Ухвала суду № 3105416, 29.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-5195/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“29”січня 2008 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 29.01.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуМелітопольської ОДПІ Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 15.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007

у справі № 13/364/06 АП

за позовом ТОВ «Газонні машини»

до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Газонні машини»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської ОДПІ Запорізької областіпро скасування податкового повідомлення-рішення № 0000181520/0 від 09.02.2006.

Постановою господарського суду Запорізької області від 15.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 у справі № 13/364/06-АП, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Мелітопольською ОДПІ складено акт від 09.02.2006 р. № 70/16-32886874 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Газонні машини» поданої за грудень 2005 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Газонні машини» надано до Мелітопольської ОДПІ декларацію № 79625 від 20.01.2006 р. за грудень 2005 р. з проханням зарахування до бюджетного відшкодування 18248 грн. на розрахунковий рахунок.

В акті перевірки вчинено запис, що основними причинами виникнення від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у перевіряємому періоді є перенесення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (листопад 2005), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду. В попередньому звітному періоді від'ємне значення виникло у зв'язку із здійсненням експортних операцій. Підприємство здійснило продаж продукції власного виробництва на експорт всього на суму 93039 грн.

В акті перевірки зазначено, що сума податкового кредиту по основним постачальникам становить 37819,58 грн. Сума податкового кредиту по постачальникам яким фактично сплачено в попередньому податковому періоді суму ПДВ менше 5% становить 764,71 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000181520/0 від 09.02.2006 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 р. в сумі 14913 грн.

За результатами розгляду первинної скарги Мелітопольська ОДПІ спірне податкове повідомлення - рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди мотивували тим, що висновки податкового органу щодо неправомірності включення спірної суми з ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон про ПДВ) до включення зазначеної суми в розрахунок суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 7.7.2 статті 7 абзацу "а" Закону про ПДВ визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, яка визначена як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду з від'ємним значенням.

Також в п.п. 7.7.4 Закону про ПДВ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, подає до податкового органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, що відображено в податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів та оригінали п'яти основних листів вантажно-митних декларацій.

Відповідно до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997 р. № 1104 (далі Порядок № 1104) за бажанням платника ПДВ під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України може видаватися податковий вексель на суму податкового зобов'язання.

Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця в якості платника ПДВ.

Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму ПДВ, яка нарахована та повинна бути сплачена під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.

Пунктом 19 Порядку № 1104 встановлено, що якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі. відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Погашення податкового векселя є фактичним здійсненням платежу податку на додану вартість при імпорті товарів.

В період вересень 2005 року ТОВ "Газонні машини" включило до складу податкового кредиту суму податкових векселів: №693134076644 від 14.09.2005 р. на суму 3045,38 грн. та № 693134076655 від 17.09.2005 р. на суму 4438,95 грн., як достроково погашені.

05 жовтня 2005 року видано податковий вексель № 693134076677 на суму 7428,55 грн., який був достроково погашено, таким чином підприємство віднесло зазначену суму до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді - листопад 2005 року.

Тобто зазначені суми було включено до складу податкових зобов'язань у звітному періоді, в якому податкові векселі було подано органові митного контролю, враховуючи, що податковим органом підтверджено суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до абз. З п. 19 Порядку № 1104 підприємство включило вищезазначені суми до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді, тобто у вересні та в жовтні 2005 року, потім позивачем було подано заяву до податкового органу про бюджетне відшкодування.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Мелітопольської ОДПІ Запорізької областізадоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Запорізької області від 15.11.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 у справі № 13/364/06 АП залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ Запорізької областізалишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 15.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 у справі № 13/364/06 АП без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А.Каліушко