Постанова № 31057974, 23.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року 810/1551/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Поліщук В.В.,

від відповідача - Горбатенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Етна - Сервіс»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції

Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Етна - Сервіс» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.12.2012 № 0041672220.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг та товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро - 75» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс». За твердженнями посадових осіб податкового органу укладені між позивачем і даними контрагентами договори є нікчемними і не були спрямовані на настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки, в ході якої податковий орган встановив нікчемність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Техномашпостач», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро - 75» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а також іншими документами, які складені за наслідками проведення господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що в ході проведення перевірки позивача виявлено відсутність у контрагентів підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, а господарські операції між контрагентами позивача і підприємствами - покупцями не містять економічної мети. Таким чином, на думку податкового органу, господарські операції між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Техномашпостач», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро - 75» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у 2010 - 2011 роках позивач мав фінансово-господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро - 75» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс».

У листопаді 2010 року між позивачем і ТОВ «Компанія «Вайліс» укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв від 01.11.2010 № 04/10. Предметом договору було виконання ремонту електронних плат, блоків, вузлів і друкуючих пристроїв. Крім того, дане підприємство поставило позивачу комплектуючі в асортименті.

У травні 2011 року між позивачем і ТОВ «ТПК «Техномашпостач» укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв від 16.05.2011 № 08/11. Предметом договору було виконання ремонту електронних плат, блоків, вузлів і друкуючих пристроїв. ТОВ «ТПК «Техномашпостач» також поставило позивачу комплектуючі в асортименті.

Між позивачем і ТОВ «Промелектро-75» укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв від 02.11.2011 № 15/11. Предметом договору було виконання ремонту електронних плат, блоків, вузлів і друкуючих пристроїв.

Результати виконання даних правочинів оформлювались актами виконання робіт, податковими і видатковими накладними, а факт перерахування коштів платіжними дорученнями.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг включені до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У листопаді 2012 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Етна - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за травень і червень 2011 року, ТОВ «Промелектро - 75» за листопад і грудень 2011 року, ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року, січень і лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт від 29.11.2012 № 547/22-2/31323086 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту Акта перевірки (сторінка 3 Акта) в ході її проведення податковому органу позивачем були надані копії: укладених договорів, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, виписок з банку, декларацій з ПДВ, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за період перевірки, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

За наслідками проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 11031,20 грн. за рахунок податкових накладних отриманих від ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за травень і червень 2011 року, ТОВ «Промелектро - 75» за листопад і грудень 2011 року, ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року, січень і лютий 2011 року.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

На сторінках 4 - 5 Акта перевірки відповідачем зазначено, що під час проведення відпрацювання ТОВ «ТПК «Тевехмашпостач» встановлено, що група осіб, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом і продажем товарно - матеріальних цінностей створили і придбали суб'єкти підприємницької діяльності зареєстровані на підставних осіб, громадян інших держав. Так, встановлено, що засновником і директором ТОВ «ТПК «Техномашпостач» є громадянка Росії ОСОБА_4

Через ТОВ "ТПК "Техномашпостач" учасниками злочинної групи проводились операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки ТОВ "ТПК "Техномашпостач", вказана група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вони за відомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із переведення в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

В подальшому встановлено, що службовими особами підприємства складено та подану до Бориспільської ОДПІ податкову звітність з податку на додану вартість за період діяльності підприємства із значними обсягами поставки товарів, складені від імені директора ТОВ "ТПК «Техномашпостач» громадянки ОСОБА_4.

Зібрано матеріали для проведення почеркознавчого дослідження підписів виконаних від імені громадянки ОСОБА_4 та направлено до СТКЗР по обслуговуванню міста Бровари і Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до висновку № 74 від 30.03.2011 року старшого експерту сектору техніко-віталістичного забезпечення роботи Броварського МВ майора міліції Лавріненко Л.М. підписи Імені ОСОБА_4 в представлених на дослідження документах (договір від 12.05.2010 № 570) виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

Бориспільською ОДПІ було отримано пояснення ОСОБА_4, яка засвідчила факт створення ТОВ «ТПК «Техномашпостач» без мети ведення господарською діяльності.

Досліджуючи господарські операції між позивачем з ТОВ «Промелектро - 75» податковий орган використав дані іншого Акта перевірки, який складено відносно цього підприємства.

На сторінках 6 - 7 Акта перевірки зазначено, що Бориспільською ОДПІ було отримано від Яготинської МДПІ Київської області Акт від 20.01.2012 № 5/2300/36098229 про результати перевірки ТОВ «Промелектро-75» за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року.

За результатами перевірки ТОВ «Промелектро-75», не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

При складанні Акта від 20.01.2012 № 5/2300/36098229 про результати перевірки ТОВ «Промелектро-75», Яготинської МДПІ Київської області ДПС встановлено, що керівник ТОВ «Промелектро-75» - ОСОБА_6, іпн. НОМЕР_2 (громадянин Російської Федерації), є одночасно засновником, керівником і головним бухгалтером на підприємстві).

Відповідно до даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 перетинав державний кордон України 2 рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні), у 2011 році державний кордон України не перетинав.

Згідно даних довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 5539/7/26-31 від 28.12.2011 місцезнаходження платника податків не встановлено.

Нерухоме майно у підприємства відповідно до листа Яготинського бюро технічної інвентаризації від 08.11.2011 № 250 відсутнє.

Згідно з висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 02.11.11 № 195, при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконаний на договорі № 46 від 15 липня 2011 року про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Відносно правовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Вайліс», податковим органом зазначено в Акті перевірки (сторінка 8), що Бориспільською ОДПІ було отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС Акт від 13.02.2012 № 281/23-1/36445186 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Вайліс" (код СДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог додаткового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки ТОВ «Компанія Вайліс», не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

При складанні Акта № 281/23-1/36445186 від 13.02.2012 року про результати перевірки ТОВ «Компанія "Вайліс», ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було вжито такі заходи.

Від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано копію постанови від 23.01.2012 про призначення перевірки з питань складання акта нікчемності правочину ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ36445186). В постанові зокрема зазначено « ...В провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» ( код за ЄДРПОУ 34819946) за ст.212 ч. 3 КК України. 19.01.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Компанія "Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186), що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами...».

Проведеними в ході досудового слідства по справі слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Допитана як свідок ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердила, що їй відомі вище перелічені підприємства та вказані підприємства були створені та використовувались протягом 2009-2011 без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД; поставка товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

ОСОБА_8 підтвердила, що в комп'ютерному ноутбуці, виявленому та вилученому в неї під час проведення обшуку за місцем її проживання встановлена 1 с бухгалтерія фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «Промелектро - 75» (код ЄДРПОУ 36098229) та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код ЄДРПОУ 36803875).

Допитана як свідок ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердила, що в виявленому в неї під час проведення обшуку комп'ютерному ноутбуці «ТOSНІВА» встановлена система «Клієнт-банк» з доступом до розрахункових рахунків ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Промелектро - 75» (код ЄДРПОУ 36098229).

Розглянувши вказані матеріали перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «ТПК «Техмашпосач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» здійснювали діяльність, спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому усі операції даних підприємств є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0641672220, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13473,30 грн., з них 11031,20 грн. за основним платежем і 2442,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій з даними підприємствами позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- за договором з ТОВ «ТПК «Техмашпостач» від 16.05.2011 № 08/11 - акта виконання робіт від 30.06.2011 № 08/06/1, податкових накладних від 23.05.2011 № 274 і від 30.06.2011 № 290, накладної від 24.05.2011 № 274, платіжних доручень від 23.05.2011 № 122 і від 30.06.2011 № 158;

- за договором з ТОВ «Компанія «Вайліс» від 01.11.2010 № 04/10 - податкової накладної від 24.02.2011 № 000119, від 28.01.2011 № 280101, від 30.11.2010 № 301104, платіжних доручень від 30.11.2010 № 297, від 28.01.2011 № 18, від 24.02.2011 № 38, накладної від 30.11.2010 № 301104, від 28.01.2011 № 280101, від 24.02.2011 № 119;

- за договором з ТОВ «Промелектро - 75» від 02.11.2011 № 15/11 - актів виконання робіт від 22.11.2011 № 15/11/1 і від 09.12.2011 № 15/12/1, податкових накладних від 22.11.2011 № 149 і від 09.12.2011 № 92, платіжних доручень від 22.11.2011 № 294 і від 09.12.2011 № 306.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи так і документи, які складені на виконання даних операцій, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та послуг у контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган при дослідженні даних документів ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.04.2013, основним видом діяльності ПП «Етна - Сервіс» є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з даними контрагентами слід зазначити, що під час судового розгляду представник позивача пояснив, що підприємство придбавало послуги, оскільки за наявності значної кількості замовлень не встигало їх виконувати. Закупка комплектуючих також була необхідна для виконання господарської діяльності підприємством.

Таким чином, придбані у ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» послуги та товари безпосередньо використовувались у господарській діяльності підприємства. При цьому податковим органом не доведено протилежного.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Етна - Сервіс» і ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З метою встановлення фактичних обставин справи судом ухвалою від 03.04.2013 було витребувано у позивача належним чином засвідчені копії Актів перевірок, які використані податковим органом в ході проведення даної перевірки, висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 02.11.11 № 195, а також відомості щодо руху кримінальної справи № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» та належним чином засвідчені копії процесуальних документів, які прийняті в ході розгляду кримінальної справи № 80-0263.

Проте, податковим органом на виконання вимог ухвали суду було надано суду лише копію Акта від 13.02.2013 № 281/23-1/36445186 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 по 31.12.2011. Будь-яких інших документів або відомостей суду відповідачем не надано.

З огляду на вказане, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «ТПК Техномашпостач» ОСОБА_4 щодо непричетності до діяльності підприємства, висновку № 74 від 30.03.2011 старшого інспектора сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ, висновку спеціаліста науково-дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області від 02.11.2011 № 195 та пояснення гр. ОСОБА_8 як доказ відсутності господарських відносин ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» з позивачем, оскільки вказані документи в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту прийняття судом вироку не засвідчують наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Крім того, суд також звертає увагу, що, наприклад, висновок від 30.03.2011 № 74, на якій посилається податковий орган в Акті перевірки стосується підписів ОСОБА_4 на договорі від 12.05.2010 № 570. Проте, що це за договір і чи стосується він відносин між позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» податковим органом суду не повідомлено.

Відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» з іншими підприємствами за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Враховуючи викладене, висновок Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «ТПК «Техмашпостач», ТОВ «Промелектро - 75» і ТОВ «Компанія «Вайліс» правочинів є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Відносно визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні за надані послуги та поставлені товари, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0041672220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.12.2012 № 0041672220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Етна - Сервіс» судовий збір у сумі 134 (сто тридцять чотири) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2013 р.