Рішення № 31055972, 29.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2013 р. Справа № 902/242/13-г

Провадження № 12/902/21/13

за позовом: Прокурора Вінницького району (21003, м. Вінниця, вул. С.Наливайка, 19) в інтересах Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19), Вороновицької селищної ради (23252, Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вул. Леніна, 60)

до: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент номер НОМЕР_1)

про стягнення 4000 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

прокурор: Сопрун В. В.

1-го позивача: Головчук С.В. - за дорученням

2-го позивача: не з"явився

відповідача: ОСОБА_3 - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Вінницького району в інтересах Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Вороновицької селищної ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Вороновицької селищної ради 4000,00 грн. заподіяної шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства.

Ухвалою суду від 18.02.2013р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 21.03.2013р.

19.03.2013р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати (вх.№ канц. суду 08-46/3699/13), в якому він просить в задоволенні позову відмовити, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогами чинного законодавства.

Зокрема у відзиві на позовну відповідач зазначив, що розрахунок збитків на загальну суму 7 384, 60 грн., внаслідок самовільного використання підземної води із артезіанських свердловин в період з 01.11.2011 р. по 16.04.2012 р. є необґрунтованим та зроблений з порушенням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, ст.ст. 14.1.59, 325.2, 325.9 Податкового кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач є фізичною особою - підприємцем, що надає населенню послуги з водопостачання, тому при розрахунку розміру збитків слід застосовувати коефіцієнт 0,3, а відтак розмір збитків за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. становить 775, 80 грн. (100 х 60 х 12.93 : 100); з 01.01.12 р. по 16.04.12 р. 0 1 239 грн. (100 х 100 х 14.39 : 100), а загальна сума збитків - 2 014,8 грн.

Відповідач у добровільному порядку сплатив на рахунок Місцевого бюджету Вороновицької селищної ради заподіяну шкоду в сумі 3 398, 45 грн. Сума переплати становить 1 383,65 грн., тому позов про стягнення збитків в розмірі 4000 грн. задоволенню не підлягає.

20.03.2013р. на адресу суду від позивача надійшов лист № 910/08 від 19.03.2013р., в якому він зазначає наступне.

В ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства 07.05.2012 року Позивачем було зафіксовано, що Відповідач в період з 01.11.2011 року по 16.04.2012 року здійснював самовільне спецводокористування без відповідного дозволу.

Позивачем нараховано 7384,6 грн. у відшкодування збитків за самовільне водокористування у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 року (далі Методика), та з урахуванням положень ст. 325 Податкового кодексу України .

Твердження відповідача, що при розрахунку розмірів збитків слід було користуватися вимогами п. 325.9. ст. 352 Податкового кодексу України щодо ставок збору для житлово-комунальних підприємств, є безпідставними, оскільки даний коефіцієнт стосується виключно підприємств комунальної власності. Відповідач не являється комунальним підприємством, а є фізичною особою-підприємцем.

Судове засідання 21.03.2013р. не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Кожухар М.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. справу призначено до розгляду на 15.04.2013р.

15.04.2013р. на адресу суду надійшов лист позивача б/н від 15.04.2013р., в якому останній надає пояснення щодо стягнення збитків, та зокрема зазначає таке.

Відповідно до ст. 47 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, перераховуються на рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Пункт 7 частини 3 ст. 29 Бюджетного Кодексу України передбачає, що «джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пункт 7 частини 2 ст. 69 Бюджетного Кодексу України встановлює, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Згідно роз'яснення Головного Управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо проведення розподілу між державним та місцевими бюджетами платежів за кодом бюджетної класифікації доходів 24062100, відповідно до «Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету», затверджено Наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року № 131, платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік є доходами загального фонду державного бюджету, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету" Плану рахунків у розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів) на зазначені аналітичні рахунки, у регламентований час засобами програмного забезпечення розподіляються Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області (лист № 06.2-70/7-301 від 17.01.2013) надані реквізити рахунків для зарахування до державного та місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності за кодом бюджетної класифікації доходів 24062100. Враховуючи вищезазначене, прокуратура Вінницького району та Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не уповноважувані здійснювати розприділення коштів між державним та місцевими бюджетами коштів за порушення вимог природоохоронного законодавства, такі повноваження покладено на органи казначейства.

15.04.2013р. до суду надійшла заява № 53-694/вих13 від 15.04.2013р. прокурора Вінницького району про уточнення позовних вимог, де зазначено, що позов подано в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Вороновицької селищної ради, адже саме до бюджету зазначеного органу місцевого самоврядування не надходять кошти від завданих збитків, що не дає змоги здійснювати в повному обсязі завдання в сфері охорони навколишнього природного середовища. Крім цього позов заявлено в інтересах Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, адже остання позбавлена можливості самостійно звернутися до суду з позовом, у зв'язку з відсутністю достатніх коштів для сплати судового збору.

Ухвалою суду 15.04.2013р. розгляд справи за клопотанням прокурора та сторін відкладено на 29.04.2013р.

В судове засідання 29.04.2013р. з'явились прокурор, представник першого позивача та представник відповідача, які свої доводи та заперечення підтримали в повному обсязі.

Другий позивач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України.

Відсутність представника другого позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з наказом Державної екологічної інспекції № 56-П від 26.04.2012р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки складено Акт від 07.05.2012р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. В ході перевірки встановлено, що відповідач здійснював водопостачання населення смт. Вороновиця для господарсько-питних потреб із двох артезіанських свердловин, які передані йому на підставі договору оренди та акту приймання-передачі майна від 01.11.2011р. Перша водозабірна свердловина розташована по вул. Жовтнева, смт. Вороновиця Вінницького району на території ВАТ «Вороновицьке «СП Агромаш» (глибина - 90 м., дебіт- 8,0 м.кв/год.). Свердловина обладнана лічильником води. Друга водозабірна свердловина розташована по вул. Цукрозаводська в смт. Вороновиця Вінницького району (глибина - 80 м., дебіт- 8,0 м.кв/год.). Лічильник води відсутній. Водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 5261, який дійсний з 17.04.2012р. по 30.09.2014р. Наявне погодження на спеціальне водокористування Подільської гідрологічної партії від 24.01.2012р. № 818, та договір з Вінницькою районною санітарно-епідеміологічною станцією від 12.03.2012р. на предмет проведення дослідження води з двох свердловин, два рази на рік. В період з 01.11.2011р. по 16.04.2012р. здійснювалась діяльність з спеціального водокористування без відповідного дозволу, при цьому на момент перевірки не здійснюється облік забору та використання води в журналі встановленого зразка, а також не ведеться звітність по формі 2ТП водгосп держстатзвітності, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод та ст.ст. 44,48,49 Водного кодексу України. Побутові стічні води відводяться від частини водоспоживачів на вигріба і в подальшому виводяться відповідно до договору з ЗАТ «Подільський цукор» № 56/06 на вивезення та прийом побутових стічних вод. Поряд з вигрібом, який розташований по вул. Жовтнева в смт. Вороновиця, знаходяться відстійник-накопичувач в який перекачуються стоки з вигріба. Даний накопичувач являється частиною очисних споруд «КУ-100», які орендує ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди з КП «Надія» від 01.11.2011р. на момент перевірки накопичувач заповнений стоком.

В ході перевірки складено протокол № 000428 від 08.05.2012р. про адміністративне правопорушення стосовно ФОП ОСОБА_1, на якого на підставі ст.ст. 44,48,49 Водного кодексу України постановою № 04/126 від 17.05.2012р. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 102,00 грн..

08.05.2012.р. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області внесено припис № 04-07/01 про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства з боку відповідача.

Перевіркою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області встановлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 44,48,49 Водного Кодексу України.

У зв"язку з цим, нараховано до стягнення з відповідача збитки, нанесені державі в сумі 7 384,60 грн. за положеннями "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природоохоронного середовища від 20.07.2009 р. за № 389.

З метою досудового урегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з пропозицією добровільно сплатити кошти в розмірі 7 384,60 грн. та розрахунком суми збитків.

Відповідач у відповіді на претензію повідомив, що у зв'язку з важким матеріальним становищем претензія буде погашена частковими оплати.

Відповідач сплатив 3 398,45 грн. шкоди, що стверджується квитанціями: № 7 від 17.07.2012 року на суму 1398,45 грн.; № 101617.222.1 від 17.09.2012 року на суму 1000 грн.; №102155.33.1 від 03.11.2012 року на суму 1000 грн.

Наведене стверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об"єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється для промислових, транспортних, енергетичних та інших державних та громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі з метою раціонального використання вод, встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води. Спеціальне водокористування є платним. Забір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Розмір збору за використання води з водних об"єктів для потреб, не пов"язаних з вилученням води з водних об"єктів, визначається : для потреб і гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни та лімітів використання води.

Порушення водного законодавства, зокрема, порушення правил спеціального водокористування тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України (ст. 110 Водного кодексу України).

Згідно зі ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

В силу ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу у період з 01.11.2011р. по 16.04.2012р., що є порушенням водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природжного середовища.

З огляду на наведене, відповідач має відшкодувати завдані внаслідок цього порушення збитки.

Разом з тим, розрахунок збитків здійснено позивачем з порушенням законодавства, внаслідок чого суму збитків завищено на 5081,56 грн.

Відповідно до п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 N 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за N 767/16783 (у редакції на час вчинення та дату виявлення правопорушення, далі - Методика), розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою (23): Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Стаття 325 Податкового кодексу України встановлює ставки збору за спеціальне використання води.

При цьому, відповідно до п. 325.9 ст. 325 Податкового кодексу України, до ставок збору житлово-комунальних підприємств застосовується коефіцієнт 0,3.

Статтею 1 (ч. 1 п. 1) ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги є їх виробником.

Комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (ч. 10 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 14.1.59. Податкового кодексу України визначено, що житлово-комунальними підприємствами є суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги.

Своєю чергою стаття 55 Господарського кодексу України до суб"єктів господарювання відносить зокрема громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Виходячи з наведеного, відповідач як приватний підприємець, який здійснює господарську діяльність з надання житлово-комунальних послуг, підпадає під визначення, наведене у ст. 14.1.59 Податкового кодексу і стосовно його діяльності має застосовуватись коефіціент, встановлений пунктом 9.1 Методики.

Отже сума збитків, які він мав відшкодувати державі за порушення природоохоронного законодавства, становить 2303,04 грн. (100 х 160 (куб. м. використаної води) х 47,98 грн. (ставка збору на дату виявлення порушення) х 0.3 (коефіцієнт).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відшкодовано заподіяну шкоду в розмірі 3 398,45 грн., що стверджується квитанціями: № 7 від 17.07.2012 року на суму 1398,45 грн.; № 101617.222.1 від 17.09.2012 року на суму 1000 грн.; №102155.33.1 від 03.11.2012 року на суму 1000 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора Вінницького району в інтересах Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Вороновицької селищної ради до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4000,00 грн. заподіяної шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства задоволенню не підлягають.

Здійснюючи розподіл судових витрат з розгляду даної справи, суд виходив з положень пункту 7 частини 3 ст. 29 та пункту 7 частини 2 ст. 69 Бюджетного Кодексу України, а також наступного.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Отже, з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, яка представляє загальнодержавні інтереси, слід стягнути судовий збір у розмірі 30 %, а з Вороновицької селищної ради, на рахунок якої зараховується 70% суми збитків за порушення природоохоронного законодавства, - відповідно 70% розміру судового збору.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19, код ЄДР 37979894) до спеціального фонду Державного бюджету України 516,15 грн. (п'ятсот шістнадцять грн. 15 коп.) судового збору.

3. Стягнути з Вороновицької селищної ради (23252, Вінницький р-н, с. Воронивиця, вул. Леніна, 60, ідент. код 4326069) до спеціального фонду Державного бюджету України 1204,35 грн. (одну тисячу двісті чотири грн. 35 коп.) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 травня 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Вороновицькій селищній раді (23252, Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вул. Леніна, 60)