Постанова № 31050292, 17.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року 2а-2308/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Фоменко М.С.,

від відповідача-1 - Коваленко О.В.,

від відповідача-2 - не з'явились,

від третьої особи - Гайда І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

третя особа: Державна податкова служба у Київській області

про стягнення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» (далі-позивач) з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-2) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією за лютий 2009 року у розмірі 2033689,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки у лютому 2009 року у підприємства виникло від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідачем була проведена відповідна виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої не було виявлено порушень вимог податкового законодавства та складено відповідну довідку від 18.05.2009 № 601/23/32783473, в якій фактично підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2305676,00 грн. Як зазначає позивач, із задекларованої суми бюджетного відшкодування позивач скористався сумою 271987,00 грн. шляхом зменшення суми наявної переплати на суму нарахованого податку до сплати за податковою декларацією за грудень 2010 року. Таким чином, станом на день звернення до суду бюджетна заборгованість складає 2033689,00 грн. (2305676-271987). Проте, станом на день звернення позивача до суду, сума заявленого податку на додану вартість податковим органом не відшкодована без повідомлення обґрунтованих причин.

У запереченнях від 31.10.2011 № 655/10/10-009 на позовну заяву податковий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що довідка від 18.05.2009 № 601/23/32783473, якою підтверджено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 2305676,00 грн. була передана до відділу обліку та звітності і внесено зміни до Реєстру про відшкодування сум ПДВ. Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області щомісячно направлялась об'єктивна інформація та інформаційна довідка до ДПА в Київській області щодо відшкодування заявленої підприємством суми ПДВ. Крім того, податковим органом у період з 01.06.2009 по 04.06.2010 роки подавались до Іванківського відділення державного казначейства відповідні висновки про суми відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2305676,00 грн. Проте, згідно листа ДПА України від 08.09.2010 № 18517/7/19-0417 суму 2305000,00 виключено з реєстру інвентаризації платників ПДВ. На даний час, сума, яка підлягала відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника знаходиться на розгляді ВПМ ДПІ у Вишгородському районі, у зв'язку з вилученням документів підприємства по кримінальній справі.

Головне управління Державного казначейства України у Київській області також позов не визнало. Заперечення надало суду у письмовій формі та просило суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказало на ту обставину, що у казначейської служби відсутні підстави для перерахування на рахунок позивача заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.1997 № 209/72, чинного на час виникнення спірних правовідносин, підставою такого повернення є відповідні висновки податкового органу. Проте, станом на час розгляду справи такі висновки до відповідача-2 не надходили.

В ході судового розгляду даної справи суд у судовому засідання 01.11.2011 протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державну податкову адміністрацію в Київській області (далі - ДПА в Київській області, третя особа).

У письмових поясненнях від 29.11.2011 ДПА в Київській області просило суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що причиною виключення суми податку на додану вартість в розмірі 2305676,00 грн. зі списку було не надання інформації щодо результаті перевірки податкового кредиту з ПДВ у відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутності інформації щодо шляхів дослідження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ до виробника (імпортера) з врахуванням технічної документації на обладнання.

При подальшому судовому розгляді даної справи податковий орган заявив клопотання від 30.11.2011 про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із порушенням шестимісячного строку для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 ухвалу Київського окружного адміністративного суду скасовано, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до них мають бути застосовані положення п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 102 Податкового кодексу України. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 прийнято справу до провадження та призначено її судовий розгляд.

Під час судового розгляду представник відповідача-2 повідомив суду, що Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 0000242300, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2305676,00 грн., яка є предметом спору у даній справі.

У свою чергу, представник позивача вказав на те, що прийняте позивачем податкове-повідомлення рішення оскаржується до суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 відкрито провадження у справі № 2а-3558/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Тетерів" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 0000242300.

Враховуючи викладене, суд поставив на обговорення питання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представники сторін проти зупинення провадження у справі не заперечували.

Враховуючи викладене, суд ухвалою від 31.07.2012 зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3558/12/1070 та зобов'язав сторони повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі № 2а-2308/1070/12.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 03.04.2013 про поновлення провадження у даній справі, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державною податковою інспекції Київської області Державної податкової служби залишено без задоволення. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 без змін.

Вказаною постанову суду позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 0000242300, яким позивачу зменьшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2305676,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представник позивача, відповідача-1 та третьої особи. Представники Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з'явились. Від відповідача-2 до суду надійшла заява від 17.04.2013 № 15-35/27 в якій відповідач-2 зазначив, що заперечує проти позову з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, яке наявне в матеріалах справи та просить суд здійснювати подальший розгляду справи без участі представників Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області.

Від Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відкриттям Вищим адміністративним судом України касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 у справі № 2а-3558/12/1070 за позовом ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2012 № 0000242300.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання з підстав його необґрунтованості, оскільки рішення у справі № 2а-3558/12/1070 вже набрало законної сили, а наведена відповідачем-1 підстава для зупинення провадження не передбачена процесуальним законом як обов'язкова та призведе до затягування розгляду даної справи.

Суд розглянувши доводи вказаного клопотання протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що рішення в адміністративній справі № 2а-3558/12/10 станом на день розгляду даної справи набрало законної сили. Тобто, обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали.

Вичерпний перелік підстав у разі наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі наведений у частині першій статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, податковий орган таких підстав суду не навів, у свою чергу, відповідно пункт 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право, а не зобов'язаний зупинити провадження у справі.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 позову не визнав. Проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву, які приєднані до матеріалів справи, а також з огляду на те, що податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2012 № 0000242300 зменьшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2305676,00 грн.

Представники третьої особи підтримав доводи представника податкового органу та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у березні 2009 року позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 2305676,00 грн. разом із Додатком № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», додатком № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування».

У період з 27.04.2009 по 13.05.2009 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки податковим органом складено довідку від 18.05.2009 № 601/23/30869464 "Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 по 31.01.2009 рік" (том І, а.с. 77- 88).

Відповідно до даної довідки, відповідачем виявлено, що сума до бюджетного відшкодування становить 2305676 (аркуш 3 довідки). При цьому, на струнці 4 довідки, зазначено, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ТОВ «Лікеро - горілчаного заводу «Тетерів» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, первинні і інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення суб'єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

У підпункті 3.1.3 пункту 3.1 довідки (сторінка 9) податковим органом зазначено, що перевіркою не встановлено порушення щодо правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в січні 2009 року.

У таблиці наведеній у пункті 3.4 (сторінка 10 довідки) податковим органом зазначено у розділі 3 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» у графі «Дані платника» - 2305676,00 грн. і «Дані перевірки» 2305676,00 грн.

У пункті 4 довідки «Висновок» відповідачем-1 вказано, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 2305676,00 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити щодо надання загальних відомостей і результатів зустрічних перевірок по другому ланцюгу постачання.

У серпні 2010 року Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області надіслала позивачу лист від 08.08.2010 № 3502/10/29-008, в якому повідомила, що підприємству необхідно терміново відкрити у банках рахунки у цінних паперах для зарахування належної їм кількості облігацій, з метою здійснення оформлення відшкодування сум податку на додану вартість.

16.08.2010 позивачем відкрито рахунок у цінних паперах в АТ «Банк Велес», про що складено довідку від 16.08.2010 № 08-1/787.

У вересні 2011 року позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою вимогою від 27.09.2011 № 62 про повернення належної суми бюджетного відшкодування.

Листом від 10.10.2011 № 615110/003 податковий орган повідомив позивачу, що згідно з довідкою від 18.05.2009 № 601/23/32783473 складеної за результатами виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість перевіркою підтверджено заявлену до відшкодування cуму податку на додану вартість у розмірі 2305676,00 грн.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що у період з 01.06.2009 по 04.06.2010 до Іванківського відділення державного казначейства податковим органом надавались висновки про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2305676,00 грн. Проте, на даний час підприємство виключено з реєстру інвентаризації платників ПДВ відповідно до постанови КМУ від 12.05.2010 № 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість».

З огляду на те, що підтверджені перевіркою суми бюджетного відшкодування досі не повернуті, позивач вважає за необхідне стягнути вказані суми бюджетного відшкодування в судовому порядку. При цьому, позивач просив суд стягнути суму у розмірі 2033689,00 грн., оскільки скористався сумою 271987,00 грн. шляхом зменшення суми наявної переплати на суму нарахованого податку до сплати за податковою декларацією за грудень 2010 року (2305676-271987).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Аналогічні норми щодо порядку відшкодування з Державного бюджету України та строків розрахунків містяться у нормах статті 200 Податкового кодексу України.

Як було зазначено судом, у травні 2009 року за результатами перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року податковий орган підтвердив спірну суму бюджетного відшкодування (довідка від 18.05.2009 № 601/23/32783473).

Так, у вказаній довідці податковим органом підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2305676,00 грн.

Тобто за наслідками перевірки позивача у 2009 році на предмет достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів "б", "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, перевіркою не було встановлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, але зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Проте, суд відзначає, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалах від 07 липня від 2011 року № К-27551/10 та від 20 вересня 2011року № К-22457/08.

Також суд враховує ту обставину, що спірні правовідносини виникли у 2008 році, при цьому у період з 2009 року по березень 2012 рік (саме у період тривалістю 1095 днів у податкового органу було право на самостійне визначення грошових зобов'язань) відповідачем-1 не надано жодних доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача або будь-яких інших належних та допустимих доказів, які перешкоджають відповідачу повернути бюджетне відшкодування позивачу. Суд звертає увагу, що даний проміжок часу є досить тривалим та, на думку суду, є більш ніж достатнім для вчинення відповідних дій та отримання доказів податковим органом, які, на його думку, свідчать про правомірність своїх дій.

Не заперечував представник відповідач-1 і тих дій, які були вчинені податковим органом для відшкодування сум податку на додану вартість, а саме, формування відповідних висновків про суми відшкодування. Вказані висновки наявні в матеріалах справи (том І, а.с. 128-160).

При вирішенні даного спору суд враховує положення підпункту 7.7.11 пункту 7.7статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Судом не встановлено, а відповідачами не наведено, що позивач має ознаки особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача-1 відносно того, що податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2012 № 000242300 зменшено суму бюджетного відшкодування, тому підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на таке.

Як було вказано, поставною Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а-3558/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 дане податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 000242300 визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини другої статті 72 кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При розгляді справи № 2а-3558/12/1070 судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом неодноразово перевірялась сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року як у 2009 році, так і у 2010 році, і порушень виявлено не було. Крім того, судами була надана відповідна правова оцінка первинним документам на підставі яких було сформовано податковий кредит, а також зазначено, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять ці первинні документи та не зазначав про їх невідповідність вимогам податкового законодавства.

Суди підкреслили, що податковим органом не доведено суду правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 000242300. Крім того, воно прийнято з порушенням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до Положення про Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; Головне управління Казначейства здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства), а також контроль за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підтверджені за результатами перевірок спірні суми бюджетного відшкодування належить стягнути на рахунок позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду жодних доказів, які б спростовували б твердження позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2033689 (два мільйони тридцять три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» судовий збір у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2013 р.