Рішення № 31060125, 23.04.2013, Селидівський міський суд Донецької області

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №242/1368/13

2/242/482/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року м. Селидово

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючий суддя Жарова Ю.І.

при секретарі Костенко К.О.

за участю представника відповідачаОСОБА_1

третьої особи представника Відділення виконавчої

дирекції ФССНВВ та ПЗ в м.Новогродівка Донецької

області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства « Селидіввугілля» ВП «шахта Росія», за участю 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Новогродівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя унаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства « Селидіввугілля» ВП «шахта Росія» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя унаслідок професійного захворювання, в якому зазначив, що він працював на ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» в якості підземного прохідника з повним робочим днем на підземних горних роботах з 18.10.2000 р. по 24.11.2005 р.

Внаслідок його роботи на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці він отримав професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії. Рішенням МСЕК від 19.03.2008 року, він визнаний інвалідом 3 групи та йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності. У зв»язку з чим, було порушено його нормальні життєві зв»язки, в нього постійно виникають труднощі у зв»язку з фізичним болем, втомою. Його стан здоров»я погіршується. Вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 12000 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров»я внаслідок професійної втрати працездатності у розмірі 12000 грн.

Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, в обгрунтування своїх заперечень зазначила, що додані Позивачем документи жодним чином не доказують наявність у нього моральних(душевних) страждань, а підтверджують саме наявність фізичного захворювання. Додані до позову виписки не є достатніми доказами та не відповідають вимогам ст..58,60,64 ЦПК України. Позивач намагається перенести обов»язки, які покладені на Фонд соціального страхування та передбачені законом на відповідача, що є, на їх думку, неприпустимим.

Просила відмовити у задоволенні позову.

Третья особа представник ФССНВВ у м.Новогродівка Донецької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що документи, на які посилається позивач, а саме довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встановлення в зв»язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Вважає посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, безпідставними. Просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_3 тривалий час (з 2000 р. по 2007 рр.) працював на умовах трудового договору на підприємствах вугільної промисловості, а саме: ВП шахта «Росія» Державного підприємства «Селидіввугілля».

На підприємстві вугільної промисловості позивач працював у особливо шкідливих і небезпечних умовах та під час виконання своїх трудових обовязків отримав професійне захворювання, про що Селидівською міською санітарно - епідеміологічною станцією складено ОСОБА_2 № 1 розслідування хронічного професійного захворювання від 04 березня 2008 року, в якому зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий час роботи ОСОБА_3 в умовах запиленості, яка перевищує ПДК пилу. Підземний стаж 23 роки 5 міс., з них прохідник 21 рік 3 міс., в тому числі на ш.»Селидівська» - 5 років ( 1986-1991 рр.), Селидівське ШСУ-4 р.(1982-1986 рр.), Гірницьке ШСУ 2 р.(1994-1996 рр.), ш. «Росія» - 7,4 р. (2000-2007 рр.). Запиленість гірничих виробіток складала від 50-90 мг/м.куб. до 380 мг/м.куб. при ПДК-10 мг/м.куб. Причиною професійного захворювання виявлено: недосконалість технологічних процесів, перевищення ПДК пилу в 5-58 раз. Невиконання в повному обсязі заходів щодо боротьби з пилом на робочих місцях.

Згідно з довідкою обласного МСЕК № 032620 від 19.03.2008 р. ОСОБА_3, при первинному обстеженні встановлено третю групу інвалідності безстроково. Причиною інвалідності є профзахворювання. Діагноз МСЕК: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна течія в фазі загострення. Протипоказані: робота в підземних умовах, контакт з пилом, токсичними газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 № 080318 від 19.03.2008 року ОСОБА_3 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% з 19.03.2008 р. безстроково у звязку з професійним захворюванням.

Згідно з висновком лікарсько-експертної комісії № 740 від 22.02.2008 р. основний діагноз ОСОБА_3 - хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна течія в фазі загострення. Емфізема легенів. Легенева недостатній другого ступеню. Захворювання професійне, первинно. Рекомендації: диспансерний нагляд і лікування за місцем проживання у пульмонолога, кардіолога, гастроентеролога, сан.-кур. лікування.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобовязаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським обєднанням профспілок.

На виконання вимог закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах» затверджено відповідний Порядок НПАОП 0.00-6.02-04 (далі - Порядок), яким визначена процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності.

Пунктами 42, 46, 51 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, передбачено, що зясування обставин і причин нещасного випадку, встановлення кола осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, складання акта розслідування нещасного випадку форми Н-5, а також акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, належить до компетенції спеціальної комісії.

Отже, порядок установлення факту професійного захворювання на виробництві визначено законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у судовому засіданні зазначив, що в результаті отримання професійного захворювання у звязку з погіршенням стану здоровя його звільнено з роботи. Він визнаний інвалідом третьої групи і частково (40%) втратив професійну працездатність. За станом здоровя він обмежений у побуті, у звязку з отриманим захворюванням він знаходиться під наглядом лікарів, проходить систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. Унаслідок цього порушені його звичайні соціальні звязки, він знаходиться у постійній нервовій напруженості, що негативно впливає на його психологічний стан. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 12000 грн.

Посилання представника відповідача на відсутність обєктивних доказів спричинення моральної шкоди, у звязку з ненаданням позивачем з цих обставин висновку медико-експертної комісії, судом визнаються неспроможними, оскільки позивачу унаслідок професійного захворювання спричинена стійка втрата професійної працездатності. Необхідність надання довідки МСЕК про наявність моральної шкоди згідно положень частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачалась у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, питання визначення спричинення моральної шкоди працівникам при отримання професійного захворювання не входить до прав і обовязків комісії (пункт 11).

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_3 професійного захворювання на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності 40%, визнання його інвалідом третьої групи, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих звязків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_3 завдана моральна шкода.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини захворювання, ступінь його тяжкості, характер та глибину повязаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, встановлює суму відшкодування у розмірі 12000 грн.

Моральна шкода, як наголошується в частині 4 статті 23 ЦК України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Позивач наполягає на її одноразовій виплаті.

Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права судові витрати не понесені. Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.

Згідно зі ст. 88 ч.2 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 153, 237-1 Кодексу законів України про працю, статтями 23, 1168 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «шахта Росія» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя унаслідок професійного захворювання задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «шахта Росія» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя унаслідок професійного захворювання, одноразово 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «шахта Росія» судовий збір в доход держави у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя