Ухвала суду № 3106052, 19.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Справа № 18/414/06-АП-3/218/07-АП                                                                                              Головуючий суддя у 1-ій

Категорія - 36                                                                                                                                       інстанції- Садовий І.В.

                                                                                                                                                         (справа № 18/414/06-АП-3/218/07-АП)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2009 року                                                                                                               м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді  - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів                        - Мірошниченко М.В.,  Баранник Н.П.

при секретарі            - Резніков Ю.М.

за участю представників:

позивача:                     - не з’явився

відповідача:                 - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат»

напостанову господарського суду Запорізької  області від 07 жовтня 2008 року

у справі№ 18/414/06-АП-3/218/07-АП

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Постулат»

доКуйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

третя особа – Приватне підприємство «УкрРесурсПром»

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000382302/0 від 22.12.05, № 0000382302/1-639 від 13.01.06, № 0000382302/2/217 від 29.03.06, № 0000382302/3/358 від 13.06.06 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 1010522,04 грн., -

в с т а н о в и л а :

У липні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Постулат» звернулося до господарського суду Запорізької  області з позовом до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить  визнати нечинними  податкові повідомлення-рішення № 0000382302/0 від 22.12.05, № 0000382302/1-639 від 13.01.06, № 0000382302/2/217 від 29.03.06, № 0000382302/3/358 від 13.06.06 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 1010522,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновку відповідача стосовно порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат сум, які документально не підтверджені та, відповідно, були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 953672,82 грн. Документи, які підтверджують виникнення податкових зобов’язань, були вилучені згідно протоколу про проведення виїмки від 01.08.05 в межах проведення попереднього слідства по кримінальній справі, про що було повідомлено працівників податкової інспекції.

Висновки відповідача, що позивачем неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 52091,74 грн. по податковим накладним, отриманим від ПП «УкрРесурсПром», статутні документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого в судовому порядку визнані недійсними, суперечать пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, рішення суду щодо статутних ПП «УкрРесурсПром» скасовано.

Є безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача про зайве включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість 4267,50 грн. за податковою накладною № 104 від 27.03.05 з тих підстав, що в податковій накладній не вказано одиниці виміру товару та його кількість. Фактично ця податкова накладна виписана ТОВ «Прогрес ЛТД» за автотранспортні послуги, які не є товаром.

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.10.08 адміністративний позов ТОВ «Постулат» задоволений частково, визнано протиправними та скасовані  податкові повідомлення-рішення № 0000382302/0 від 22.12.05, № 0000382302/1-639 від 13.01.06, № 0000382302/2/217 від 29.03.06, № 0000382302/3/358 від 13.06.06 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 56359,24 грн. В решті позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не доведено законність своїх висновків щодо порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною № 104 від 27.03.05 в розмірі 4267,50 грн., а також визнано незаконним зменшення позивачу бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 52091,74 грн., оскільки єдиною підставою для такого висновку податкового органу було судове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.05 у справі 2-1414-1/05, яке в подальшому було переглянуто та в установленому порядку скасовано, у зв’язку з чим ні за яких умов не могло бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування.

Інші висновки податкового органу про зменшення бюджетного відшкодування судом першої інстанції визнані правомірними. Посилання позивача на вилучення у нього первинних бухгалтерських документів не прийнято судом до уваги, оскільки позивачем не надано суду реєстру первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що вилучені у нього слідчим прокуратури, а наявні в матеріалах документи не підтверджують, що саме витребувані податковим органом під час проведення перевірки первині документи були вилучені у позивача.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України, у повному обсязі не з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи. Оскільки позивач не має копій документів, що були вилучені при проведенні виїмки, позивач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування з прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя кримінальної справи № 110513-пр, яке судом залишено без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.  Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких він вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в позові, зокрема, про порушення відповідачем податкового законодавства, не враховуючи, що причиною ненадання первинних документів було їх вилучення прокуратурою Орджонікідзевського району, і не доведено, що саме ті документи, які були вилучені, підтверджують правомірність включення до податкового  кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином за його юридичною адресою.

Неявка в судове засідання зазначених осіб за викладених вище обставин в силу ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем - Куйбишевською МДПІ Запорізької області проведена позапланова виїзна перевірка правильності обчислення заявлених до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість ТОВ "Постулат" за період березень, квітень, травень 2005 року, за результатами якої складено акт від 15.12.05 №13/23-6/31463094.

Під час  перевірки встановлені порушення з боку позивача пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" через віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за квітень 2005 року у сумі 34452,56 грн., за травень 2005 року у сумі 17639,18 грн. по податковим  накладним, отриманим від ПП "УкрРесурсПром", оскільки рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 30.03.05 у справі №2-1414-1/05 визнано недійсним Статут ПП "УкрРесурсПром", зареєстрований 01.07.03 з моменту реєстрації, свідоцтво ПП "УкрРесурсПром" про реєстрацію платника ПДВ з08.09.03.

Крім того, податковим органом встановлено, що ТОВ "Постулат" включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 904947,71 грн., не підтверджену відповідними розрахунковими та платіжними документами. Також платником податку не надано до перевірки первинні документи по авансових звітах А/О від 01.03.05, 17.03.05, 25.03.05 на загальну суму податку на додану вартість 174,58 грн.

В податковій накладній №104 від 24.03.05 не вказано одиниці виміру товару та його кількість, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 4267, 50 грн.

Встановлено, що ТОВ "Постулат" включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 48550,85 грн., які виписані в попередніх звітних періодах.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ "Постулат" включило до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 490,00 грн. по податковій накладній від 30.04.05 №187 за комплексне обслуговування на базі готелю "Ялта", яке не призначається для використання в господарській діяльності.

На підставі акту перевірки від 15.12.05 №13/23-6/31463094 Куйбишевською МДПІ Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.05 №0000382302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1010522, 04 грн. (за березень 2005 року - 736306,00 грн., за квітень 2005 року - 206119,34 грн., за травень 2005 року - 68096,70 грн.).

Визначене відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1010522,04  грн. оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення – без змін.

На підставі рішень про результати розгляду скарг позивача відповідачем винесені відповідні податкові повідомлення-рішення№0000382302/1-639 від 13.01.06, №0000382302/2/217 від 29.03.06, №0000382302/3/358 від 13.06.06.

При вирішенні спору судом першої інстанції визнано правильними висновки відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 954162,80 грн., що є предметом апеляційного оскарження.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" через те, що до складу валових витрат позивачем було віднесено суми, які документально не підтверджені та, відповідно, безпідставно включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість: за березень 2005 року -731 863,96 грн., за квітень 2005 року -171 666,78 грн., за травень 2005 року - 49 967,52 грн.

Документи, які підтверджують виникнення зазначених податкових зобов'язань, вилучені згідно протоколу про проведення виїмки від 01.08.05 на підставі постанови слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 25.07.05 про проведення виїмки в межах проведення попереднього слідства по кримінальній справі №110513-пр.

З цих же підстав відповідачем виключено зі складу податкового кредиту і сума податку на додану вартість у розмірі 174,58 грн., яка включена до реєстрів книги придбання по авансових звітах за березень 2005 року.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач не заперечує проти того, що під час проведення перевірки ним не надавалися відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, зазначає, що ці документи у нього вилучені правоохоронними органами.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі з цього приводу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в протоколах виїмки відсутні докази, що саме витребувані податковим органом під час проведення перевірки первинні документи були вилучені у ТОВ "Постулат". Згідно постанови про проведення виїмки від 29.07.05 дії слідчих органів стосувались питань  взаємостосунків ТОВ "Постулат" та БФ "За благополучне Запорожского края", операції за якими не приймали участь в формуванні податкового кредиту за період березень-травень 2005.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначеним Законом встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, в яких відображаються господарські операції, можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Позивач під час вирішення спору судом першої інстанції, під час розгляду його апеляційної скарги не надав суду реєстр первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що вилучені у нього слідчим прокуратури на підставі постанови про проведення виїмки від 29.07.05.

Крім того, згідно інформації, яка міститься в листі ТОВ "Постулат" від 07.12.05 №761 на адресу начальника Куйбишевської МДПІ Запорізької області, первинні документи у позивача вилучені за 2004 рік та січень-лютий 2005 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача поважних причин ненадання ним під час проведення перевірки та під час судового розгляду у суді першої інстанції документів бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували правомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва.

Також колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 490,00 грн. по податковій накладній від 30.04.05 №187 за комплексне обслуговування на базі готелю "Ялта", яке не призначається для використання в господарській діяльності.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

За положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (ст.5 цього Закону) основною умовою для віднесення платником податку до складу валових витрат сум будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Докази того, що комплексне обслуговування на базі готелю "Ялта" пов'язане з господарською діяльністю ТОВ "Постулат", відсутні, позивачем не подані.

За таких обставин зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 490,00 грн. є правомірним.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці  правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність часткового задоволення заявлених у даній адміністративній справі позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат» залишити без задоволення.

            Постанову  господарського суду Запорізької  області від 07 жовтня 2008 року у справі № 18/414/06-АП-3/218/07-АП залишити без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 09.02.09

Головуючий:                                                                                 І. Ю. Добродняк

Судді:Н. П. Баранник                                                                                                      М. В. Мірошниченко