Ухвала суду № 31052172, 22.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2917/12/2770

22.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 573/114-12 від 18.10.12

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_4, довіреність № 573/114-12 від 18.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Рогів Надія Михайлівна, довіреність № 18/9/10-025 від 02.04.13

розглянувши матеріали справи №2а-2917/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гурін Д.М. ) від 12.02.13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь,99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року № 0004200172 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року № 0004100172 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби 2268 грн. витрат зі сплати судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р.без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

З 27 серпня 2012 року до 31 серпня 2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд» та ПП «Скипер» за період 1 січня 2009 року до 31 березня 2012 року, про що складено акт невиїзної позапланової перевірки № 1002/17-215/НОМЕР_1 від 7 вересня 2012 року (т. 1, а.с. 30-84).

Актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 7 вересня 2012 року №1002/17-215/НОМЕР_1 встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 частини 1 статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними за правочинами, здійсненими по ланцюгу постачання БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд» та ПП «Скипер» за період 1 січня 2009 року до 31 березня 2012 року. Також встановлено порушення статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу оподаткування за 2009 - 2011 роки в сумі - 1293313 грн 04 коп. (за період з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2011 року в сумі - 1238678 грн 04 коп.) у тому числі за 2009 рік в сумі - 157893 грн 35 коп. (з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі - 103258 грн 35 коп.) за 2010 рік в сумі - 505237 грн 73 коп., за 2011 рік в сумі - 630181 грн 96 коп.). Та порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 (податковий кредит) статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України № 168/97-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (визначення податкового кредиту), що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 269962 грн (за період з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму - 259035 грн).

Висновок про порушення ФОП ОСОБА_2 п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97/ВР, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України зроблено ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя з посиланням на порушення позивачем ст.55-1 Господарського кодексу України, ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм Цивільного кодексу України у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. (т. 1, а.с. 46, 54, 60, 66, 72, 78), а також на підставі матеріалів досудового розслідування кримінальної справи №69-0146 та актів про неможливість проведення зустрічних звірок (а.с. 39-41).

На підставі акта невиїзної позапланової перевірки №1002/17-215/НОМЕР_1 від 7 вересня 2012 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя прийто податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року №0004200172, яким визначено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за основним платежем 259035 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 52926 грн. 50 коп., та податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року №0004190172, яким визначено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за основним платежем 196146 грн 92 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26218 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 24).

На підставі наведеного відповідач вважає, що господарські операції здійснені позивачем з контрагентами за перевіряємий період є нікчемними в силу положень Цивільного кодексу України та матеріалів досудового розслідування кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб контрагентів позивача, однак судові рішення стосовно недійсності правочинів у відповідача відсутні.

Відповідно до положень 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів ФОП ОСОБА_2 з БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд» та ПП «Скипер» на підставі матеріалів звірки із вказаними підприємствами, а саме: акт від 6 квітня 2012 року № 10/22/36165986 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Базис-Торг», акт від 6 квітня 2012 року № 32/22/37081766 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Комманд», акт від 6 квітня 2012 року № 17/22/36693441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи», акт від 6 квітня 2012 року № 21/22/37081644 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пан Буд», акт від 11 квітня 2012 року № 37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строітель-Плюс», акт від 6 квітня 2012 року № 25/22/37081677 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Скипер». Документів, що підтверджують факт транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, путьові листи тощо, від продавця БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд» та ПП «Скипер» до ФОП ОСОБА_2.) до перевірки не були надані, а також відсутні первинні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (із зазначенням осіб, відповідальних за дані операції).

Але, судова колегія зазначає, що зазначені спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме.

У матеріалах справи є платіжні доручення (т. 2, а.с. 1, 3, 6, 18-20, 32, 34-35, 52, 56-58, 79-81, 98-101, 104-106, 117, 119-120, 128-147, т. 3, а.с. 182, 188, 194, 195, 209, 210, 220-221, 234-236), які підтверджують перерахування коштів платника ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача БВП «Строітель-Плюс» за послуги згідно рахунків, рахунки БВП «Строітель-Плюс» виставлені ФОП ОСОБА_2 за послуги (т. 2, а.с. 2, 3, 4-5, 18-20, 32, 34-35, 52, 56-57, 79-81, 98-100, 104-106, 117-118, 120; т. 3, а.с. 194, 195, 209, 210, 219, 222, 234-236), акти, що підтверджують виконання робіт та послуг відповідно до рахунків (т. 2, а.с. 10, 17, 23, 26-28, 39, 41-42, 46-47, 59-61, 76, 78, 84-86, 103, 111,113, 115, 118, 122-123, 156-158, , 166-167, 169, 171, 174-175, 183-184, 201-202, 207-208, 217-218, 225-227, 249-250, 255-256; т. 3, а.с. 168, 172, 184, 187, 190, 198-199, 229-230, 248-249).

Також надані платіжні доручення (т.3,а.с.40-42), які підтверджують перерахування коштів платника ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача ПП «Базис Торг» за товар згідно накладних, накладні ПП «Базис Торг» ФОП ОСОБА_2 на товар (т. 3 а.с. 68, 70), видаткові накладні (т. 3, а.с. 45, 52).

Платіжними дорученнями (т.3,а.с.108-123) також підтверджено перерахування коштів платника ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача ПП «Кримспецтехнолоджи» за товар згідно накладних, накладні ПП «Кримспецтехнолоджи» ФОП ОСОБА_2 на товар (т. 3 а.с. 44, 49), видаткові накладні (т. 3, а.с. 60-61, 64-65, 72, 76, 78-79, 83-85, 89-90, 93, 100-101).

Згідно платіжних доручень та виписок з особового рахунку платника (т.3, а.с. 126-128), також підтверджено перерахування коштів платника ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача ПП «Скипер» за товар згідно рахунків, рахунки ПП «Скипер» ФОП ОСОБА_2 на товар (т. 3 а.с. 130), видаткові накладні (т. 3, а.с. 131-132, 134).

Згідно з доданих до матеріалів справи платіжних доручень, вбачається перерахування коштів платника ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача ПП «Комманд» та видаткові накладні (т. 3, а.с. 137-138, 141-142).

У матеріалах справи є платіжні доручення (т.3, а.с.159-161), які підтверджують перерахування коштів платника ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача ПП «Пан Буд» за послуги згідно рахунків та акт, що підтверджує виконання робіт та послуг відповідно до рахунків (т. 3, а.с. 155).

На час здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1, а.с. 21), а також мала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 4, а.с. 109).

Представником відповідача до матеріалів справи надано копію акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Базис Торг», де вказано, що ПП «Базис Торг» зареєстровано платником податку на додану вартість у м. Сімферополі 23 жовтня 2008 року, свідоцтво №100147207 видане державною податковою службою у м. Сімферополі 23 жовтня 2008 року (т.4,а.с.41). Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir ПП «Базис Торг» мало свідоцтво платника податку на додану вартість № 100147207, яке анульовано за ініціативою податкової 24 січня 2012 року, що підтверджує те, що ПП «Базис Торг» було платником податків на додану вартість на час здійснення операцій купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_2

Згідно копії акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Комманд», де вказано, що ПП «Комманд» зареєстровано платником податку на додану вартість 15 червня 2010 року, свідоцтво №100288780, видане державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 17 червня 2010 року (т.4,а.с. 48). Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir ПП «Комманд» мало свідоцтво платника податку на додану вартість №100288780, яке анульовано за ініціативою податкової 11 квітня 2012 року, що підтверджує те, що ПП «Комманд» було платником податків на додану вартість на час здійснення операцій купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_2

Відповідачем також надано копію акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП«Кримспецтехнолоджи», де вказано, що ПП «Кримспецтехнолоджи» зареєстровано платником податку на додану вартість 25 листопада 2009 року, свідоцтво № 00256105, видане державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 25 листопада 2009 року (т. 4, а.с. 56). Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir ПП «Кримспецтехнолоджи» мало свідоцтво платника податку на додану вартість № 00256105, що підтверджує те, що ПП «Кримспецтехнолоджи» було платником податків на додану вартість на час здійснення операцій купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_2

Відповідачем додано копію акту про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель-плюс» зареєстровано платником податку на додану вартість 03 березня 2011 року, свідоцтво №100326353, видане державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 03 березня 2011 року (т.4 а.с. 71). Копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість БВП «Строітель-плюс» міститься у матеріалах справи (т.1, а.с. 239).

ПП «Скипер» також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 4, а.с. 82).

Факт, що контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість відповідачем не оспорюється.

Перевезення товарів підтверджується наявними у матеріалах справи договорами на транспортно-експедиційні послуги та відповідними ліцензіями перевізників (т.1, а.с. 213-238, т.4, а.с. 105-108).

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Матеріалами справи, підтверджується реальність проведених операцій, та спростовується зазначене в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 7 вересня 2012 року №1002/17-215/НОМЕР_1 твердження, що правочини ФОП ОСОБА_2 не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів яки підтверджує те, що правочини між ФОП ОСОБА_2 та БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ПП «Скипер» були спрямовані на порушення публічного порядку, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стосовно порушеної кримінальної № 69-0146 щодо допиту директорів БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ПП «Скипер» про які зазначено в акті перевірки (т. 1, а.с. 41, 49, 55, 61, 67, 73) та у запереченнях до позовної заяви (т. 4, а.с. 37), то відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів того, що кримінальну справу розглянуто судом та вирок суду в кримінальній справі набрав законної сили, представниками відповідача не надано, тому твердження відповідача про нікчемність та недійсність правочинів між ФОП ОСОБА_2 та БВП «Строітель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ПП «Скипер» на підставі того, що порушено кримінальну справу є необґрунтованим.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. по справі №2а-2917/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко