Рішення № 31060529, 25.04.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/3715/13-ц

пр. № 2/759/2884/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: І.В.П»ЯТНИЧУК,

при секретарі: К.Ю.Іванові,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за основним позовом

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ - БС»,

про визнання договору оренди недійсним,

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ-БС»,

до ОСОБА_1, КП « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»

про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Трініті - БС» та просив суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 24 січня 2013 р., відповідач в свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом та просив суд постановити рішення, яким визнати право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зобов»язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», провести поточну інвентаризацію вказаного нерухомого майна.за ним право власності на 43,8 кв.м., що становить 10/100 частки нежилих приміщень, загальною площею 438,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3

В процесі розгляду справи, представник відповідача ТОВ «Трініті-БС» заявив клопотання щодо залишення позовних вимог в частині зобов»язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», провести поточну інвентаризацію даного нерухомого майна без розгляду посилаючись на те, що дані вимоги є заявленими передчасно, а також просив виключити КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» з числа відповідачів з врахуванням того, що до даної організації ними вимоги не пред»являються. Відповідно до ухвали суду від 25.04.2013 р. вказане клопотання представника ТОВ «Трініті-БС « задоволено.

Заявлені вимоги основного позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 24.01.2013 р. між ним та ТОВ «Трініті-БС» укладено договір оренди нерухомого майна, та підписано акт прийому-передачі в оренду нерухомого майна, яке складається з нежитлової будівлі загальною площею 052,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі загальною площею 2100 кв.м. що знаходиться по АДРЕСА_2 вказуючи на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки у відповідача - ТОВ «Трініті-БС» відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, передане в оренду, а тому є підстави вважати о дане товариство не бажало настання реальних наслідків щодо укладання даного договору. Посилаючись на ст..ст. 15, 16, 203, 215, 761 ЦК України просили заявлені позовні вимоги задовольнити.

Зустрічні позовні вимоги заявлені ТОВ «Трініті - БС» мотивовані тим, що з 02.09 2004р. відповідач-ТОВ «Трініті-БС» орендує у Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву нерухоме майно, площею 599,91 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення спортивного закладу. В подальшому він - відповідач, за власний кошт, уклавши договір підряду, побудував допоміжну нежитлову будівлю для розміщення тенісних кортів. Тому на підставі ст. ст.328, 331, 392, 876 Цивільного кодексу України позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника з належним чином офрмленим дорученням, тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги основного позову та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в основному позову, щодо задоволення вимог зустрічного позову, проти задоволення вимог заперечував посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача ТОВ «Трініті-БС» проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, як заявлених безпідставно та необґрунтовано, з тих підстав, що спірне нерухоме майно, є власністю товариства а тому договір оренди укладено відповідно до норм діючого законодавства. Щодо зустрічних вимог товариства, дані вимоги підтримала та просила задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в зустрічній позовній заяві.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що основний позов не підлягає задоволенню, а позов зустрічний позов - необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 2 вересня 2004 року ТОВ «ТРІНІТІ-БС» орендує у Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву нерухоме майно, площею 599,91 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з метою розміщення спортивного закладу на підставі договору оренди № 953 від 02.09.2004р. Також судом встановлено, що ТОВ «ТРІНІТІ-БС» побудувало допоміжну нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, уклавши договір підряду від 26.09.11р. Даний договір було виконано сторонами у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.01.12р. та платіжними дорученнями від 17.01.12р; від 23.01.12 р.

За замовленням ТОВ «ТРІНІТІ-БС», судовим експертом - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво № НОМЕР_1) було проведено експертне будівельно-технічне дослідження нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено висновок № 1368.

Як вбачається з даного висновку, будівництво нежитлової будівлі проведено з дотриманням державних будівельних норм і правил. Побудована нежитлова будівля є капітальною спорудою. Технічний стан та будівельна готовність будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 2052,4 кв. м..), відповідають вимогам нормативної документації в галузі будівництва. Будівельна готовність будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 2052,4 кв. м.) становить 100%. За технічним станом будівля за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 2052,4 кв. м.), придатна до експлуатації.

Даних про порушення прав інших осіб при будівництві спірного об'єкту, передбачених ст. 376 ЦК України, які б перешкоджали ТОВ «ТРІНІ-БС» набути право власності на нього, суд не вбачає.

Однак, у позивача за зустрічним позовом на даний час відстутний правовстановлюючий документ, який би прямо підтверджував його право власності на нежитлову будівлю, що не дає позивачу за зустрічним позовом зареєструвати своє право власності, а також створює ситуацію, за якою треті особи, у даному випадку відповідач за зустрічним позовом, можуть заперечувати право власності ТОВ «ТРІНІТІ-БС» на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 2052,4 кв. м.), що унеможливлює використання позивачем за зустрічним позовом своїх повноважень як власника, а саме повноважень щодо розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі свої матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належність ТОВ «ТРІНІТІ-БС» на праві власності нежитлової будівлі підтверджується виконаним договором підряду від 26.09. 2011 року, актом приймання-передачі від 30.01.12р., локальним кошторисом № 2-1-1, висновком судово-будівельної технічної експертизи від 22.02.2013р., а тому заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом суд вважає за необхідне відмовити, оскільки зібрані по справі докази в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є недостатніми, позивач за зустрічним позовом, не надав суду жодних належних і достовірних доказів про будівництво нежилої будівлі, а також доказів про належність йому земельної ділянки за вказаною адресою на відповідній правовій підставі, тобто не довів ті обставин, на які посилався.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З приводу первісного позову, суд вважає доцільним вказати натупне..

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, 24.01.2013 року між ТОВ «ТРІНІТІ-БС» (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (далі - договір). За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлову будівлю загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Дослідивши докази та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме:

В частині, що стосується нежитлового приміщення загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовити у визнанні договору оренди недійсним, оскільки:

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ст. ст. 205, 207 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою для недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач за первісним позовом, орендодавець, укладаючи спірний договір оренди, не мав наміру на реальне настання правових наслідків за договором, оскільки не був власником нерухомого майна, що передавалося в оренду.

Суд не погоджується з доводами позивача за первісним позовом, виходячи з наступного:

Однією з основних характерних рис договору оренди є здійснення орендодавцем передачі майна орендарю у користування.

Згідно умов спірного договору оренди орендодавець зобов'язаний передати орендарю у користування об'єкт оренди.

Відсутність наміру у відповідача за первісним позовом на реальне настання правових наслідків за договором оренди судом не встановлена, оскільки зі сторони орендодавця відбулось виконання вказаного договору - майно передано в оренду згідно акта приймання-передачі від 24.01.2013 року.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Отже, в частині твердження позивача за первісним позовом про те, що орендодавець не є власником переданого в оренду майна, а тому не мав права на укладення договору, спростовуються матеріалами справи. Вище судом встановлено, що нежитлова будівля загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ТОВ «ТРІНІТІ-БС».

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_3 - позивачем на основним позовом не надано суду доказів та не доведено відсутність у сторін спірного договору наміру створити юридичні наслідки.

Більш того, отримання позивачем за первісним позовом у користування нежитлової будівлі загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 свідчить про відсутність у позивача заперечень по виконанню договору оренди з боку відповідача за первісним позовом і раніше позивачем за первісним про недійсність договору не заявлялось.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із укладенням спірного договору, в тому числі, враховуючи його повне виконання з боку відповідача за первісним позовом.

В частині, що стосується нежитлової будівлі загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Відповідач за первинним позовом не надав суду жодних документів, що підтверджують право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а отже не зміг довести ті обставини на які він посилався.

Тому викладені позивачем обставини є підставою для визнання спірного договору недійсним в частині, що стосується нежитлової будівлі загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трініті -БС» понесені судові витрати в розмірі 3441 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320, ст. 321, ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334, ч. 1 ст. 364 ч. 2 ст. 386, ст.ст. 392, 778 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Основний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ-БС» (код ЄДРПОУ 32491363) та ОСОБА_3 від 24.01.13 р. в частині передачі ТОВ «ТРІНІТІ-БС» в оренду нежитлової будівлі загальною площею 2100,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В задоволенні іншої частині заявленого основного позову - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ-БС» -задовольнити частково.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ-БС» (код ЄДРПОУ 32491363) на нежитлову будівлю, загальною площею 2052,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ТРІНІТІ-БС» (код ЄДРПОУ 32491363) судовий збір у розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.. 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва

Суддя: