Рішення № 31055593, 29.04.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 1601/12848/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2013 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Андрієць Д.Д.

за участю секретаря Маренич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_1 ОСОБА_3 є донькою позивачів та проживає у вказаній квартирі зі своїм сином ОСОБА_4

08.10.2009 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_2, відповідно до якого право власності на вказане житло набула ОСОБА_3 Перед укладенням договору ОСОБА_3 обіцяла що буде здійснювати оплату комунальних послуг та доглядати за позивачами.

ОСОБА_1 вважає, що в звязку з юридичною необізнаністю, завдяки обману з боку доньки, уклала договір дарування замість договору довічного утримання. Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_5 при підписанні договору не розяснив, що ОСОБА_1 втрачає право власності на квартиру.

Посилаючись на вказані обставини позивачі просили суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу 08.10.2009 року

Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав, визначених в позовній заяві. ОСОБА_1 пояснила, що на момент укладення спірного договору вона усвідомлювала, що «переоформляє» квартиру АДРЕСА_2 на свою доньку ОСОБА_3, однак не розуміла того, що підписує саме договір дарування. Нотаріус не розяснив суті вказаного правочину, лише запитав у неї чи довіряє вона своїй доньці.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. ОСОБА_2 пояснив, що донька обманула їх, оскільки перед укладенням договору вона обіцяла сплачувати комунальні платежі за квартиру, здійснювати догляд за ними. Однак ОСОБА_3 не дотрималась своїх обіцянок і навіть почала виганяти їх із квартири.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, до суду направили своїх представників. ОСОБА_3 надала суду заперечення та письмові пояснення до позову.

Представники відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Пояснили, що суть договору була відома позивачам. Доказів того, що при укладенні договору дарування ОСОБА_3 ввела в оману позивачів здобуто не було. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення. Звертали увагу суду на те що позов предявлено після закінчення строку позовної давності.

Третя особа ТОВ «Житлорембудсервіс» в судове засідання не зявилася, до суду надала клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа ОСОБА_5, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу та його представник ОСОБА_11 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилалися на письмові заперечення. Пояснили, що умови договору дарування та його правові наслідки були розяснені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед його укладенням. ОСОБА_1 розуміла суть правочину і те, що вона після укладення вказаного договору не буде власником квартири. ОСОБА_1 не виявляла бажання укласти договір довічного утримання.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що є сином позивачів. Зазначив, що в сімї обговорювалася можливість укладення договору довічного утримання. Мати говорила, що квартира буде належати ОСОБА_3, щоб вона доглядала за батьками. Після укладення договору ОСОБА_1 йому говорила, що «переписала» на ОСОБА_3 квартиру і тепер вона буде пожиттєво доглядати їх з батьком.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що дізналися від ОСОБА_3 про те, що мати оформила договір дарування квартири на її імя. Вважають вказану подію закономірною, оскільки ОСОБА_3 проживала разом з батьками, у них був спільний бюджет, сімя була дружньою. Про обман з боку ОСОБА_3 при укладенні договору дарування їм не відомо.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи, надані суду докази, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вичинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи працездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтями 229, 230 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно звужують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або вона замовчує їх існування.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. ... ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом встановлено, що згідно договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області 08.10.2009 року за реєстровим № 7938, ОСОБА_1 як дарувальник передала у власність обдаровуваній ОСОБА_3 квартиру № 1, що знаходиться за адресою: м.Кременчук Полтавської області, вул. 29 вересня, буд.8. Обєкт нерухомості належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради 29.05.1998 року.

Відповідно до п.п. 10.11 вказаного договору, його текст дарувальником та обдаровуваною прочитаний. Зміст, значення та наслідки угоди розясненні і відповідають їх намірам. Сторони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, що підтверджується їх підписами.

Оспорюваний позивачами договір дарування не суперечить вимогам чинного цивільного законодавства України та моральним засадам суспільства, укладений з дотриманням встановленої законом форми договору.

При укладанні та підписанні договору дарування позивач ОСОБА_1 мала повну цивільну дієздатність, а тому повністю усвідомлювала свої дії, її волевиявлення як учасника правочину було вільним, відповідало її внутрішній волі і було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором дарування від 08.10.2009 року.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених ст.61 цього Кодексу. Згідно п.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачами не надано суду належних, допустимих, безспірних і достовірних доказів, підтверджуючих те, що ОСОБА_1 була введена в оману відповідачем ОСОБА_3 щодо природи правочину, обставин, які впливають на його вчинення.

Посилання позивачів на те, що відповідач ніби-то гарантувала їм постійний догляд після оформлення договору вказує на мотиви, якими керувалась ОСОБА_1 при його оформленні, однак не має істотного значення і не доводить того, що правочин був вчинений під впливом обману. Крім того, обовязок повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги, передбачений ст. 202 СК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, у звязку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 14, 57 60, 88, 208, 209, 212 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: