Ухвала суду № 3105454, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-20340/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“24”квітня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Гончаренко Р.С.

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 24.04.2007 року (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року

у справі № 123/5-05/12

за позовом Фастівського комбінату комунальних підприємств

до Фастівської обєднаної державної податкової

інспекції в Київській області

третя особа яка не

заявляє самостійних вимог Фастівська міська рада

про визнання нечинними податкових повідомлень

рішень

ВСТАНОВИВ:

Фастівський комбінат комунальних підприємств звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2005р. по справі призначалась судово-бухгалтерська експертиза (т. 2 а.с.247-254).

Постановою господарського суду Київської області від 07.02.2006р. у справі №123/5-05/12 позов задоволено частково.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року постанову господарського суду Київської області від 07.02.2006р. скасовано та прийнято нову, якою позов Фастівського комбінату комунальних підприємств задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом при вирішені спору по даній справіпорушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Білоцерківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області була проведена документальна позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства Фастівського комбінату комунальних підприємств за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004р., про що складений відповідний акт №16Д/2600-16-03346414/8/26 від 04.10.2004р. (т. 1 а.с.17-34).

В акті констатовано наступне:

- підприємством протягом 4 кварталу 2003 року та1-го півріччя 2004 року в порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижувався обсяг продажу та відповідно були занижені податкові зобовязання підприємства, що призвело до нарахування податку на додану вартість на загальну суму 171517 грн.;

- підприємство в порушення п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.99р. занизило нарахування збору на загальну суму 20755,63 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач отримав з місцевого бюджету на сплату вартості послуг, повязаних з утриманням, благоустроєм міста кошти в сумі 1941365,00 грн., але із отриманої суми включив до бази оподаткування лише 226200,43 грн., тобто не оподаткував 1709164,57 грн.

На підставі акту перевірки та в звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства Фастівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000452600/0 від 04.10.2004р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 255211,80 грн. (в т.ч. 171517 грн. - основного платежу та 83694,80 грн. штрафних санкцій) ;

- № 0000512600/0 від 04.10.2004р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 24611,84 грн. (в т.ч. 20755,63 грн. - основного платежу та 3856,21 грн. штрафних санкцій) (т. 1 а.с.9-10).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження, визначеному в ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р., звернувся з первинною скаргою від 11.10.2004р. до Фастівської ОДПІ, рішенням якої №17/7/26 від 27.10.2004р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с.35-39, 53-58).

За результатами адміністративного оскарження винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000452600/1 від 28.10.2004р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 255211,80 грн. (в т.ч. 171517 грн. - основного платежу та 83694,80 грн. штрафних санкцій) ;

- № 0000512600/1 від 28.10.2004р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 24611,84 грн. (в т.ч. 20755,63 грн. - основного платежу та 3856,21 грн. штрафних санкцій) (т. 1 а.с.11-12).

Позивач звернувся з повторною скаргою від 04.11.2004р. до ДПА в Київській області, рішенням якої №12965/10/25-695/268,269 від 07.12.2004р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с.40-46, 59-63).

За результатами адміністративного оскарження винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000452600/2 від 09.12.2004р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 255211,80 грн. (в т.ч. 171517 грн. - основного платежу та 83694,80 грн. штрафних санкцій) ;

- № 0000512600/2 від 09.12.2004р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 24611,84 грн. (в т.ч. 20755,63 грн. - основного платежу та 3856,21 грн. штрафних санкцій) (т. 1 а.с.13-14).

Позивач звернувся зі скаргою від 17.12.2004р. до ДПАУ, рішенням якої №1259/6/25-1115 від 11.02.2005р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с.46-52, 64-67).

За результатами адміністративного оскарження винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000452600/3 від 17.02.2005р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 255211,80 грн. (в т.ч. 171517 грн. - основного платежу та 83694,80 грн. штрафних санкцій) ;

- № 0000512600/3 від 17.02.2005р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 24611,84 грн. (в т.ч. 20755,63 грн. - основного платежу та 3856,21 грн. штрафних санкцій) (т. 1 а.с.15-16).

Висновком судово-бухгалтерської експертизи №7008 від 31.10.2005р. по господарській справі №123-5-05 встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки Фастівської ОДПІ №16Д/2600-16-03346414/8/26 від 04.10.2004р. в частині донарахування позивачеві ПДВ за жовтень, грудень 2003р., січень-червень 2004р. на загальну суму 171517 грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІVквартал 2003р., І-ІІ квартали 2004р. на загальну суму 20755,63 грн., документально та нормативно не підтверджені (т. 3 а.с.13-18).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Фастівський комбінат комунальних підприємств є комунальним підприємством, заснованим Фастівською міською радою на комунальній власності міста. Позивач діє на засадах госпрозрахунку і самофінансування. Послуги на умовах госпрозрахунку надаються в тому числі і бюджетним установам, оплата за які надходить з місцевого бюджету, для чого відкритий казначейський рахунок у Фастівському відділенні державного казначейства. В той же час позивач виступає замовником робіт по благоустрою міста, будівництву соціальних обєктів, ремонту доріг, які передбачені відповідними рішеннями міської ради (розпорядженнями виконавчого комітету). Кошти на ці роботи передбачаються в міському бюджеті.

Для належного виконання рішень міської ради, виконавчого комітету з питань благоустрою позивач в своєму складі має відділ благоустрою. Фінансування всіх витрат відділу здійснюється виключно з місцевого бюджету. Відділ благоустрою виступає одержувачем цільових бюджетних коштів, які надходять на казначейський рахунок позивача. Вказані кошти використовуються відділом благоустрою для оплати послуг спеціалізованих організацій, які займаються роботами з благоустрою, будівельними та шляховими ремонтними роботами тощо. Тобто, на казначейський рахунок позивача зараховуються кошти з місцевого бюджету за послуги позивача, надані на госпрозрахунковій основі бюджетним установам, які і підлягають обкладенню податками, а також кошти, які спрямовуються з бюджету міста на оплату послуг інших організацій.

Перевіркою встановлено, що позивач отримав з місцевого бюджету на сплату вартості послуг, повязаних з утриманням, благоустроєм міста кошти в сумі 1941365,00 грн., але із отриманої суми включив до бази оподаткування лише 226200,43 грн., тобто не оподаткував 1709164,57 грн.

Копії платіжних документів, за якими надходили кошти на бюджетний рахунок позивача, копії податкових декларацій з податку на додану вартість, копії платіжних документів на витрачання бюджетних коштів (в матеріалах справи) свідчать про те, що, кошти надходили на рахунок позивача без податку на додану вартість, за бюджетним розподілом (тобто не є платою за послуги, в яку б мав включатися податок на додану вартість) і є бюджетним фінансуванням. Із банківських виписок видно, що до вартості товарі, робіт, послуг, які оплачувалися позивачем на виконання бюджетних програм безпосередні виконавці робіт, послуг включали ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що кошти в сумі 1709164,57 грн. не є доходом від будь-якого виду господарської діяльності, а у повному обсязі були спрямовані на оплату послуг виконавців відповідних робіт ( т. 2 а.с.53-68). Також ці кошти не відповідають ознакам ні валового прибутку, ні валових витрат підприємства, які встановлені в ст.ст. 4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як не являються доходом від виду господарської діяльності, а також не використовуються для компенсації будь-яких товарів чи послуг, які використовуються в господарській діяльності платника податку.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» №303 від 01.03.99р. встановлено порядок нарахування та сплати цього збору.

В акті перевірки зазначено, що позивач, в порушення п. 2 вищезазначеного Порядку, занизив нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища на 20755,63 грн. Даний висновок зроблено на підставі того, що підприємством при складанні розрахунку застосовано коригуючий коефіцієнт 1 (колонка 6 рядок 4.1), який передбачає, що місце (зона) розміщення відходів знаходиться за межами населених пунктів (на відстані більше 3км від їх меж). Відповідно до паспорту санітарно-технічного стану полігону сміттєзвалище Фастівського комбінату комунальних підприємств розташоване на відстані 1,4 км від адміністративних меж (т. 2 а.с.143-164). Для такого місцерозташування зони розміщення відходів таблицею 2.4 додатку 2 до зазначеного Порядку передбачено застосування коефіцієнта 3.

Відповідно до п. 6.4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України N162/379 від 19.07.99р. «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку.

В розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІVквартал 2003р. та І, ІІ квартали 2004р. коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (колонка 6 рядок 4.1) має значення1 замість 3, а коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів (колонка 7 рядок 4.1) має значення 3 замість 1 (т. 2 а.с.78, 83-84).

Висновком експертизи встановлено, що вказана невідповідність не змінює розміру суми обчисленого збору, а розміщення коефіцієнтів не в тих графах не призвело до зменшення нарахованої позивачем суми збору за забруднення навколишнього природного середовища (т.3 а.с.13-18).

До того ж, відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Листом ДПАУ N2648/6/15-1116 від 19.05.00р. «Щодо податкового обліку трансфертів (дотацій, субсидій), що надаються з бюджету субєктам підприємницької діяльності» визначено, що стосується субсидій, дотацій, які надаються субєктам підприємницької діяльності в інших, ніж державне регулювання цін, цілях, зокрема на фінансування невиробничого (обєктів соціально-культурного призначення) та виробничого будівництва капітальні трансферти державним підприємством, охорону навколишнього природного середовища, то кошти (трансферти), що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку. Зазначені кошти (трансферти) не відповідають ознакам валового доходу платника податку, установленим пунктом 4.1 Закону, і не підлягають оподаткуванню, оскільки їх одержання з бюджету прямо не повязане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.

Відповідно до ст. 70 Бюджетного Кодексу України видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями 88 - 91 цього Кодексу.

Згідно ст. 91 БКУ до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки, зокрема, на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.

Рішеннями Фастівської міської ради «Про місцевий бюджет на 2003 рік» та «Про місцевий бюджет на 2004 рік» затверджені видатки Фастівського міського бюджету на відповідні роки за головним розпорядником коштів (міськвиконкомом) на цілі благоустрою міста (т. 1 а.с.73-87).

Відповідно до ст. 21 БКУ для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Згідно ст. 22 БКУ головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

Фастівським міським головою (головним розпорядником коштів місцевого бюджету) затверджені кошториси витрат по благоустрою м. Фастова на 2003-2004рр., якими бюджетні асигнування для здійснення програм та заходів щодо благоустрою міста надані Фастівському комбінату комунальних підприємств (відділу благоустрою) у розмірах 1330 тис. грн. та 821,1 тис. грн. (т. 2 а.с.24,30).

На підставі розподілів виділених бюджетних асигнувань кошти у періоді жовтень 2003р. червень 2004р. з рахунку виконкому Фастівської міської ради у Фастівському відділенні державного казначейства передавались на рахунок Фастівського комбінату комунальних підприємств (відділу благоустрою) у Фастівському відділенні державного казначейства. В подальшому кошти перераховувались конкретним виконавцям робіт за виконані конкретні види робіт по благоустрою міста. Облік одержаних бюджетних коштів та їх використання здійснювався позивачем на рахунках 48 «Цільове фінансування» та 682 «Благоустрій» за видами програм щодо благоустрою.

Отже з наведеного вбачається, що прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000452600/1 від 28.10.2004р., №0000452600/2 від 09.12.2004р., 0000452600/3 від 17.02.2005р. не відповідає діючому законодавству, оскільки повторно визначають позивачу податкове зобовязання в сумі 255211,80 грн., тому підстави для скасування рішення апеляційної інстанції відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області задоволенню не підлягає, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року у справі №123/5-05/12 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Брайко А.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Рибченко А.О.

З оригіналом згідно

Суддя

Вищого адміністративного суду М.О.Федоров