Рішення № 310515, 02.11.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2006

Справа №2-12278/12278-2006

За позовом Державного підприємства «Керченський морський торговельнийпорт», м. Керч

До відповідача Військової частини А 2246, м. Судак

Третя особа - Комунально-експлуатаційна частина м. Феодосії, м. Феодосія

Про стягнення 9217,91 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Климачова Л. С., предст., дов. від 06.10.2005 р..

Від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи - не з'явився.

Суть справи: Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Військової частини А4470 про стягнення 9217,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.2003 р. між ДП «Керченський морський торговельний порт» та В/ч А 4470 був укладений договір №19-ЭХ на користування електричної енергією споживачем, відповідно п. 3.2.1 якого відповідач здійснює розрахунок на підставі та згідно з виписаними рахунками, які за період з 31.10.2003 р по 31.07.2004 р. були виставлені в кількості 11 штук на загальну суму 6477,63 грн. Позивач повідомив, що рахунки до часу подання позову до суду не сплачені, через що ДП «Керченський морський торговельний порт» просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням пені, 3% річних та індексів інфляції – всього 9217,91 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.09.2006 р. відповідач зі справи – військова частина А4470, був замінений на його правонаступника – військову частину А2246.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.10.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена Комунально-експлуатаційна частина м. Феодосії.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, відзив та письмові пояснення на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ХПК України за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.10.2006 р. за клопотанням сторін розгляд справи був продовжений відповідно до положень ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

14.05.2003 р. між Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» (Електропостачальна організація) та Військовою частиною А4470 (Абонент) був укладений договір на користування електричної енергією від електричних мереж Електропостачальної організації, згідно з п. 3.2.1 якого Абонент зобов’язується щомісяця в семиденний строк після отримання рахунку поштою здійснювати остаточний розрахунок згідно виписаних рахунків по діючим тарифам.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 30.06.2003 р по 31.07.2004 р. позивачем були виставлені наступні рахунки, заборгованість по яким до часу подачі позову до суду не була погашена:

- №2468 від 30.06.2003 р. на суму 2919,35 грн., який був отриманий відповідачем 03.09.2004 р.;

- №3059 від 31.10.2003 р. на суму 304,00 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3466 від 31.12.2003 р. на суму 338,22 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3126 від 31.01.2004 р. на суму 633,41 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3263 від 29.02.2004 р. на суму 740,68 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3382 від 31.03.2004 р. на суму 130,63 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3551 від 30.04.2004 р. на суму 452,54 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3727 від 31.05.2004 р. на суму 302,12 грн., який був отриманий відповідачем 06.08.2004 р.;

- №3903 від 30.06.2004 р. на суму 249,66 грн., який був отриманий відповідачем 26.05.2006 р.;

- №4259 від 31.08.2004 р. на суму 191,50 грн., який був отриманий відповідачем 26.05.2006 р.;

- №4111 від 31.07.2004 р. на суму 215,52 грн., який був отриманий відповідачем 30.05.2006 р.;

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» складає 6477,63 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння міна його умов не опускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про невиконання Військовою частиною А 2246 зобов’язань за договором на користування електричної енергією від 14.05.2003 р. та наявність заборгованості перед ДП «Керченський морський торговельний порт» у розмірі 6477,63 грн. Іншого суду не доведено, у той час, як ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 3.2.1 Договору на користування електричної енергією передбачено, що при несвоєчасному внесенні платежів Абонент зобов’язується за кожен день прострочення сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій за період, за який сплачується пеня. Отже, вимогу ДП «Керченський морський торговельний порт» про стягнення з відповідача пені за період прострочення платежу суд визнає обґрунтованою з наступним застереженням.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Однак, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи відсутність відповідної заяви у матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення платежів підлягають частковому задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Приймаючи до уваги те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України), стягенню з відповідача підлягає пеня у наступних размірах:

1) по рахунку №2468 від 30.06.2003 р., який був отриманий відповідачем 03.09.2004 р.:

- з 10.09.2004 р. по 06.10.2004 р. – 32,39 грн. (2919,35 грн. х 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 27 дн.);

- з 07.10.2004 р. по 08.11.2004 р. – 42,23 грн. (2919,35 грн. х 16% : 365 дн. х 33 дн.);

- з 09.11.2004 р. по 10.03.2005 р. – 175,64 грн. (2919,35 грн. х 18% : 365 дн. х 122 дн.).

2) по рахункам №3059 від 31.10.2003 р., №3466 від 31.12.2003 р., №3126 від 31.01.2004 р., №3263 від 29.02.2004 р., №3382 від 31.03.2004 р., №3551 від 30.04.2004 р., №3727 від 31.05.2004 р., які були отримані відповідачем 06.08.2004 р.:

- з 13.08.2004 р. по 06.10.2004 р. – 65,58 грн. (2901,6 грн. х 15% : 365 дн. х 55 дн.);

- з 07.10.2004 р. по 08.11.2004 р. – 41,97 грн. (2901,6 грн. х 16% : 365 дн. х 33 дн.);

- з 09.11.2004 р. по 13.02.2004 р. – 138,80 грн. (2901,6 грн. х 18% : 365 дн. х 97 дн.).

3) по рахункам №3903 від 30.06.2004 р., №4259 від 31.08.2004 р., які були отримані відповідачем 26.05.2006 р.:

- з 02.06.2006 р. по 09.06.2006 р. – 1,74 грн. (441,16 грн. х 18% : 365 дн. х 8 дн.);

- з 10.06.2006 р. по 14.07.2006 р. – 7,19 грн. (441,16 грн. х 17% : 365 дн. х 35 дн.).

4) по рахунку №4111 від 31.07.2004 р., який був отриманий відповідачем 30.05.2006 р.:

- з 05.06.2006 р. по 09.06.2006 р. – 0,53 грн. (215,52 грн. х 18% : 365 дн. х 5 дн.);

- з 10.06.2006 р. по 14.07.2006 р. – 3,51 грн. (215,52 грн. х 17% : 365 х 35 дн.).

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 509,58 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, позивачем припущені певні помилки при розрахунку суми інфляційних витрат. Так, при індексації суми простороченого платежу по рахунку №2468 від 30.06.2003 р. за вересень 2004 року позивач повинен був користуватися лише частиною індексу – 21/30 – з урахуванням загальної кількості днів в вересні (30) та кількості днів прострочення платежу в вересні (21), а тому сума інфляційних витрат, заявленая позивачем до відшкодування, за вересень 2004 року повинна бути зменшена на 11,38 грн. Крім того, позивачем не враховані індекси інфляції за березень та квітень 2006 року, які, згідно з Повідомленнями Державного комітету статистики України від 06.04.2006 р. та від 06.05.2006 р. складають відповідно 99,7% та 99,6%. Суд зазначає, що фіксування дефляції в певні місяці відповідно зменшує індекс інфляції, що розраховується за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, та тягне за собою зменшення суми, що стягується в порядку індексації заборгованості по грошовому зобов’язанню, а тому врахування дефляційних індексів є обов’язковим. Отже, заявленая до відшкодування сума інфляційних витрат підлягає зменшенню:

1) по рахунку №2468 від 30.06.2003 р. на 8,76 грн за березень 2006 р. та на 11,68 грн. за квітень 2006 р.;

2) по рахункам №3059 від 31.10.2003 р., №3466 від 31.12.2003 р., №3126 від 31.01.2004 р., №3263 від 29.02.2004 р., №3382 від 31.03.2004 р., №3551 від 30.04.2004 р., №3727 від 31.05.2004 р. на 8,70 грн. за березень 2006 р. та на 11,61 грн. за квітень 2006 р.

Вимоги позивача про стягнення з Військової частини А 2246 3% річних у розмірі 333,68 грн. суд визнає правомірною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Керченський морський торговельний порт» підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2246 (м. Судак, мис. Меганом) на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28, код ЗКПО 01125554) суму заборгованості у розмірі 6477,63 грн., 509,58 грн. пені, 1294,17 грн. інфляційних витрат, 333,68 грн. річних, 95,33 грн. державного мита та 110,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.