Рішення № 31057699, 25.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2013 р. Справа №917/470/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислове об"єднання "Аріста"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

про стягнення 159 221, 69 грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 159 221,69 грн., з яких сума основного боргу - 150 800,00 грн., пеня - 6 932,05 грн., річні - 1 349,44 грн., інфляційні - 140,20 грн.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с.41) та поясненням позивача від 19.04.2013 р. (а.с. 43).

24.04.2013 р. від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду з посиланням на те, що відповідач не отримав від позивача перекладу на державну мову позовної заяви та доданих до неї доказів чим позбавив відповідача можливості надати заперечення по суті спору .

Викладені в цій заяві доводи відповідача судом до уваги не приймаються як необгрунтовані, з врахуванням того, що суд не зобов’язував позивача надсилати переклад документів відповідачу; доданий до позову в якості доказу договір був укладений на російській мові обома сторонами - як позивачем так і відповідачем, крім того, відповідач згідно статті 22 ГПК України має право знайомитися з матеріалами справи, в т.ч. з наданими позивачем перекладом. Отже зазначені відповідачем обставини не перешкоджали відповідачу надати заперечення по позову в разі наявності у відповідача заперечень.

Відповідач відзиву на позов не надав, в зв’язку з цим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач у позові просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 150 800, 00 грн., пеню - 6 932, 05 грн., річні - 1 349, 44 грн., інфляційні - 140, 20 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно умов договору поставки № АР0022 від 03.01.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислове об'єднання "Аріста" поставило, а товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» прийняло у власність товар, а саме: соду каустичну (гранула), в кількості 20 тон., за ціною 6700 гривень за одну тону, на суму 160800 грн., в тому числі з ПДВ, що підтверджується накладною № 101009 від 10.10.2012 р. Як зазначає позивач, відповідач оплату отриманого товару здійснив частково в сумі 10000 грн., в зв’язку з цим за відповідачем утворилася заборгованість за отриманий ним товар в сумі 150800,00 грн.

Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:

03.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «Аріста» (далі - позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (далі - відповідач) було укладено договір № АР0022 від 03.01.2012р. на поставку товару (далі - договір) (а.с.8-9,53-55). Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент, об'єм продукції, що поставляється, вказується в накладних .

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за фактом постачання із відстрочкою платежу у тридцять календарних днів.

Крім того, 22.01.2013 р. відповідачу була направлена вимога №3-ГС про повернення заборгованості за поставлений товар за договором № АР022 від 03.01.2012р., яку відповідач отримав 25.01.2013 р. (а.с. 12-14,58-65 ).

Згідно наданої копії видаткової накладної № 101009 від 10.10.2012р., позивач поставив відповідачу соду каустичну (гранула), в кількості 20 тон., за ціною 6700 гривень за одну тону, на суму 160800 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 9). Факт вказаної поставки відповідачем не заперечується.

Стаття 664 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання продавця передати товар покупцю вважається виконаним в момент вручення товару покупцю, якщо договором встановлений обов'язок продавця передати товар. Тобто датою поставки за договором № АР0022 є дата прийняття відповідачем товару, що відображена у вказаній видатковій накладній а також у товарно-транспортній накладній № 101009 від 10.10.2012р.(копія товарно-транспортної накладної - а.с.10,56-57). Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Отже відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 09.11.2012р. включно.

Згідно банківської виписки 07.12.2012р. відповідачем було перераховано10000 грн., як оплату за соду каустичну. (а.с. 23).

Таким чином, залишилась несплаченою сума 150 800, 00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач наявність боргу та його розмір не заперечує.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 150 800 грн.00 коп. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 6 932, 05 грн. пені, 1 349, 44 грн. річних та 140, 20 грн. інфляційних.

Згідно п. 4.2. договору, за прострочення платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день невиконання, а також 3% річних від простроченої суми.

Вимога позивача про стягнення пені та річних правомірна, але розмір пені та річних завищено.

Позивач просить стягнути пеню та річні за несвоєчасне погашення заборгованості за поставлений товар за період з 09.11.2012р. по 07.12.2012 р. та за період з 07.12.2012 р. по 27.02.2013 р. з врахуванням часткової оплати відповідачем товару.(а.с.7,52)

Як зазначалось вище відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 09.11.2012р. включно. Отже період прострочки оплати розпочинається 10.11.2012р., після закінчення строку оплати, таким чином, позивачем безпідставно включено до періоду прострочки останній день строку оплати. Крім того, позивачем 07.12.2012р. двічі включено (зазначено) в розрахунку пені та річних. В результаті цього позивачем завищені суми пені та річних, нарахованих за період з 09.11.2012р. по 07.12.2012р. на суму 160800 грн.00 коп. Пеня та річні на цю суму за період з 10.11.2012р. по 06.12.2012 р. ( з врахуванням того, що 07.12.2012р. відповідачем було сплачено 10000 грн., отже 07.12.2012р. сума боргу зменшилась і складала 150800 грн.00 коп.) підлягають стягненню в сумі 1779 грн.34 коп. пені та 355 грн. 87 коп. річних. За період з 07.12.2012р. по 27.02.2013 р. пеня та річні підлягають стягненню в сумі , зазначеній позивачем.

Таким чином, позов в частині стягнення пені та річних підлягає задоволенню частково в сумі 6861,09 грн. пені та 1345,12 грн. річних. В іншій частині стягнення пені та річних позов необгрунтований та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних в сумі 140,20 грн. обґрунтована та підтверджується відповідними доказами. В зв’язку з цим позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач заперечень на позов не надав, доводи і докази позивача не спростував.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37000, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, 47; ідентифікаційний код 33460268; р/р 26000333758200 в АТ "УкрСиббанк" в м. Полтава, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислове об"єднання "Аріста" (83050, м.Донецьк, вул. Щорса, 39; ідентифікаційний код 33221885, р/р 26000001305171 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) 150 800, 00 грн. основного боргу, 6861,09 грн. пені, 1345,12 грн. річних, 140,20 грн. інфляційних, 3182,92 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя К.В. Тимошенко

Повне рішення складено 30.04.2013 р.