Ухвала суду № 3105465, 23.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-1934/08 та К-2251/08

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2008 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.09.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скаргиДПІ у Солом’янському районі м. Києва та ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» на постанову господарського суду м. Києва  від 07.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008

у справі                    № 49/263-А (22-а-3161/08)

за позовом               ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»

до                               ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»звернулось до господарського суду м. Києва  з позовом до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 07.06.2007, яку залишено без змін ухвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 у справі № 49/263-А (22-а-3161/08) позовні вимоги задоволено частково:визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 25.11.2005 № 002102312/3. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва в своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» – просить змінити оскаржувані рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову, комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Трест Київміськбуд-2» (код ЄДРПОУ 04012661) за період з 01.01.2003 по 01.01.2005. за результатами якої складено акт № 59/23-0111/04012661 від 28.04.2005 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 04.05.2005 № 0002102312/0, яким позивачу визначено суму зобов'язання зі збору на право використання місцевої символіки у розмірі 197 466,21 гри., в тому числі 133 080,31 грн. - основний платіж та 64 385,90 штрафні санкції; № 0000772301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86 914,00 грн., в тому числі 14 059,00 грн. - основний платіж та 72 855,00 грн. - штрафні санкції; № 0000762301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 53 088,00 грн., у тому числі 19 671,00 грн. - основний платіж та 33 417,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх в порядку, передбаченому статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 24.06.2005 № 6893/10/25-010 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 04.05.2005 № 0000762301/0, № 0000772301/0, № 0002102312/0, а скаргу голови правління ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» - без задоволення.

На підставі вказаного рішення відповідачем 29.06.2005 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000762301/1, № 0000772301/1. № 0002102312/01. які повністю продублювали податкові зобов'язання, визначені попередніми податковими повідомленнями-рішеннями.

Рішенням про результати розгляду скарги від 05.09.2005 № 3229/10/25-014 ДПА у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.05.2005 № 0002102312/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.06.2005 № 6893/10/25-010. На підставі зазначеного рішення 08.09.2005 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002102312/2, яке в повному обсязі продублювало податкові зобов'язання позивача, визначені у попередньому податковому повідомленні-рішенні.

Рішенням про результати розгляду скарги від 05.09.2005 № 2227/10/25-10-014 ДПА у м. Києві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 548,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 2 321.00 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.06.2005 №0000762301/1 в частині застосованих фінансових санкцій 24 206,00 грн.. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.06.2005 №0000772301/1 в частині застосованих фінансових санкцій 22 048.00 грн., а в іншій частині залишено без змін. На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2005 № 0001562301/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 548.00 грн., №0001582301/2, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 321,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 321,00 грн., № 0000772301/2, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 14 059,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 50 807,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.11.2005 № 10991/6/25-0115 ДПА України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.05.2005 № 0002102312/0, № 0000772301/0 і № 0000762301/0 (від 29.06.2005 № 0000772301/1 та № 0000762301/1), скасовано рішення ДПА у м. Києві, прийняте за розглядом повторних скарг, в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2005 № 0000762301/1 в сумі 24 206,00 грн. застосованої штрафної санкції по податку на прибуток і № 0000772301/1 в сумі 22 048,00 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість та в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 2 548,00 гри. по податку на прибуток та в сумі 2 321,00 грн. по податку на додану вартість і застосованих на них штрафних санкцій; збільшено на 1 898,00 грн. суму штрафної санкції по податку на прибуток на 641,00 грн. суму штрафної санкції по податку на додану вартість. На підставі вищезазначеного рішення відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.11.2005 № 0002102310/3 про донарахування збору на використання місцевої символіки в сумі 133 080,31 грн. та штрафних санкцій в сумі 64 385,90 грн., № 0000762301/3 про донарахування податку на прибуток в сумі 19 671,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 33 417.00 грн. № 0001912301/3 про донарахування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 1 898,00 грн., №0000772301/3 про донарахування податку на додану вартість 14 059,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 72 885,00 грн., № 0001922301/3 про донарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 641,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки (а.с. 51) вчинено запис про те, що у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки і збори» і рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 № 7 «Про введення збору за право використання символіки м. Києва» зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.04.1996 № 514 та відповідно до переліку історичних назв, внесених до символіки м. Києва, затвердженого рішенням Київміськради від 21.03.1995, ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» є платником такого збору. Перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування збору за право використання символіки м. Києва встановлено, що розрахунки до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не надавались; підприємство дозвіл на право використання символіки м. Києва не отримало; збір за право використання символіки м. Києва не нараховувало та не сплачувало.

За результатами перевірки позивачу донараховано суму збору за використання символіки м. Києва в розмірі 133 080,31 грн.

Відповідно до вимог абзаців 1 та 2 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки і збори» збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Отже, зазначеним Декретом визначено, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння місцевого збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. При цьому, назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних чи історичних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм вказаного Декрету не відноситься.

Згідно статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 17 Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 № 77/97-ВР сплата податків із борів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим законом та іншими законами України.

Згідно частини 1 статті 7 цього Закону ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

Таким чином, згідно чинного законодавства України органи місцевого самоврядування мають право самостійно встановлювати і визначати порядок сплата місцевих податків і зборів відповідно до норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», який визначає види місцевих податків і зборів. їх граничні розміри та порядок обчислення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ до архітектурних та історичних пам'яток, що складають об'єкти культурної спадщини, відносяться історичні центри, вулиці, квартали, площі, архітектурні ансамблі, залишки давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, будинки, споруди їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів, які є об'єктами культурної спадщини національного або місцевого значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що назва підприємства ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» не відноситься до місцевої символіки, яка могла бути об'єктом справляння збору за право на використання такої символіки відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», оскільки не є гербом міста або іншого населеного пункту, ні назвою чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. Використання слова «Київ» в назві підприємства лише вказує на місцезнаходження підприємства за територіальною ознакою, зокрема, на те, що місцем розташування позивача є місто Київ.

За таких обставин позивач не є платником збору за право використання місцевої символіки, відтак донарахування останньому збору на використання місцевої символіки м. Києва в сумі 133 080,31 грн. за 2003-2004 рр. є неправомірним.

Відносно встановленого перевіркою несвоєчасного включення до складу валових доходів в І кв. 2003 р. по БУ-11 суми 169 866,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно наданих до перевірки документів бухгалтерського обліку та наборок валових доходів за І кв. 2003 р. валові доходи від реалізації матеріалів, виконання БМР (ф. 5-6), отриманих авансів, послуг генпідряду (ф. 5-6), надання в оренду приміщення на суму 9 189 566,00 грн.

У той же час до декларації по податку на прибуток за І кв. 2003 р. по Будівельному управлінню № 11, а також в зведеній декларації по податку на прибуток за І кв. 2003 р. по ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» відображено 9019700,00 грн. За поясненнями головного бухгалтера Будівельного управління № 11 дане порушення виникло помилково. В 1 півріччі 2003 р. підприємство самостійно виправило помилку, але не нарахувало штрафні санкції за несвоєчасне включення до складу валового доходу зазначеної суми (а.с. 28).

Відповідно до п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ПІ у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, за підставами, визначеними у пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податку податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп «б» пп 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання і самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків суми такої недоплати, або відображає суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, штрафи визначені пп. 17.1.2-17.1.7 п. 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.

Тобто штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону не застосовуються, якщо платник податків виконав усі обов'язкові умови, передбачені чинним на момент внесення змін законодавством. У разі, якщо платником не було виконано всі обов'язкові умови у повному обсязі штрафні санкції застосовуються на загальних підставах, тобто згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що товариство уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за І кв. 2003 р. (стосовно заниження суми валового доходу на суму 169 866,00 грн. та податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 50 960,00 грн.) до органу державної податкової служби не подавало. В податковій декларації по прибутку за І півріччя 2003 року також не збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму штрафу в розмірі п'яти відсотків від такої суми.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача за допущені порушення відповідальність, визначену пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Що стосується несвоєчасного включення позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ суму в розмірі 46 415,00 грн. (включено в липні 2003 р. замість червня 2003 р.) то слід зазначити, що згідно даних бухгалтерського обліку (ф. 5-6) БУ-11 по об'єкту Протасів Яр (нежитлові приміщення) в червні 2003 року обсяг оподатковуваних операцій складає 232074 грн. (Д 361 К 703), податкові зобов'язання повинні бути нараховані в червні 2003 року на суму 46 415,00 грн. (232074 х 20%) Д643К641(а.с. 41).

У липні 2003 року підприємство самостійно донараховані податкові зобов'язання, але уточнена декларація не подана, штрафні санкції не нараховані і не сплачені.

За таких обставин, відповідачем правомірно застосовано до позивача за допущені порушення відповідальність, визначену пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відносно того, що ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» неправомірно застосувало касовий метод визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість при проведенні будівельних робіт, які повинні фінансуватися (згідно з умовами відповідних договорів) з бюджету, то судова колегія звертає увагу на те, що в акті перевірки (а.с. 40) вчинено запис про те, що згідно договору № 21/37 від 10.06.2002 ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» виконано будівельні роботи по ремонту школи № 144. Відповідно до наданого до перевірки акту звіряння розрахунків між АТ ХК «Київміськбуд» та ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та даних бухгалтерського обліку БУ-8 станом на 01.01.2003 р. по об'єкту школа № 144 рахується дебетове сальдо в сумі 467 337,51 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 77 889,00 грн. (д-т 3611 к-т 70). Розрахунки за виконані роботи відповідно до платіжних доручень проведені у червні 2003 року на загальну суму 463 909,73 грн., в тому числі 77 318,29 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Отже, у разі коли при продажу оплата здійснюється безпосередньо з бюджетного рахунку через відповідні управління Держказначейства, то на такі операції можуть бути поширені норми пп. 7.3.5 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При оплаті товарів (робіт, послуг) з банківських рахунків підприємства застосовується загальний порядок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Спільним наказом Держкомстату і Держкомбуду України від 21.06.2002 № 237/5 затверджено форми № КБ-2в «Акт прийняття виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», які використовуються з 01.07.2002.

Згідно п. 2 зазначеного наказу форма № КБ-2в застосовується будівельними підприємствами та будівельними структурними підрозділами підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель та споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності; форма № КБ-3 застосовується будівельними підприємствами та будівельними структурними підрозділами підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель та споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Отже, у разі фінансування будівництва із залученням бюджетних коштів, складання форми № КБ-2в для генпідрядної та субпідрядної організацій є обов'язковим.

У даному випадку, як встановлено судами попередніх інстанцій, фінансування школи фактично проведено АТ ХК «Київміськбуд», а відтак, відповідачем правомірно зазначено про порушення пп. 7.3.5 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з застосуванням позивачем касового методу визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Отже, є підстави для застосування до позивача за несвоєчасне включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми в розмірі 77 318,00 грн. штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами».

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги ДПІ у Солом’янському районі м. Києва та ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» задоволенню не підлягають, а постанова господарського суду м.Києва  від 07.06.2007 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 у справі № 49/263-А (22-а-3161/08)– залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва  від 07.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 у справі № 49/263-А (22-а-3161/08)– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О. Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                         А.О.Патюк