Ухвала суду № 31054746, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/26574/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року

у справі №2а-26291/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс» (надалі - ТОВ «Оріс»)

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області ( надалі - ДПІ у м.Краматорську Донецької області)

про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2010р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними дій ДПІ у м.Краматорську Донецької області та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.10.2010р. №0001552302/0/39183 та №0001562302/0/39184.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Визнанні неправомірними дії ДПІ у м.Краматорську Донецької області та визнанні недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.10.2010р. №0001552302/0/39183 та №0001562302/0/39184.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 27.08.2010р. ДПІ у м.Краматорську була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Оріс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт №1884/23-2-30983166 від 27.08.2010р., у висновках якого відображені порушення вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, було занижено податок на прибуток, у тому числі за 4 квартал 2009 р. та за 1 квартал 2010р.; п.п.7.4.4 п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого було занижено податок на додану вартість, у тому числі за грудень 2009р., за січень 2010р., за лютий 2010р. та за березень 2010р.

На підставі вищезазначеного акту, були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001552302/0/39183 та №0001562302/0/39184, якими визначені суми податкових зобов'язань.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступних обставин.

Пунктом 1.32 статті 1 та пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Також визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

ТОВ "Оріс" було укладено угоди з наступними підприємствами:

- договори №113ск від 17.07.2009р. та №37ск від 23.12.2009р. укладені з ВАТ "МК "Азовсталь", згідно яких ТОВ "Оріс" (підрядник) зобов'язується виконати роботи, які передбачені графіком проведення відновлюючого ремонту на ВАТ МК "Азовсталь" (замовник), якими визначені вартість, порядок оплати робіт, терміни та порядок виконання робіт. Відповідно до п.7 даних договорів підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання робіт субпідрядні організації. При цьому підрядник забезпечує координацію діяльності на будівельному майдані;

- договір №15у/2009 від 14.12.2009р. укладений з ТОВ "ШСК "Донецькшахтопроходка", згідно якого ТОВ "Оріс" (виконавець) зобов'язаний виконати комплекс доручень ТОВ "ШСК "Донецькшахтопроходка" (замовник) будівельно-монтажні роботи: "Комплекс приймання та підготовки сировини при конвеєрній доставці" ВАТ УК "Шахта Красноарміська - Західна №1", яким також визначені вартість, порядок оплати робіт, терміни та порядок їх виконання;

- договір №66/04/14-09 від 17.06.2009р. укладений з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", згідно якого ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (замовник) доручає ТОВ "Оріс" (підряднику) виконати роботи з відновлення працездатності повітродувних агрегатів Бортицької станції аерації. Відповідно до п.3.2 цього договору підрядник має право залучати до виконання робіт за договором третіх осіб (субпідрядників), за умови отримання на це дозволу замовника.

На виконання вищезазначених договорів були укладені договори субпідряду між ТОВ "Оріс" та ТОВ "Восток-Променерго":

а) договір субпідряду №1/09-сп від 15.10.2009р. укладений з ТОВ "Восток-Променерго", згідно якого, субпідрядник зобов'язаний по завданню підрядника, відповідно до умов цього договору виконати роботу, яка передбачена графіком проведення відновлюючих ремонтів на ВАТ "МК "Азовсталь" (замовника). Також між ними були підписані додаткові угоди до зазначеного договору №1 та №2 від 04.01.2010р.;

б) договір субпідряду №3/09-сп від 14.12.2009р. укладений з ТОВ "Восток- Променерго", згідно якого субпідрядник ТОВ "Восток-Променерго" приймає на себе обов'язок за дорученням позивача на виконання комплексу будівельних робіт на ВАТ УК "Шахта Красноарміська-Західна №1". Договором визначені вартість, порядок оплати робіт, терміни та порядок виконання робіт;

в) договір субпідряду №2/09-сп від 04.11.2009р. укладений з ТОВ "Восток-Променерго" з відновлення працездатності повітродувних агрегатів Бортинської станції аерації.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат. А податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, яка встановлена п.6.1 ст.6 та ст.81 даного Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що позивачем договори на виконання підрядник та субпідрядник робіт укладалися саме з метою отримання доходу (прибутку), які на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Отже, витрати понесені ТОВ "Оріс", у зв'язку із виконанням робіт субпідрядника ТОВ "Восток -Променерго" та доходи отримані від субпідрядника у вигляді оплати за послуги по веденню обліку та веденню субпідряду, що підтверджуються платіжними дорученнями, прямо пов'язані із організацією, веденням позивачем власної господарської діяльності. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи зі змісту вищевикладених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та актами підрядних робіт підтверджений факт здійснення позивачем господарських операцій за договорам підряду. Видані підприємствами - контрагентами на адресу позивача податкові накладні, як первинні документи, повністю відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім цього, на підтвердження виконання контракту № 16-2/07 від 15.07.2009р. укладеного між ТОВ "Оріс" та "Компанія Thespis LTD", позивачем надані товарно-транспортні накладні від 09.12.2009р. та 15.01.2010р., вантажну - митну декларацію №700020001/2010/000123 від 15.01.2010р., акт виконаних робіт №08/12-09 від 08.12.2009р. та платіжне доручення від 26.02.2010р.

На підтвердження виконання договору підряду №08/12-09 від 08.12.2009р. з ТОВ "Восток-Променерго", позивачем також надані акт виконаних робіт від 13.01.2010р. та платіжні доручення №3499 від 01.06.2010р. і №3562 від 09.07.2010р.

Також слід відзначити, що в ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що правочини, які були укладені позивачем з ТОВ "Восток-Променерго", здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю.

Проте, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Окрім того, податковим органом при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги пп.2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційного інстанції дійшов вірного висновку, що заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість не знайшли свого документального підтвердження.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є.Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов