Ухвала суду № 31052072, 17.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/903/13-а

17.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 21.01.2013 у справі №801/903/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

представник позивача:

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

до Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (бул. Леніна, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено в порядку пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що вимоги позивача повинні розглядатись в межах кримінального, а не адміністративного судочинства (арк.с.1-2).

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, предметом спору не є порядок, передбачений статтями 165-2, 165-3 Кримінального процесуального кодексу України, а предметом спору є порушення Конституції України щодо незаконного, без мотивованого рішення суду тримання під вартою; Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає порядку оскарження дій або бездіяльності працівників Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, оскільки відповідач не є слідчим органом, органом прокуратури або міліції, чиї дії можуть бути оскаржені в порядку Кримінального процесуального кодексу.

В судове засідання, призначене на 17.04.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим про визнання незаконними дій відповідача щодо його утримання під вартою без рішення суду після 17.11.2012, та зобов'язання відповідача прийняти міри щодо звільнення його з-під варти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 17.08.2012 був затриманий та заарештований у зв'язку з обвинуваченням у скоєнні кримінального злочину. Постановою Центрального районного суду від 17.08.2012 позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, постановою від 16.10.2012 строк тримання під вартою продовжений до 17.11.2012. Після 17.11.2012 щодо позивача відсутні судові рішення про продовження строку тримання під вартою, у зв'язку з чим в порядку статті 20 Закону України "Про попереднє ув'язнення" позивач має бути звільнений з-під варти, однак, відповідач продовжує тримати позивача під вартою. Позивач вважає дії відповідача щодо тримання його під вартою після 17.11.2012 неправомірними, такими, що порушують вимоги закону та право позивача на свободу.

З урахуванням зазначеного, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача, які полягають в тому, що після 17.12.2012 при відсутності передбачених законом підстав та при відсутності судового рішення про продовження позбавлення свободи позивача продовжують утримувати під вартою.

Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Порядок обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строків тримання під вартою, питання щодо зміни або скасування запобіжного заходу врегульовані статтями 149, 155, 156, 165-165-3 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Позов ОСОБА_2 стосується питань законності тримання його під вартою, пов'язаний з провадженням по кримінальній справі, у зв'язку з чим повинен розглядатися в порядку кримінального судочинства відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства.

Крім того, стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання незаконними дій посадових осіб при виконанні судових рішень, що прийняті за правилами Кримінально-процесуального кодексу України у межах кримінального судочинства та пов'язані з попереднім ув'язненням, триманням особи, взятої під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства. При цьому порядок попереднього ув'язнення визначається, зокрема, Законом України "Про попереднє ув'язнення".

Таким чином, в даних правовідносинах відповідач - не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При викладених обставинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги позивача не відносяться до сфери адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в межах кримінального судочинства, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно застосував положення пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовив у відкритті провадження по адміністративній справі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 у справі №801/903/13-а залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 у справі №801/903/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна