Постанова № 31050297, 25.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 року Справа № 812/3553/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Широкої К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Стройній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості зі сплати пені у розмірі 10 262,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості зі сплати пені у розмірі 10 262,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працезданості», роботодавець як страхувальник був зобов'язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську. Відповідно до актів перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.06.2010 №83, від 02.09.2011 №447, від 24.01.2012 №6, станом на 01.01.2011 загальна сума заборгованість по недоїмці Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» складає 68 131,61 грн.

На думку позивача, не надходження грошових коштів від відповідача тягне за собою скорочення фінансування соціальних програм по організації та здійсненню заходів, направлених на попередження нещасних випадків, усунення загрози здоровя робітників, викликаної умовами праці, на створення належних, безпечних умов праці, чим порушуються інтереси держави, яка гарантувала своїм громадянам належні, безпечні і здорові умови праці.

На підставі викладеного позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача, надав пояснення аналогічні позовній заяви та просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений та ас, дату та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не відомі. Заперечень проти позову не надійшло (а.с.41).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом встановлено що позивач, зареєстрований з 19 квітня 2001 року у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, у зв'язку з чим прийняло на себе зобов'язання страхувальника по сплаті страхових внесків до позивача.

Відповідно до актів перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.06.2010 №83 заборгованість за експлуатаційної діяльності ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» м. Лутугине складає 13 048,62 грн, а саме заборгованість по недоїмці складала 8399,18 грн. та пені 4649,44 грн. (а.с.23-24).

Згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 02.09.2011 №447 заборгованість за підприємством складала 78006,29 грн., а саме заборгованість по недоїмці складала 48957,10 грн. та пені 24457,23 грн. (а.с.25-26).

Відповідно до акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24.01.2012 №6 заборгованість структурного підрозділу ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго»- філія «Стахановтеплокомуненерго» склала 15992,53 грн., а саме заборгованість по недоїмці складала 10775,33 грн та пені 5217,20 грн.. Недоїмка виникла у період до 01.01.2011 (а.с.27-28).

Заборгованість відповідача яка виникла станом на 01.01.2011, Лутугинського та Стахановського відділення виконавчої дирекції Фонду в луганській області були прийняти Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганську. Що підтверджується відповідним листом, тому загальна заборгованість після передачі заборгованості по недоїмці станом на 01.01.2011 становить 68131,61 грн.

26 березня 2013 року позивачем за період з 01.09.2011 по 26.03.2013 на підприємстві була проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. За результатами перевірки складено акт №106. За перевірений період сума заборгованості по недоїмці у сумі 68131,61 грн. була нарахована пеня у розмірі 10262,36 грн. Акт від 26.03.2013 №106 з визначенням пені у сумі 10262,36 грн. був підписаний керівником відповідача та головним бухгалтером (а.с.30-31).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону № 1105-ХІV (в редакції, чинній до 1 січня 2011 року) за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом. за прострочення сплати страхового внеску до Фонду із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Згідно з підпунктом «к» підпункту 7 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон № 2464-VІ) вищенаведену частину статті 52 Закону № 1105-ХІV виключено.

Однак виключення цієї норми не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

Із прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім Прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-VІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно спеціального нормативного акту -Закону № 2464-VІ. Водночас регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Із наведеним вище абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ пов'язаний і шостий абзац цього ж пункту, яким передбачено збереження за Фондом повноважень застосовувати штрафні санкції, якими останній був наділений до 1 січня 2011 року.

Так, відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Викладене дає підстави для висновку про те, що Фонд і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень -право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію наведених положень Закону № 2464-VІ постановою правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 затверджено Порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Пунктом 2 цієї постанови установлено вважати такою, що втратила чинність постанову правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України»(далі -Постанова № 36).

Водночас установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, здійснюється відповідно до Постанови № 36, яка втратила чинність згідно з постановою правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31.

Таким чином правління Фонду підтримало конструкцію, запропоновану законодавцем, згідно з якою акт за загальним правилом хоч і втратив чинність, однак зберігає свою дію щодо регулювання певного кола правовідносин, диференційованих за часом їх виникнення.

Згідно з підпунктом 5.1. Інструкції, затвердженої Постановою № 36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума пені нарахована у відповідності до наведеної норми.

Враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську задовольнити повністю.

Стягнути з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємство «Луганськтеплокомуненерго» (91042, м. Луганськ, кв. Восточний, 22, р/р 2600940032206 АКБ «Укркомунбанк», МФО 304988, код ЄДРПОУ 03340529) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (91055, м. Луганськ. вул.. Карла Маркса, 45, р/р 37175412001284 у банк ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 25938888) заборгованість зі сплати пені у розмірі 10 262,36 грн. (десять тисяч двісті шістдесят дві грн.. 36 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30 квітня 2013 року.

Суддя К.Ю. Широка