Рішення № 31058162, 29.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.13 Справа№ 5015/1403/12

За позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр", м. Дрогобич,до відповідача 1:Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич,до відповідача 2:Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич,за участю:Прокуратури Львівської області, м. Львів,про:- визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.11 р. „Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора"; - визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.12 р. „Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" в частині п.195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 р.; - визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТзОВ „Книгарня „Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Л/о укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі в редакції, запропонованій позивачем.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:не з'явився,відповідача 1:Чукла С.П. - довіреність від 09.01.2013 року №12,відповідача 2:Годяк В.М. - представник за довіреністю,прокурора:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр" до Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, Дрогобицької міської ради, про визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.11 р. "Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора"; визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.12 р. "Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" в частині п.195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 р.; визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТзОВ "Книгарня "Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Л/о укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі в редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2012 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.2011 "Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора"; визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.2012 "Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" в частині п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 році; визнано укладеним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТОВ "Книгарня "Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області у редакції, запропонованій позивачем; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто судові витрати.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 р. попередні судові акти скасовано, а справу №5015/1403/12 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2013 року справу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29.04.2013 року, сторонами запропоновано надати власні письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків Вищого господарського суду України.

В судове засідання 29.04.2013 року позивач не з'явився, хоч був належним чином і завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.04.2013 року, власних письмових пояснень не надав. З огляду на те, що участь представників сторін не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами. Рішенням Дрогобицької міської ради №1055 від 29.01.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, що підлягають приватизації", нежитлове приміщення у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 було включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації. Рішенням Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 р. "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень" позивачу було надано дозвіл на приватизацію приміщення шляхом викупу і доручено управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради здійснити приватизацію об'єкту відповідно до чинного законодавства. Сторонами було вчинено дії з метою реалізації зазначених рішень органу місцевого самоврядування. Так, рішенням Дрогобицької міської ради №1212 від 10.06.2010 р. "Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизуються шляхом викупу" було затверджено висновок про вартість майна, складений ПП "Т.Е.Д." в сумі 735577,2 грн. на який було надано рецензію №300310-01 від 30.03.2010 р. на звіт про оцінку вартості майна. Однак, згодом оскаржуваними рішеннями орган місцевого самоврядування спочатку задовольнив протест прокурора, а згодом і виключив спірний об'єкт з переліку об'єктів, які підлягають приватизації. Зазначені дії, на думку позивача, порушують його права, а тому такі рішення необхідно визнати недійсними, а договір купівлі-продажу спірного приміщення - вважати укладеним.

Відповідач 1 - Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, в судове засідання 29.04.2013 року з'явився, надав додаткові заперечення з урахуванням висновків Вищого господарського суду України. Зазначив, що нормами Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книго розповсюдження, творчих спілок" заборонено не лише відчужувати (укладати) договори купівлі-продажу приміщень, в яких перебувають книгарні, а й виконувати такі договори. Законом України "Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мале приватизацію)" зобов'язано міністерства, та інші центральні та місцеві органи виконавчої влади переглянути і скасувати свої нормативно-правові акти, які суперечать цьому закону. З огляду на зазначене просить відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Дрогобицької міської ради. Що стосується вимог про визнання договору купівлі-продажу укладеним, то позивачем не було дотримано порядку, встановленого статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 638, 641 Цивільного кодексу України, статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". У зв'язку з цим і ці позовні вимоги є безпідставними.

Відповідач 2 - Дрогобицька міська рада, в судове засідання 29.04.2013 року скерувала свого представника та надала письмові пояснення з урахуванням висновків Вищого господарського суду України. Представник відповідача 2 погодився із запереченнями відповідача 1 та наголосив, що право міської ради скасувати своє попереднє рішення прямо передбачено статтею 21 Закону України "Про прокуратуру", а тому оскаржуване рішення було прийнято в межах наданих повноважень та без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, процедура приватизації не була та не могла бути завершеною з огляду на заборону, встановлену Законом України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок". З огляду на це міська рада не лише мала право, а була зобов'язана виключити спірне нежитлове приміщення з переліку об'єктів, які підлягали приватизації. Представник відповідача також звертає увагу на те, що позивач не звертався до відповідачів з пропозицією укласти договір купівлі-продажу. Відповідач 2 звертає увагу і на те, що ні станом на 10.06.2010 року, ні станом на сьогоднішній день не відбулося повного чи часткового виконання договору купівлі-продажу, оскільки позивач не прийняв об'єкт договору купівлі-продажу та не проводив жодних розрахунків за цей об'єкт.

Прокурор в судове засідання не з'явився, причин неприбуття не повідомив, в ході попередніх слухань підтримував правову позицію відповідачів у справі.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Рішенням Дрогобицької міської ради №1055 від 29.01.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, що підлягають приватизації", нежитлове приміщення у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 було виключено з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, затвердженого рішенням №846 від 01.04.2009 р. та включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації (п. 2).

Рішенням Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 р. "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень" позивачу було надано дозвіл на приватизацію приміщення шляхом викупу і доручено управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради здійснити приватизацію об'єкту відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Дрогобицької міської ради №1212 від 10.06.2010 р. "Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизуються шляхом викупу" було затверджено висновок про вартість майна, складений ПП „Т.Е.Д." в сумі 735' 577,2 грн., на який було надано рецензію №300310-01 від 30.03.2010 р. на звіт про оцінку вартості майна. При цьому, п. 2 вказаного рішення було передбачено включення до п. 5 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 кв.м. у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 обов'язку покупця не змінювати цільового призначення магазину протягом 5 років від дати укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Після прийняття вказаних рішень Дрогобицькою міською радою, 01.11.2011 Дрогобицьким міжрайонними прокурором було внесено протест на рішення сесії Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень", у якому з підстав набрання чинності з 18.06.2010 р. Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової видавництв, книгарень, підприємств кнгигорозповссюдження, творчих спілок", ст. 1 якого заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки, прокурор вимагав скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень".

Рішенням Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.2011 "Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора старшого радника юстиції Павича В.С. на рішення сесії Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень" було скасовано зазначене рішення, а рішенням Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.2012 "Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" додатком № 1 було затверджено відповідну програму приватизації в п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які не підлягають приватизації у 2012 році, до якої було включено спірне приміщення.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Як убачається з постанови Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року, ним було звернуто увагу на те, що стадія виконання вказаного договору купівлі-продажу між сторонами ще не відбулася, оскільки матеріали справи не містять акта приймання-передачі об'єкта приватизації чи сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової видавництв, книгарень, підприємств кнгигорозповссюдження, творчих спілок" (який був прийнятий 20.05.2010 та набрав чинності 18.06.2010) заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки. Для цілей цього Закону під відчуженням приміщень розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення їх до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових актів, які передбачають перехід права власності або користування до інших юридичних та фізичних осіб, а також продаж майна під час провадження у справі про банкрутство. Таким чином, цим законом встановлено заборону не лише укладати, а й виконувати договори купівлі-продажу.

Матеріали справи не містять доказів виконання договору купівлі-продажу, а тому орган місцевого самоврядування правомірно прийняв рішення про включення спірного нежитлового приміщення до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, та скасував за результатами розгляду протесту прокурора рішення №1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень". З огляду на це суд не вбачає підстав для визнання оспорюваних рішень недійсними та визнання договору купівлі-продажу укладеним.

Судові витрати в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Гоподарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 07.05.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.