Ухвала суду № 31052110, 29.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 103/4185/12

29.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Бражниковій Ю.В.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бахчисарайським РВГУМВС України в Криму, від 06.10.09

представник відповідача, Голови Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК Дерези Валентини Іванівни - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району- Латишев Володимир Семенович, довіреність № б/н від 17.09.12

розглянувши матеріали справи № 103/4185/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лягіна О.В. ) від 31.01.13

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Голови Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК Дерези Валентини Іванівни (вул. Зарічна, 23,Тінисте,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98452)

Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району (вул. Зарічна, 23, Тінисте, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98452)

про визнання протиправними дій (бездіяльності) голови Тінистівської сільської ради, визнання незаконним рішення № 168/2 від 19.10.12р. та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Голови Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК Дерези Валентини Іванівни, Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району про визнання протиправними дій (бездіяльності) голови Тінистівської сільської ради, визнання незаконним рішення № 168/2 від 19.10.12р. та його скасування.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовій збір в сумі 32,19грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій ставить питання про скасування постанови Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013 року у справі № 2а-103/4185/2012.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що відповідачі проігнорували звернення та інформаційні запити позивача і на більшість з них не надали відповідей, окрім того відповідачі чинять перешкоди у водокористуванні і вимагають велику грошову суму за підключення до центрального водопроводу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2.

26.04.2013 року позивач надав клопотання про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині спонукання відповідача до відновлення подачі питної води в домоволодіння позивача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 року зазначене клопотання задоволено, провадження по справі в частині позовних вимог про спонукання відповідача до відновлення подачі питної води в домоволодіння позивача закрито.

Відповідач, Голова Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК Дерези Валентини Іванівни в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач звернулась до Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК з заявою про спонукання Тінистівське комунальне підприємство підключити її домоволодіння до питної води.

19.10.2012 року Тінистівська сільська рада Бахчисарайського району АРК прийняла рішення № 168/2 "Про заяву ОСОБА_2 про спонукання Тінистівське комунальне підприємство до підключення її домоволодіння до питного водопостачання", яким позивачу рекомендовано вирішити питання по підключенню її домоволодіння до питного водопостачання з мешканцями вулиці Маслова (а.с.107).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Питання визначення правових, економічних та організаційних засад функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

Стаття 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлює повноваження органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до зазначеної норми, до повноважень відповідача не відноситься підключення споживачів до питного водопостачання та спонукання підприємства питного водопостачання до підключення до питної води споживачів.

Натомість, відповідно до статті 16 зазначеного Закону, забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання.

Надання населенню в с. Тінисте Бахчисарайського району комунальних послуг, у тому числі з водопостачання, здійснюється Тінистівським комунальним підприємством, яке утворено 27.10.2006 року.

Стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК від 19.10.2012 року № 168/2 не порушує права позивача.

Крім того, зазначене рішення є рекомендаційним, тобто для позивача не носить обов'язковий характер та не тягне негативні наслідки.

Судова колегія зазначає, що позивач не позбавлений права на заключення відповідного договору на водопостачання до свого домоволодіння, відповідно до вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

В разі відмови в заключенні відповідного договору, позивач також не позбавлений права на звернення до суду в порядку Цивільного кодексу України з вимогами про спонукання до укладення зазначеного договору.

Відносно доводів апелянта що відповідачі проігнорували звернення та інформаційні запити позивача і на більшість з них не надали відповідей.

При цьому колегія суддів надає оцінку тим зверненням, які зазначаються в додатку до змінених позовних вимог (а.с.27-31).

В судовому засіданні 29.04.2013 року колегія суддів дослідила письмові докази та встановила наступне.

11.11.2010 року зверталась до відповідача зі скаргою з вимогою про надання довідки про склад сім'ї, надання копії графіку прийому громадян та надання вмотивованої відповіді (а.с.37-38). 10.12.2010 року відповідачем надана відповідь на зазначене звернення позивача (а.с.115).

05.01.2011 року позивачем надано клопотання про призначення дати та часу для особистого прийому позивача (а.с.34). Відповідачем надано відповідь на звернення позивача з роз'ясненням про розклад особистого прийому громадян (а.с.126).

07.07.2011 року позивачем надано на адресу відповідача 2 заяви про надання копії статуту ОО «Масловка» та надання статуту Тінистівського комунального підприємства (а.с.35-36). 15.07.2011 року відповідачем надана відповідь про необхідність звернення з відповідними заявами до ОО «Масловка» та до Тінистівського комунального підприємства (а.с.123-124).

31.07.2012 року позивачем направлено відповідачу відкритий лист - клопотання з питань водопостачання (а.с.43). 02.08.2012 року відповідачем надана відповідь про неможливість в наданні допомоги з питання водопостачання (а.с.122).

24.08.2012 року позивач надав до відповідача заяву - заперечення (а.с.44). 13.09.2012 року відповідачем надана відповідь на зазначене звернення позивача (а.с.120).

18.09.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою - клопотанням про вирішення питання щодо водопостачання (а.с.45-46). 10.10.2012 року відповідачем надана відповідь на заяву позивача (а.с.119).

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року N 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

За таких підстав, судова колегія, враховуючи наведені обставини, приходить до висновку, що відповідачем надані відповіді на звернення позивача у встановлені строки, тобто без порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року N 393/96-ВР.

Окрім того, судова колегія зазначає, що 10.11.2011 року позивачем наданий інформаційний запит про надання копії рішення від 23.06.2011 року (а.с.40). 11.11.2011 року відповідачем надана відповідь на запит позивача, в якому зазначено про необхідність звернутись до спілки «Масловка» (а.с.117).

21.11.2011 року позивач звернувся з інформаційним запитом до відповідача про надання інструкції «про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому» (а.с.42). 25.11.2011 року відповідачем надана відповідь на звернення позивача з роз'ясненням порядку прийому громадян та відповідного законодавства (а.с.121).

20.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом про надання документів (а.с.50). 25.04.2012 року відповідачем надана відповідь на зазначений запит (а.с.118).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

За таких підстав, судова колегія наголошує, що відповідачем було надано відповіді на звернення позивача відповідно до вимог та строків встановлених Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939-VI, у зв'язку з чим, відповідач діяв в межах чинного законодавства.

Окрім того, судова колегія зазначає, що в судовому засіданні позивачка наголошувала, що відповіді на свої звернення вона не отримаувала, за виключенням листа Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК від 20.11.2012 року (а.с.125).

Проте, в судовому засіданні, не знайшов підтвердження довід позивача про неотримання відповідей на запити, оскільки ані Закон України "Про доступ до публічної інформації", ані Закон України "Про доступ до публічної інформації" не ставить в залежність направлення відповідей рекомендованою кореспонденцією, а не простою.

При дослідженні наданих відповідачем відповідей на звернення позивача встановлено, що зазначені документи мають вихідний номер та дату відправлення, що свідчить про їх реєстрацію у журналі вихідної кореспонденції.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи наведені норми, судова колегія приходить до висновку, що інші документи та звернення, які містяться в матеріалах справи є неналежними доказами.

З тих саме підстав, є неналежними доказами порушення прав позивача відповідачем заява - скарга позивача від 23.06.2011 року та інформаційний запит від 31.10.2011 року, оскільки вони адресовані голові Бахчисарайської районної ради АР Крим Крашкіній В.П.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки позивачем не надано обґрунтованих та допустимих доказів порушення відповідачами норм діючого законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.13 у справі № 103/4185/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко