Ухвала суду № 3105659, 02.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2008 року                                                                 № К-7963/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Голубєвої Г.К.

                                                                       Нечитайла О.М.

                                                                       Федорова М.О.

Штульмана І.В.

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р.

у справі№ 5/2248-28/206А господарського суду Львівської області 

за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

доДержавної податкової інспекції у Сокальському районі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            В серпні 2006 р. позивач – Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сокальському районі від 21.04.2006 р. № 0000091501/1 на суму 31461,08 грн., № 0000081501/1 на суму 1369,51 грн., № 0000111501/1 на суму          8305,04 грн.

            Постановою господарського суду Львівської області від 03.10.2006 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі від 21.04.2006 р. № 0000091501/1 на суму 31461,08 грн., № 0000081501/1 на суму 1369,51 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

            Постанова місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі від 21.04.2006 р. № 0000091501/1 на суму 31461,08 грн., № 0000081501/1 на суму 1369,51 грн. прийняті після спливу строку давності для застосування штрафу, передбаченого пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі в тексті – Закон України № 2181-ІІІ), тобто після 1095 днів.  

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04.2006 р. № 0000111501/1, суд першої інстанції керувався приписами п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, яким передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову про відмову в позові.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на штрафні санкції, застосовані до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення, не розповсюджуються положення ст. ст. 15, 18 Закону України № 2181-ІІІ.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарстваоскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 03.10.2006 р.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що 08.02.2006 р. представниками Сокальського відділення Червоноградської МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) Сокальським міським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства по поданій звітності за період з жовтня 2001 року по жовтень 2002 року, лютий 2005 року, за результатами якої складено акт перевірки № 22/15-0/20845840.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, внаслідок чого на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України             № 2181-ІІІ нарахована штрафна санкція по податку на додану вартість на суму 41135,63 грн., в тому числі в розрізі періодів: з 21 листопада 2001 року по 10 вересня 2002 року – 31461,08 грн., з 02 вересня 2002 року по 27 грудня 2002 року –             1369,51 грн., з 31 березня 2005 року по 08 серпня 2005 року – 8305,04 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.02.2006 р. № 0000091501/0 на суму          31461,08 грн., № 0000081501/0 на суму 1369,51 грн., № 0000111501/0 на суму        8305,04 грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаних вище податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сокальському районі 21.04.2006 р. прийняла аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення:

- № 0000091501/1, яким згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 253 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 62922,16 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 50 відсотків в сумі 31461,08 грн.;

- № 0000081501/1, яким згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13695,1 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10 відсотків в сумі 1369,51 грн.;

- № 0000111501/1, яким згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 131 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16610,08 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 50 відсотків в сумі 8305,04 грн.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду та відмовляючи в позові повністю, суд апеляційної інстанції вказав на помилкове посилання суду першої інстанції на пп. 15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ, який застосовується лише при визначенні податкових зобов’язань, а не штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду та вважає обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції щодо невідповідності вимогам чинного законодавства податкових повідомлень-рішень від 21.04.2006 р. № 0000091501/1 та № 0000081501/1, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов’язання - зобов’язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є складовою податкового зобов’язання, а відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст.15 вказаного Закону.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 21.04.2006 р. № 0000091501/1 та № 0000081501/1 за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з граничними строками сплати 02.09.2002 р., 10.09.2002 р., 31.10.2002 р., 03.12.2002 р., 21.11.2001 р., 21.12.2001 р., 22.01.2002 р., 21.02.2002 р., 22.02.2002 р., 21.03.2002 р., 23.04.2002 р., 21.05.2002 р. здійснено після спливу строку давності, передбаченого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ, що обумовлює недійсність таких податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та спростовують його висновки щодо помилковості посилання місцевим господарським судом при вирішенні даного спору на положення пп. 15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом             ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Касаційну скаргу Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р., а постанову господарського суду Львівської області від 03.10.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Нечитайло О.М.

(підпис)                     Федоров М.О.

(підпис)                     Штульман І.В.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                             А.О.Патюк