, які здійснюють експортні операції на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування встановлено ст.7 Закону  України  „Про  податок  на  додану  вартість  ".

Суд першої інстанції не застосував до спірних відносин норму пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України „Податок на додану вартість", яка передбачає, що до складу податкового кредиту не включаються суми ПДВ з приданих товарів, які призначаються для використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування відповідно до ст.3 цього Закону або звільнені від  оподаткування  відповідно  до  ст.5  Закону.

Однак в даному випадку позивач здійснював експортні операції, які відносяться до оподатковуваних, тому мав безумовне право на податковий кредит  і  відповідно,  на  отримання  бюджетного  відшкодування.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах  господарської  діяльності  платника  податку.

Тобто до податкового кредиту включаються суми ПДВ, оплачені платником в ціні товарів, робіт, послуг, що придбаваються для подальшого використання  в  господарській  діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано докази про фактичну сплату ПДВ за ставкою 20% в ціні продукції, що придбавалася ним у ПП "ВЦС" у відповідних звітних податкових періодах. Всі суми податкового кредиту підтверджені оформленими належним чином податковими деклараціями.

Отже, позивач правомірно визначив у податковій декларації за березень 200 6 року суму бюджетного відшкодування у повній відповідності до вимог пп.7.7.2 та 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок па додану  вартість".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками апеляційного суду, що посилання суду першої інстанції на ту обставину, що отримуючи плату за поставлений за межі митної території товар, позивач фактично компенсував сплачений при його придбанні ПДВ недоречне, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить право платника на отримання бюджетного відшкодування  по  ПДВ  в  залежність  від  оплати  за  експортований  товар.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду другої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Хустської ОДПІ Закарпатської області задоволенню не підлягає, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 у справі №7/425-2006 – залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хустської ОДПІ Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 у справі №7/425-2006– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіО.М.Нечитайло Г.К.ГолубєваН.Є.МаринчакА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                         А.О.Патюк