Ухвала суду № 31050912, 24.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/284/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Безименної Н.В., Кучми А.Ю. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції у Чернігівській області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Шорський завод продовольчих товарів» (далі Товариство або позивач) до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції у Чернігівській області Державної податкової служби (далі МДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

18 січня 2013 року Товариство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до МДПІ, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000012300 та № 0000022300 від 04.01.2013 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 05 березня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови МДПІ посилається на те, що господарські відносини між позивачем» та його контрагентом укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а договір є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.12.2012 року по 14.12.2012 року МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Еверест» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 404/22/00381143 від 20.12.2012 року (далі акт перевірки) (а.с. 12-40), яким встановлено наступні порушення позивачем:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138. Підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 051 грн.;

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпунктів 14.1.27, пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 5 763 грн.

На підставі акта перевірки МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 року: № 0000012300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6 051 грн. за основним платежем та 3 025 грн. 50 коп. за штрафними санкціями (а.с. 11); № 0000022300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5 763 грн. за основним платежем та 2 882 грн. за штрафними санкціями (а.с. 10).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинах з ПП 'Еверест" та включено до складу податкового кредиту суми податку, пов'язаних з придбанням товарів, оскільки понесені витрати підтверджені первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності Товариства є виробництво фруктових і овочевих соків, виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, виробництво прянощів і приправ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2013 року (а.с. 86).

Між позивачем та ПП «Еверест» укладено договір № ДГ-0084 від 08.06.2012 року, відповідно до якого позивач придбав у ПП «Еверест» 4 тони цукру на загальну суму 21 200 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0285 від 15.06.2012 року (а.с. 71).

Перевезення цукру Товариства здійснило власним автомобілем ГАЗ 3307, державний номер НОМЕР_3, водій ОСОБА_5 згідно подорожного листа № 314 від 15.06.2012 року за довіреністю № 241 від 15.06.2012 року (а.с. 77,92).

Також виписано податкову накладну № 285 від 15.06.2012 року на суму 21200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 533 грн. 33 коп., та прибуткову накладну від 15.06.2012 року № ЩЗ-0000478 (а.с. 72,74).

18.06.2012 року на підставі договору № ДГ-0084 від 08.06.12 року ПАТ «Щорський завод продовольчих товарів» придбало у ПП «Еверест» 2,5 тони цукру на загальну суму 13 375 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0289 від 18.06.2012 року (а.с: 70).

Перевезення цукру Товариства здійснило власним автомобілем ТАТА, державний номер НОМЕР_4. водій ОСОБА_6 згідно подорожного листа №322 від 18.06.2012 року за довіреністю № 246 від 18.06.2012 року (а.с. 76,91).

Також виписано податкову накладну від 18.06.2012 року № 289 на суму 13 375 грн. в т.ч. ПДВ 2 229 грн. 17 коп., та прибуткову накладну № ЩЗ-0000482 від 18.06.2012 року (а.с. 75).

Договір виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, розрахунки проведені, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1119 від 15.06.2012 року та № 1133 від 18.06.2012 року (а.с. 78,79).

Крім цього, вказані господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та карткою рахунку (а.с. 93-97).

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочини мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «Еверест» представник відповідача посилається на акт ДПІ у м. Чернігові № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, яким встановлено ознаки діяльності ПП «Еверест», спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій (а.с. 123-137).

Крім того, операція з приводу купівлі-продажу цукру-піску за договором № ДГ-0084 від 08.06.2012 року, укладеного між позивачем та ПП «Еверест», стала об'єктом дослідження в акті ДПІ у м. Чернігові № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року, яка набрала законної сили, по справі № 2а/2570/3960/2012, якою визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові по зменшенню ПП «Еверест» в акті перевірки № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року на суму 78 002 711 грн. 00 коп.; податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року на суму 77 651 991 грн. 00 коп.; витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року на суму 393 273 199 грн. 00 коп.; доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року на суму 393 303 659 грн. 00 коп., а також зобов'язано ДПІ у м. Чернігові відновити ПП «Еверест» в системі програмного забезпечення (АС-АУДИТ) стан, який був до внесення висновків акту перевірки № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 року (а.с. 163-175).

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочина позивача з контрагентом.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2013 року (а.с. 119-122):

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач в повному обсязі перерахував кошти за поставлені товари та надані послуги з врахуванням податку на додану вартість, а чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб.

Суд першої інстанції також правильно звернув увагу, що акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, а також яким чином укладені угоди порушують публічний порядок.

Доказів, що позивачу було відомо, що він мав господарські відносини із підприємством, що має ознаки фіктивності, ДПІ суду не надало, не вбачаються вони і з матеріалів справи.

З огляду на те, що Товариство надані належним чином оформленні податкові та видаткові накладні, а також те, що зазначені накладні, які були видані та виписані особами, які у встановленому законом порядку зареєстровані як платники податку на додану вартість, приймаючи до уваги докази, надані на підтвердження виконання договору з ПП «Еверест», колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, податок на додану вартість, сплачений з вартості придбаних товарів та наданні послуг.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції у Чернігівській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 29 квітня 2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.