Рішення № 31050687, 29.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2013 року Справа № 913/969/13

Провадження №3/913/969/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання», м. Павлоград Дніпропетровської області,

до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області,

про стягнення 67 952 грн. 93 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Соболь Л.Г., юрисконсульт, довіреність б/н від 17.03.2013;

від відповідача - Войцех Д.Л., ведучий юрисконсульт, довіреність б/н від 21.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» (далі - відповідач) заборгованості в загальній сумі 67 952,93 грн., з яких: основного боргу - 56634,80 грн., пені - 8961,61 грн., 3% річних - 1787,96 грн., інфляційних нарахувань - 57203,36 грн. за договором №12/15 від 11.02.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №12/15 від 11.02.2011. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 56634,80 грн. Відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 56634,80 грн. У зв'язку з невиконанням умов договору, відповідачу нарахована пеня у розмірі 8961,61 грн., а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1787,96 грн. та інфляційні витрати у розмірі 568,56 грн.

В судовому засіданні позовні вимоги представником позивача підтримані у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву № 02-598 від 24.04.2013, в якому заперечив проти позову з огляду на наступне.

Позивачем невірно визначено останній день строку виконання зобов'язання, оскільки він співпадає з неробочим днем, а тому строк виконання зобов'язання закінчується у найближчий робочий день.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на невірний розрахунок пені який здійснено без врахування п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 ЦК України - по за межами позовної давності. У судовому засіданні відповідачем заявлене усне клопотання про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

11.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» та Державним відкритим акціонерним товариством Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» було укладено договір №12/15 від 11.02.2011 (далі -договір) (а.с. 8-9).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець (позивач) зобов'язується виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити продукцію згідно специфікації (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.4 договору виконавцю надається право дострокової поставки продукції, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її протягом п'яти днів з моменту дострокової поставки продукції. Датою поставки вважається дата, вказана в видатковій накладній.

Судом встановлено, що 24.02.2012 на підставі укладеного договору позивачем було поставлено відповідачу зірочку приводного ланцюга в кількості 5 штук, що підтверджується видатковою накладною від 24.02.2012 № РН-п000070/37 на суму 56634,80 грн. (а.с. 11).

Товар був отриманий відповідачем належним чином, без заперечень, що підтверджується підписом уповноваженої особи за довіреністю № 239 від 23.02.2012.

Таким чином, позивачем відповідачеві за договором №12/15 від 11.02.2011 було поставлено товар на загальну суму 56634,80 грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 56634,80 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення виконання зобов'язання за цим договором сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу або суми невчасної поставки продукції за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару за період з 09.03.2012 по 28.03.2012 в розмірі 8961,61 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 1787,96 грн. та інфляційні витрати у сумі 568,56 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлені строки.

За правилом п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається зі спірних відносин, які виникли на підставі договору №12/15 від 11.02.2011, боржником за грошовим зобов'язанням є Державне відкрите акціонерне товариств Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», що підтверджується матеріалами справи.

Позов пред'явлений за порушення грошового зобов'язання до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", яке не є стороною спірного договору, проте є належним відповідачем в силу повного правонаступництва прав і обов'язків ДВАТ "Шахта "Білоріченська" з огляду на наступне.

19.11.2010 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля", на яких прийнято рішення про припинення ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" шляхом реорганізації в ТОВ „Шахта „Білоріченська". 22.07.2011 відповідно до протоколу загальних зборів учасників №1/2011 прийнято рішення про створення ТОВ „Шахта „Білоріченська". Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі № 2а-7931/11/1270 за позовом ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" до Державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області останнього зобов'язано здійснити державну реєстрацію ТОВ „Шахта „Білоріченська". 14.10.2011 державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснено державну реєстрацію ТОВ „Шахта „Білоріченська" (номер запису № 1367145000000686). Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2011 у справі №55/413 за позовом Міненерговугілля до ТОВ „Шахта „Білоріченська", ДКЦПФР, державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за участю третіх осіб ТОВ „Валентин Інвест" та Компанії Magellan LTD рішення позачергових загальних зборів ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" від 19.11.2010 визнано недійсним; державну реєстрацію ТОВ „Шахта „Білоріченська" визнано недійсною та скасовано; визнано недійсними зміни до Статуту ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу; скасовано державну реєстрацію змін до Статуту ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 дане рішення Господарського суду м. Київа залишено без змін. Таким чином, зміни в організаційно-правовій формі ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля" здійснено на виконання судових рішень в справах № 2а-7931/11/1270 та № 55/413. У свою чергу, Міненерговугілля не приймало наказів щодо зміни організаційно-правової форми даного підприємства. 14.08.2012 державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про скасування державної реєстрації припинення ДВАТ „Шахта „Білоріченська" ДП ДХК „Луганськвугілля". Ідентифікаційний код підприємства за весь час існування не змінювався.

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Згідно п. п. 1.4. п. 1 Статуту ПАТ "Шахта "Білоріченська" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ "Шахта "Білоріченська".

Враховуючи вище вказані обставини, належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є саме ПАТ "Шахта "Білоріченська".

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору передав відповідачеві товар, а відповідач не здійснив оплату поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 56634,80 грн., яка підтверджується матеріалами справи

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення виконання зобов'язання за цим договором сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу або суми невчасної поставки продукції за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару за період з 09.03.2012 по 28.03.2012 в розмірі 8961,61 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні пені було порушено п. 6 ст. 232 ГК України.

Так, згідно з п.6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим суд враховує заявлене відповідачем усне клопотання про застосування до вимог позивача про стягнення пені позовної давності, встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Приписами ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 3.4 договору виконавцю надається право дострокової поставки продукції, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її протягом п'яти днів з моменту дострокової поставки продукції. Датою поставки вважається дата, вказана в видатковій накладній.

Таким чином, перебіг позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з договору, починається з 01.03.2012 року.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 01.04.2013, про що свідчить дата прийняття позовної заяви (а.с. 2).

Оскільки 01.04.2012 є вихідним днем, то відповідно до приписів ст. 254 ЦК України нарахування пені повинно починатись з 02.04.2012.

З огляду на наведене, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за період з 02.04.2012 по 09.09.2012 в загальному розмірі 3713,76 грн., а у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за договором №12/15 від 11.02.2011 за період з 09.03.2012 по 01.04.2012, слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних з 09.03.2012 по 28.03.2012 в розмірі 1787,96 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої суми 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем 3% річних нараховані вірно та є обґрунтовано заявленими.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних витрат в розмірі 568,56 грн., суд у задоволенні цих вимог відмовляє, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок інфляційних витрат без врахування індексів дефляції.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 43, 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», 92016, Луганська область смт. Білоріченський, вул.. Шкільна, 107, код 00176897, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання», 51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, 1, код 33019165, заборгованість за договором №12/15 від 11.02.2011 в розмірі 56634 грн. 80 коп. (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять чотири гривні 80 копійок), пеню в розмірі 3713 грн.76 коп. (три тисячі сімсот тринадцять гривень 76 копійок), 3% річних в розмірі 1787 грн. 96 коп. (одна тисяча сімсот вісімдесят сім гривень 96 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2013.

Суддя А.В. Секірський