Постанова № 31058781, 30.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 29» квітня 2013 р. Справа №5021/1604/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора - не з'явився;

боржника - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області (вх.№1226С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року по справі №5021/1604/12,

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Охтирка, Сумської області,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року по справі №5021/1604/12 (суддя Костенко Л.А.) провадження у справі припинено.

Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року по справі №5021/1604/12 та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора підтверджується вимогами про сплату недоїмки №Ф487/1 від 06.02.2012 року на суму 4010,30 грн. та №Ф161/1 від 19.05.2011 року на суму 890,34 грн., по яких на момент порушення провадження у справі про банкрутство було відкрите виконавче провадження та проводилися виконавчі дії.

Крім того, апелянт вказує, що відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. При цьому, ч.5 ст. 25 зазначеного Закону встановлює, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. Таким чином, вимоги про сплату недоїмки №Ф487/1 від 06.02.2012 року та №Ф161/1 від 19.05.2011 року є за своєю суттю виконавчими документами і державною виконавчою службу виконувалися дії направленні на їх виконання, що підтверджує той факт, що вимоги УПФУ в м.Охтирка та Охтирському районі є безспірними в розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Боржник та Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області свого представника у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№005880) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 17.04.2013 року у кількості двох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.04.2013 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника боржника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У жовтні 2012 року УПФУ в м.Охтирка та Охтирському районі звернулося до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство та визнання відсутнього боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 банкрутом, обґрунтовуючи свою заяву тим, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» боржник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на умовах і в порядку, визначених зазначеним Законом, у розмірах передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсій страхування» для відповідних платників. Нарахування страхових внесків здійснюється на умовах, визначених ст. 19 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» боржник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Внаслідок порушення зазначених вище норм станом на 11.10.2012 року утворилась заборгованість боржника перед УПФУ в м.Охтирці та Охтирському районі в сумі 890,34 грн., зі сплати страхових внесків та 4010, 30 грн. зі сплати єдиного внеску. Безспірність вимог кредитора підтверджується вимогами про сплату боргу №Ф161/1 від 19.05.2011 року та №Ф487/1 від 06.02.2012 року про стягнення боргу на загальну суму 4900, 64 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.10.2012 року відмовлено у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року ухвалу господарського суду Сумської області від 31.10.2012 року по справі №5021/1604/12 скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

28.03.2013 року господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що претензія, як визнання вимог, була виключена із переліку виконавчих документів внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження» Законом України №3541-ІV від 15.03.2006 року. Отже, вимоги кредитора до боржника не є безспірними.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутство відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Статтею 1 Закону України про банкрутство встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, отже, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство, у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника надав копії вимог про сплату боргу №Ф161/1 від 19.05.2011 року та №Ф487/1 від 06.02.2012 року про стягнення боргу на загальну суму 4900, 64 грн. та копії постанов про відкриття виконавчого провадження ВДВС Охтирського міськрайонного управління юстиції від 21.06.2012 року за вимогою №Ф487/1 та від 30.05.2011 року за вимогою №Ф161/1. При цьому, матеріали справи свідчать, що Відділом державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції проводилися виконавчі дії, однак результати виконавчого провадження не призвели до погашення боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, що мають значення для справи, та не дослідив тієї обставини, що вимоги ініціюючого кредитора, які підтверджуються вимогами про сплату боргу №Ф161/1 від 19.05.2011 року, №Ф487/1 від 06.02.2012 року та відкритим виконавчим провадженням, є безспірними у розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Щодо висновків суду першої інстанції, що претензія, як визнання вимог, була виключена із переліку виконавчих документів внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження» Законом України №3541-ІV від 15.03.2006 року, а отже, вимога Пенсійного фонду про сплату боргу за правовою сутністю не є рішенням державного органу та не є виконавчим документом, у зв'язку з чим вимоги ініціюючого кредитора до боржника не є безспірними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

При цьому, ч.5 ст. 25 зазначеного Закону встановлює, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Наведені вище норми дають підстави вважати, що вимоги про сплату недоїмки №Ф487/1 від 06.02.2012 року та №Ф161/1 від 19.05.2011 року є за своєю суттю виконавчими документами та на державну виконавчу службу покладено обов'язок їх виконання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявна постанова Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року по справі №2а-1870/4156/12 за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області до ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

Так, у вказаній постанові встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не виконує вимоги п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, а саме більше року не подає податкової звітності. Вказане в розумінні частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є самостійною підставою, достатньою для провадження справи про банкрутство.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Сумської області неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора не є безспірними та неправомірно припинив провадження у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року по справі №5021/1604/12 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

У відповідності до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі, то справа №5021/1604/12 передається на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року про припинення провадження у справі №5021/1604/13 скасувати.

Справу №5021/1604/12 передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.