Ухвала суду № 3105109, 02.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25573/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“02”жовтня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Бойченко Ю.П.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 02.10.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуНікопольської ОДПІ

на постанову          господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 та

ухвалу                       Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 14.06.2006

у справі №               А27/13

за позовом              ЗАТ «Нікопольська трубна компанія»

до                               Нікопольської ОДПІ

про                            визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Нікопольська трубна компанія", м. Нікополь, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ №0000572342/0/10339 від 17.03.05р., повторні повідомлення-рішення від 19.04.05р. №0000572342/1/15341, від 05.07.05р. №0000572342/2/25675, від 22.09.05р. №0000572342/3/36971 щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 7592,50грн. та штрафних санкцій в сумі 1516,00грн.; від 17.03.05р. №0000582342/0/10340, №0000592342/0/10341, та повторні повідомлення-рішення від 19.04.05р. №0000582342/1/15342, №0000592342/1/15343, від 05.07.05р. №0000582342/2/25674, №0000592342/2/25676 та від 22.09.05р. №0000582342/3/36970, №0000592342/3/36972 в частині визнання неправомірним зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15901,87грн. та в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 8714,60грн. та штрафних санкцій в сумі 4357,30грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006р., яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 по справі №А27/13, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є акт №39/231.32358151   від   17.03.2005р.  "Про  результати  комплексної планової  документальної   перевірки   дотримання   вимог   податкового і валютного законодавства ЗАТ "Нікопольська трубна компанія" за період з 01.10.2003р. по 31.12.2004р.".

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що підприємством в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в липні 2004р. було віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з проведенням капітального ремонту орендованого обладнання в сумі 30370грн. та в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у вересні, листопаді 2004р. ПДВ в сумі 24616,47грн. по витратам, які не включаються до складу валових витрат.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з договором оренди майна від 10.06.2003р. №205-001/260 ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" (Орендодавець) передав в тимчасове користування ЗАТ "Нікопольська трубна компанія" (Орендар) основні засоби (будинки, споруди, обладнання і т.д.) (т.2 а.с.82-86).

15.06.2004р. між ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" та ЗАТ "Нікопольська трубна компанія" було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди майна №205-001/260 від 10.06.2003р. Відповідно до умов якої орендатор на протязі 2004р. мав право здійснити капітальний ремонт м'якої покрівлі споруди трубопрокатного цеху за рахунок власних коштів в розмірі до 200000грн. (т.2 а.с.90).

ЗАТ "Нікопольська трубна компанія" здійснено ремонт орендованих основних фондів на загальну суму 153452,33грн.

Приймаючирішенняпро задоволенняпозовнихвимог, суди мотивувалитим, щопозивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з проведенням капітального ремонту орендованих основних фондів в сумі 30370грн. та включено до складу податкового кредиту ПДВ за вересень та листопад 2004р. в розмірі 24616,47грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Підпунктом 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до ч.2 ст.776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Можливість здійснення орендарем капітального ремонту м'якої, покрівлі споруди трубопрокатного цеху передбачена додатковою угодою №2 до договору оренди майна №205-001/260 від 10.06.2003р.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Слід звернути увагу на те, що ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" листом від 01.03.2006р. №015/1-697 підтверджує укладання між ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" та ЗАТ "Нікопольська трубна компанія" додаткової угоди №2 від 15.06.2004р. до договору оренди майна від 10.06.2003р. №205-001/260, тому посилання скаржника стосовно того, що при проведенні перевірки не надавалась додаткова угода №2 від 15.06.2004р. до договору оренди майна судом до уваги не приймається, оскільки Нікопольською ОДПІ не доведений факт відсутності вищевказаної додаткової угоди при здійснені ремонту орендованих основних фондів та при відображенні позивачем відповідних сум в податковому обліку.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Нікопольської ОДПІ задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської ОДПІ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О. Рибченко