Постанова № 31058404, 01.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 р. Справа № 804/3533/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Ті-Ай» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2013 року приватне підприємство «Ті-Ай» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська №002941502 від 20.11.2012 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на Законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні та письмові пояснення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, приватне підприємство «Ті-Ай» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Копком Олександром Сергійовичем було проведено камеральну перевірку Приватного підприємства «Ті-Ай» з питань безпідставного формування податкового кредиту в уточнюючому розрахунку за березень 2012 року за рахунок податкових накладних за березень 2011 року, по яких минуло 365 днів з дня виписки, за результатом якої складено Акт № 1332/15-2/36728217 від 06.11.2012 р.

Перевіркою було виявлено порушення Позивачем абз.3 п. 198.6 ст.198 та п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, п.п 4.6.2 п.4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість,затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за.№ 1490/20228.

На підставі акта про результати перевірки № 1332/15- 2/36728217 від 06.11.2012 p., 20 листопада 2012 р. Відповідачем було прийнято рішення № 0002941502 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування (далі у тексті - Рішення), згідно з яким до Позивача було застосовано фінансові санкції в розмірі 10125,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 201 Податкового кодексу України визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Разом з цим, відповідно до ч. 11 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи викладене, на вимогу суду ДПІ не мала можливості надати витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки податкові накладні контрагентів позивача відсутні в даному реєстрі.

У відповідності до статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Стаття 50 передбачає порядок внесення змін до податкової звітності. Так, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Судом встановлено, що 26.06.2012 на адресу ДПІ від ПП «Ті - Ай» засобами електронного зв'язку надійшов уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період березень 2012 року (від 26.06.2012 № 9036626139).

В даному уточнюючому розрахунку підприємством (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) самостійно було зазначено в розділі «Податковий кредит» дві податкові накладні від підприємств - постачальників з періодом виписки 03.2011.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська було вирішено провести камеральну перевірку Приватного підприємства «Ті-Ай» з питань безпідставного формування податкового кредиту в даному уточнюючому розрахунку за березень 2012 року.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.

Єдиним місцем проведення камеральної перевірки є приміщення контролюючого органу. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Особливістю камеральної перевірки є спрощений процесуальний порядок її проведення. Посадові особи контролюючого органу мають право здійснювати камеральну перевірку без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Законодавець не визначає підстав проведення камеральних перевірок, а це означає, що всі податкові декларації (розрахунки) підлягають камеральній перевірці.

Відмінністю від перевірок звітності з інших податків камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ є те, що дані декларацій зіставляються з іншою інформацією, отриманою з інших джерел, а саме: аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з ПДВ та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, баз митниці щодо ВМД, зокрема:

розбіжності при заповненні податкової декларації з ПДВ: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з ПДВ (додатків), даних податкової декларації з ПДВ та додатків до неї;

розбіжності між даними податкової декларації з ПДВ і реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних і даними митних органів про експортні та імпортні ВМД;

розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних і Єдиного реєстру податкових накладних;

розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (із заниження податкових зобов'язань, із завищення податкового кредиту) за даними розшифровок;

розбіжності за результатами зіставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних, в отриманих податкових накладних);

розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Як зазначає позивач, в уточнюючому розрахунку за березень 2012 року, а точніше в додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» р.1 він відобразив ІПН 325943526563, період виписки помилково замість «03-12» зазначів «03- 2011 », обсяг поставки у суммі 6300 грн. та ПДВ - 1260 грн. та у р.2 відобразив ІПН 374233326543, період виписки помилково замість «03-12» зазначив «03-2011», обсяг поставки у сумі 34198,73 грн. та ПДВ - 6839,75 грн. Насправді у Позивача є в наявності податкові накладні від контрагента ТОВ «ПРОПЕКС» ІПН 325943526563 з обсягом поставки в сумі 6300,00 грн. та ПДВ 1260 грн., та від контрагента ТОВ «КАЙМАН» ІПН 374233326543 з обсягом поставки 34198,73 грн. та ПДВ 6839,75 грн. з періодом виписки березень 2012 року.

Судом встановлено, що під час оскаржуваної перевірки податковим органом було використано:

ѕ Уточнюючий розрахунок за березень 2012 року (від 26.06.2012 № 9036626139);

ѕ Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (від 26.06.2012 №9036626148);

ѕ Реєстр податкових накладних за березень 2012 року (від 19.04.2012 № 9020517680);

ѕ АІС «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань»;

ѕ Єдиний реєстр податкових накладних.

При дослідженні зазначених документів та реєстрів, відповідачем встановлено, що зазначених податкових накладних за березень 2012 р. ПП «Ті-Ай» не отримувало. У Дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» p. 1 відображено ІПН 325943526563, період виписки зазначено «03-2011», обсяг поставки у сумі 6300 грн. та ПДВ - 1260 грн, та у р. 2 відображено ІПН 374233326543, період виписки зазначено «03- 2011», обсяг поставки у сумі - 34198,73 грн. та ПДВ - 6839,75 грн. Оскільки ПП «Ті-Ай» подало уточнюючий розрахунок до декларації за березень 2012 р., то в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 р, повинно бути відображено отримані податкові накладні за березень 2011 р.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Уточнюючий розрахунок був наданий до ДПІ у червні 2012р., таким чином підприємством неправомірно було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, дата складання яких перевищує понад 365 днів з дати складання таких накладних.

Судом критично оцінюються посилання позивача на факт подання 08.11.2012 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період березень 2012 року (08.11.2012 № 9070098762) з копією реєстра виданих та ориманих податкових накладних від 08.11.2012, долученого позивачем до матеріалів справи, оскільки зазначений розрахунок був поданий ПП «Ті-Ай» після проведення оскаржуваної перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що податковий орган під час винесення оскаржуваного рішення діяв у відповідності та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Ті-Ай» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Ті-Ай» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя В.С. Парненко