Рішення № 31058390, 29.04.2013, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 249/2093/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2013 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Вірченко О.М.

при секретарі Грузновій О.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Він з 2006 року по 2013 рік перебував у трудових відносинах з відповідачем. 18 червня 2012 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав травму верхньої частини тулуба. За висновком МСЕК від 08 січня 2013 року позивачеві було первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності в звязку із виробничою травмою. Оскільки виробнича травма та її наслідки спричиняють позивачу фізичні та моральні страждання, його непокоїть біль, змінився образ його життя, що його гнітить, доставляє незручність, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 55 000 грн. та просив відшкодувати на його користь за рахунок відповідача.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та зазначив наступне. Відповідно до позовної заяви та як зазначено в актах Н-5 та Н-1, складених про нещасний випадок, який склався з позивачем, причинами нещасного випадку було невиконання самим позивачем вимог нормативних актів з охорони праці. Відповідач, в свою чергу створював для позивача максимально можливі безпечні умови праці і не порушував його законних прав. Позивач не надав суду довідку МСЕК щодо заподіяння йому моральної шкоди. У позовній заві відсутні посилання на те, у чому полягає завдання матеріальної шкоди з боку відповідача, відсутні докази на підтвердження порядку розрахунку розміру моральної шкоди. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя, здійснюється Фондом соціального страхування. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом на підставі пояснень представника відповідача, письмових доказів встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебував в трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» з 2006 року по 2013 рік. Під час роботи на підприємстві позивач отримав виробничу травму, що підтверджується актом про нещасний випадок, повязаний з виробництвом № 30 від 22 червня 2012 року, висновком лікарсько-експертної комісії.

Висновком обласної МСЕК міста Донецька від 08 січня 2013 року позивачеві було первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності за сукупністю: 40 % в звязку із травмою 18 червня 2012 року первинно та 15 % в звязку із травмою 22 грудня 2003 року повторно.

З приводу виробничої травми, яка сталась з ОСОБА_4 18 червня 2012 року, та її наслідків позивач перебував на лікуванні, йому протипоказана фізична праця, що свідчить про додаткові зусилля позивача для організації життя, спрямовані на відновлення втраченого здоров'я.

Відповідно до п. 5, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, яка регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній ситуації з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності". Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

На підставі наданих сторонами доказів суд вважає встановленим наявність факту спричинення моральної шкоди позивачу ушкодженням здоров'я, яке він отримав під час виконання трудових обов'язків у зв'язку з умовами виробництва, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Зазначені закони України передбачають відшкодування відповідачем шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено ст.237-1 КЗпП України і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.

При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я втрату працездатності, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, характер додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача необхідність дотримувати ряду обмежень. Суд також враховує вік позивача та загальний стан його здоровя на теперішній час, обставини виникнення виробничої травми.

При цьому суд враховує, що виплата позивачу одноразової допомоги, щомісячних сум на відшкодування втраченої працездатності, не є компенсацією моральної шкоди, оскільки всі ці виплати передбачені законом як самостійні види страхових виплат, які відповідно до закону не можуть враховуватись при визначенні сум грошової компенсації за моральну шкоду. Суд вважає, що навіть повне та своєчасне виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем не може враховуватись при визначенні розміру грошової компенсації за моральну шкоду, оскільки це є обовязок відповідача, який передбачений ст.237-1 КЗпП України, а не особлива його заслуга чи держави, і за законом не є обставиною, що повинна братися судом до уваги при вирішенні цього спору.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 12 000 гривень, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст.153, 233,234, 2371 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» судовий збір в розмірі 114,70 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.М. Вірченко