Постанова № 31056442, 30.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року № 810/1259/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Соколова О.В.,

від відповідача: Ткачов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом іноземного підприємства «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед»доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомленнь-рішеннь відповідача від 20.11.2012 № 0000112205, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 168750,00 грн. (за основним платежем - 135000,00 грн. та за штрафними санкціями - 33750,00 грн.) та від 20.11.2012 № 0000122205, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 155250,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит і валові витрати. Як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ним податкового законодавства з підстав визнання нікчемної угоди, укладеної між його контрагентом - ТОВ «Хоса-Плекс Україна» з субпідрядником - ТОВ «Снайпер Медіа», послуги якого використовувались у ході виконання зобов'язань перед позивачем. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача позивачем безпідставного віднесено до податкового кредиту та валових витрат суми по господарським операціям, отриманим від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», які у свою чергу отримані контрагентом від ТОВ «Снайпер Медіа». Так, відповідачем наголошено, що у ході перевірки ТОВ «Хоса-Плекс Україна» встановлено, що останній мав взаємовідносини з ТОВ «Снайпер Медіа», однак, як то встановлено під час перевірки підприємства ТОВ «Снайпер Медіа» не має адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з надання послуг та має ознаки фіктивності, а тому правочин, укладений між ТОВ «Хоса-Плекс Україна» та ТОВ «Снайпер Медіа» є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Хоса-Плекс Україна» за грудень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.11.2012 № 795/22-5/21651322 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 135000,00 грн. та суми податку на прибуток у розмірі 155250,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача та ТОВ «Хоса-Плекс Україна» матеріалів податкової перевірки контрагента позивача, а саме акту ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 07.06.2012 № 3112/22-7/34679100 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Снайпер Медіа» за грудень 2011 року (а.с.21-33 Том ІІ).

У свою чергу, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Хоса-Плекс Україна», висновки щодо нікчемності укладеної між ним та ТОВ «Снайпер Медіа» угоди ґрунтуються на обставинах, встановлених актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.02.2012 № 187/23-20-37033120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа» щодо підтвердження господарських відносин за грудень 2011 року і висновком ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності у підприємства ознак «фіктивності», а також відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, що підтверджено експертним висновком від 09.09.2011 № 1517 щодо дослідження установчих документів, податкової звітності, первинних документів тощо, яким виявлено ознаки підробки.

Так, як вбачається зі змісту акту перевірки ТОВ «Хоса-Плекс Україна», податковим органом досліджено первинно-бухгалтерські документи підприємства щодо взаємовідносин із ТОВ «Снайпер Медіа». Проте, оскільки ТОВ «Снайпер Медіа» документів до перевірки не надано, перевіряючі дійшли висновку про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, чим встановлено порушення статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

За висновками перевіряючих, ТОВ «Хоса-Плекс Україна» не отримувало послуги від ТОВ «Снайпер Медіа», а тому задекларований підприємством податковий кредит у розмірі 134917,00 грн. за грудень 2011 року є непідтвердженим з підстав відсутності у його контрагента об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України.

Відтак, надані позивачем до перевірки первинно-бухгалтерські документи не взято відповідачем до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 № 0000112205, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 168750,00 грн. (за основним платежем - 135000,00 грн. та за штрафними санкціями - 33750,00 грн.) та від 20.11.2012 № 0000122205, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 155250,00 грн.

В той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що 1 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Хоса-Плекс Україна» укладено договір № У-1041-11 (а.с.41-45 Том ІІ).

За умовами договору виконавець (ТОВ «Хоса-Плекс Україна») за завданням компанії (ІП «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед») зобов'язується надавати рекламні послуги, спрямовані на поширення, популяризацію та збільшення обсягів продажу продукції торгових марок від «Соса-СоІа Company» на території України та супутні послуги, що стосуються предмету даного договору, а компанія зобов'язується приймати та оплачувати дані послуги.

Згідно пункту 1.3 договору від 01.05.2011 № У-1041-11, перелік послуг встановлюється у відповідних додатках до договору.

Факт отримання послуг підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (пункту 3.1 договору від 01.05.2011 № У-1041-11).

При цьому, згідно пункту 3.6 договору від 01.05.2011 № У-1041-11, виконавець має право укладати угоди з третіми особами від свого імені та на власний ризик, з метою виконання умов даного договору, без попереднього узгодження з компанією.

У ході співпраці між компанією та виконавцем було укладено ряд додаткових угод до договору від 01.05.2011 № У-1041-11, зокрема:

№ 17 від 01.10.2011, предметом якої є організація проведення акції «Активація Ботанік в кінотеатрах»;

№ 21 від 01.11.2011, предметом якої є організація проведення акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом»;

№ 22 від 01.11.2011, предметом якої є організація проведення акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом»;

№ 23 від 01.11.2011, предметом якої є організація проведення акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом»;

№ 24 від 01.11.2011, предметом якої є організація проведення акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом»;

№ 25 від 01.11.2011, предметом якої є організація проведення акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом»;

№ 26 від 03.11.2011, предметом якої є організація проведення акції «Новий рік з Ботанік Кідз».

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо характеру договірних відносин та фактичного надання послуг за спірною угодою.

Так, на виконання вищевказаних умов договору, ТОВ «Хоса-Плекс Україна» у грудні 2011 року виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, а саме:

від 24.12.2011 № 13 на загальну суму 387320,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 64553,38 грн.) (а.с.122 Том ІІ);

від 23.12.2011 № 11 на загальну суму 384000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 64000,00 грн.) (а.с.124 Том ІІ);

від 22.12.2011 № 7 на загальну суму 546000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 91000,00 грн.) (а.с.126 Том ІІ);

від 21.12.2011 № 4 на загальну суму 540000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 90000,00 грн.) (а.с.128 Том ІІ);

від 27.12.2011 № 19 на загальну суму 580288,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 96714,78 грн.) (а.с.139 Том ІІ);

від 26.12.2011 № 18 на загальну суму 580288,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 96714,78 грн.) (а.с.141 Том ІІ);

від 25.12.2011 № 17 на загальну суму 480000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80000,00 грн.) (а.с.151 Том ІІ);

від 24.12.2011 № 15 на загальну суму 480000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80000,00 грн.) (а.с.153 Том ІІ);

від 23.12.2011 № 10 на загальну суму 559594,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 93265,81 грн.) (а.с.155 Том ІІ);

від 21.12.2011 № 5 на загальну суму 496602,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 82767,05 грн.) (а.с.169 Том ІІ);

від 22.12.2011 № 9 на загальну суму 535200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 89200,00 грн.) (а.с.171 Том ІІ);

від 23.12.2011 № 12 на загальну суму 576000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 96000,00 грн.) (а.с.173 Том ІІ);

від 24.12.2011 № 14 на загальну суму 534039,54 грн. (в т.ч. ПДВ - 89006,59 грн.) (а.с.175 Том ІІ);

від 25.12.2011 № 16 на загальну суму 321560,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 53593,41 грн.) (а.с.177 Том ІІ);

від 21.12.2011 № 6 на загальну суму 551127,19 грн. (в т.ч. ПДВ - 91854,53 грн.) (а.с.187 Том ІІ);

від 22.12.2011 № 8 на загальну суму 528000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 88000,00 грн.) (а.с.189 Том ІІ);

від 05.12.2011 № 1 на загальну суму 181597,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 30266,18 грн.) (а.с.49 Том ІІ);

від 20.10.2011 № 18 на загальну суму 126649,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 21441,64 грн.) (а.с.73 Том ІІ);

від 02.12.2011 № 22 на загальну суму 64200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10700,00 грн.) (а.с.111 Том ІІ).

Поряд із цим, ТОВ «Хоса-Плекс Україна» виписано на адресу позивача рахунки фактури, а саме:

від 21.12.2011 № СФ-21/12/2 на загальну суму 1869320,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 31153,38 грн.) (а.с.120 Том ІІ);

від 26.12.2011 № СФ-26/12/1 на загальну суму 1160577,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 193429,56 грн.) (а.с.137 Том ІІ);

від 23.12.2011 № СФ-23/12/1 на загальну суму 1519594,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 253265,81 грн.) (а.с.149 Том ІІ);

від 21.12.2011 № СФ-21/12/4 на загальну суму 2463402,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 410567,05 грн.) (а.с.167 Том ІІ);

від 21.12.2011 № СФ-21/12/3 на загальну суму 1079127,19 грн. (в т.ч. ПДВ - 179854,53 грн.) (а.с.185 Том ІІ);

від 5.12.2011 № СФ-05/12/1 на загальну суму 181597,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 30266,18 грн.) (а.с.47 Том ІІ);

від 10.10.2011 № СФ-10/10/2 на загальну суму 128649,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 21441,64 грн.) (а.с.71 Том ІІ);

від 02.12.2011 № СФ-02/12/1 на загальну суму 64200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10700,00 грн.) (а.с.109 Том ІІ);

Також, між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт:

від 24.12.2011 № ОУ-21/12/5 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 1) на загальну суму 399320,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 66553,38 грн.) (а.с.121 Том ІІ);

від 23.12.2011 № ОУ-21/12/4 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 1) на загальну суму 384000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 64000,00 грн.) (а.с.123 Том ІІ);

від 22.12.2011 № ОУ-21/12/3 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 1) на загальну суму 546000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 91000,00 грн.) (а.с.125 Том ІІ);

від 21.12.2011 № ОУ-21/12/2 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 1) на загальну суму 540000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 90000,00 грн.) (а.с.127 Том ІІ);

від 27.12.2011 № ОУ-27/12/1 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 2) на загальну суму 580288,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 96714,78 грн.) (а.с.138 Том ІІ);

від 26.12.2011 № ОУ-26/12/1 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 2) на загальну суму 580288,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 96714,78 грн.) (а.с.140 Том ІІ);

від 24.12.2011 № ОУ-24/12/2 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 3) на загальну суму 480000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80000,00 грн.) (а.с.150 Том ІІ);

від 25.12.2011 № ОУ-25/12/2 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 3) на загальну суму 480000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80000,00 грн.) (а.с.152 Том ІІ);

від 23.12.2011 № ОУ-23/12/2 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 3) на загальну суму 559594,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 93265,81 грн.) (а.с.154 Том ІІ);

від 21.12.2011 № ОУ-21/12/8 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 4) на загальну суму 496602,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 82767,05 грн.) (а.с.168 Том ІІ);

від 22.12.2011 № ОУ-22/12/1 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 4) на загальну суму 535200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 89200,00 грн.) (а.с.170 Том ІІ);

від 23.12.2011 № ОУ-23/12/4 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 4) на загальну суму 576000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 96000,00 грн.) (а.с.172 Том ІІ);

від 24.12.2011 № ОУ-24/12/5 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 4) на загальну суму 534039,54 грн. (в т.ч. ПДВ - 89006,59 грн.) (а.с.174 Том ІІ);

від 25.12.2011 № ОУ-25/12/3 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 4) на загальну суму 321560,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 53593,41 грн.) (а.с.176 Том ІІ);

від 21.12.2011 № ОУ-21/12/6 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 5) на загальну суму 551127,19 грн. (в т.ч. ПДВ - 91854,53 грн.) (а.с.186 Том ІІ);

від 22.12.2011 № ОУ-21/12/7 (проведення рекламної акції «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» Частина 5) на загальну суму 528000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 88000,00 грн.) (а.с.188 Том ІІ);

від 05.12.2011 № ОУ-05/12/1 (проведення рекламної акції «Футбольна акція Барвінок») на загальну суму 181597,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 30266,18 грн.) (а.с.48 Том ІІ);

від 20.10.2011 № ОУ-10/10/1 (проведення рекламної акції «Активація Ботанік в Кінотеатрах») на загальну суму 126649,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 21441,64 грн.) (а.с.72 Том ІІ);

від 02.12.2011 № ОУ-02/12/1 (проведення рекламної акції «Новий рік з Ботанік Кідз Барвінок») на загальну суму 64200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10700,00 грн.) (а.с.110 Том ІІ).

Загальна вартість послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», становить 8466469,87 грн. (в т.ч. ПДВ - 1411058,15 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у готівковій та безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.230-235) та шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, що підтверджується відповідними договорами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним у розмірі 1441058,15 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року, що відображено у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість та віднесено до валових витрат за ІV квартал 2011 року.

Як то встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність реального отримання позивачем послуг, отриманих від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», які у свою чергу отримані останнім від субпідрядника - ТОВ «Снайпер Медіа». При цьому відповідачем не стверджується про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Хоса-Плекс Україна» угод, а наголошується на порушенні податкового законодавства у частині формування валових витрат та податкового кредиту за операціями, які, на думку відповідача, є «безтоварними».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, суд дійшов таких висновків.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як то встановлено судом, позивачем у грудні 2011 року, за рахунок операцій з ТОВ «Хоса-Плекс Україна», сформовано податковий кредит у сумі 1411058,15 грн.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Хоса-Плекс Україна» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідачем встановлено порушення позивачем формування валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток у ІV кварталі 2011 року на суму 155250,00 грн.

Так, згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, за приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З огляду на те, що відповідач стверджував про відсутність реального надання послуг позивачеві від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», які у свою чергу були надані субпідрядником - ТОВ «Снайпер Медіа», судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.2-4 Том ІІ), основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями.

Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-7Том ІІ), одним із видів діяльності ТОВ «Хоса-Плекс Україна», за КВЕД є діяльність у сфері рекламного агентства.

У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні позивачем надано пояснення, що отримані від ТОВ «Хоса-Плекс Україна», послуги з організації рекламних акцій використано позивачем виключно у власній господарській діяльності з метою підтримання та подальшого зростання рівня попиту на свою продукцію. Позивачем наголошено, що рекламні акції проводяться компанією регулярно та спрямовані на поширення та популяризацію торгової марки.

Між тим, з огляду на ту обставину, що відповідач, як на доказ, що підтверджує правомірність висновків акту перевірки, посилається на неможливість отримання контрагентом позивача послуг від ТОВ «Снайпер Медіа», судом допитано у якості свідка директора ТОВ «Хоса-Плекс Україна» - громадянина ОСОБА_3, з приводу обставин виконання правочину, укладеного з позивачем.

Так, за показами свідка, наданими у ході судового розгляду справи, ТОВ «Хоса-Плекс Україна» при виконанні взятих на себе, згідно договору від 01.05.2011 № У-1041-11, зобов'язань використовувало послуги багатьох субпідрядних організацій, зокрема, і ТОВ «Снайпер Медіа». При цьому свідок зауважив, що тривалий час співпрацював із ТОВ «Снайпер Медіа», яке також є рекламним агентством та спеціалізується на пошуку відповідного персоналу для залучення його у проведенні рекламних акцій, саме даний вид послуг і було отримано ТОВ «Хоса-Плекс Україна» для організації рекламних компаній позивача.

Свідок також зауважив, що у ході перевірки підприємства, на підтвердження отримання послуг від ТОВ «Снайпер Медіа» ним було надано всі необхідні первинно-бухгалтерські документи та податкові накладні, проте податковим органом зроблено висновки про нікчемність укладеного правочину лише з підстав неможливості проведення перевірки ТОВ «Снайпер Медіа».

Водночас, на підтвердження наявності у ТОВ «Хоса-Плекс Україна» необхідних трудових ресурсів, для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем надано до матеріалів справи копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ТОВ «Хоса-Плекс Україна» (форми 1 ДФ) за 4 квартал 2011 року, з якого вбачається, що на підприємстві працювало 19 осіб (а.с.1-8 Том ІІІ).

У свою чергу, на підтвердження факту проведення рекламних акцій «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом», «Новий рік з Ботанік Кідз», «Активація Ботанік в кінотеатрах» та «Футбольна акція Барвінок», організацією яких здійснено ТОВ «Хоса-Плекс Україна», позивачем надано суду договори, рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, вказані документи також досліджено перевіряючими у ході перевірки позивача, що відображено в акті перевірки.

Водночас, позивачем надано суду відповідні накази на про проведення рекламних компаній, копію «Фінальної презентації реалізованого проекту «Барвінок» (а.с.50-67 Том ІІ), копію «Фінальної презентації реалізованого проекту ВоtanikQ Cinema» (а.с.74-104 Том ІІ), копію звіту про проведення акції «Новий рік Ботанік Кідз» (а.с.112-115 Том ІІ), копію фінального звіту «Кока-кола! Зустрічаємо свято разом» (а.с.199-228 Том ІІ) та фото-звіти щодо фіксації рекламних акцій.

Судом встановлено, що вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити та інформацію щодо складу господарських операцій, як то передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відтак, факт отримання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Ураховуючи правочин, предметом якого є проведення рекламної акції, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Хоса-Плекс Україна», підтверджуються необхідними документами, а зазначені послуги було використано позивачем у власній господарській діяльності.

У той же час, відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів та обставин, встановлених показами свідка.

Водночас, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Хоса-Плекс Україна», які у свою чергу отримані останнім від ТОВ «Снайпер Медіа» з підстав нікчемності правочину, укладеного між даними підприємствами, з огляду на таке.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між ТОВ «Хоса-Плекс Україна» та ТОВ «Снайпер Медіа», недійсним у судовому порядку.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Проте, податковими органами не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів, а висновки про відсутність умов у підприємства для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Між тим суд зауважує, що відсутність матеріальних ресурсів у контрагентів позивача по ланцюгу постачання не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення податкового кредиту та валових витрат, оскільки жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Снайпер Медіа» трудових та матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на порушення кримінальних справ та винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом фіктивного підприємництва або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази у даній справі.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із ТОВ «Хоса-Плекс Україна», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження даних податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є безпідставними.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акту перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20.11.2012 № 0000112205, за яким іноземному підприємству «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 168750,00 грн. (за основним платежем - 135000,00 грн. та за штрафними санкціями - 33750,00 грн.) та від 20.11.2012 № 0000122205, за яким іноземному підприємству «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 155250,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь іноземного підприємства «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед» сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 травня 2013 р.