Постанова № 31050027, 16.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року 810/1126/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кресан Т.В., Лазутіна Т.В.,

від відповідача - Угольков Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 № 0000652301 і від 20.02.2013 № 0000642301.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту. На думку податкового органу укладені між позивачем і його контрагентом договір є нікчемними і таким, що порушує інтереси держави і суспільства, формування витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки підприємством укладено договір на виконання робіт по нанесенню горизонтальної розмітки на автодорогах м. Вишневе з ПП «Фірма «Володар» за яким роботи виконано контрагентом у повному обсязі і оплачено позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Фірма «Володар» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а також документами, які складені на виконання договору та за результатом отримання робіт, зокрема, локальним кошторисом та довідкою, в якій визначено договірна ціна, актом приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт ( форма № КБ-3) тощо.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що між КП «Управління міським господарством» і ПП «Фірма «Володар» укладено договір від 17.08.2011 № 152, предметом якого було нанесення горизонтальної розмітки на автодорогах в м. Вишневе. У подальшому, між ПП «Фірма «Володар» і ТОВ «Граньстройінвест» укладено договір від 03.10.2011 про відступлення права вимоги за договором від 17.08.2011 № 152, укладеним між КП «Управління міським господарством» і ПП «Фірма «Володар». Під час перевірки було використано Акт від 13.02.2012 № 280/23-1/37649152 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Граньстройінвест» код ЄДРПОУ 37649152 з питань дотримання вимог податкового і іншого законодавства за період з 13.04.2011 по 31.12.2011, згідно з яким виявлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80 - 0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа - Трейд» і 19.01.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особам шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Граньстройінвест». Досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі, ТОВ «Граньстройінвест».

Крім того, відповідно до вказаного Акта перевірки, податковий орган встановив, що ТОВ «Граньстройінвест» не знаходиться за юридичною адресою, офісні, виробничі або складські приміщення і трудові ресурси відсутні. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 21.12.2011.

Таким чином, на думку відповідача, вказані обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Граньстроінвест» не мали реального товарного і матеріального характеру, а правочин є нікчемним. У зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість та податок на прибуток.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у серпні 2011 року між позивачем і ПП «Фірма «Володар» укладено договір від 17.08.2011 № 152, предметом якого було нанесення горизонтальної розмітки на автодорогах м. Вишневе (пункт 1.1. договору). Вартість вказаних робіт склала 56039,76 грн.

У подальшому, в жовтні 2011 року між ПП «Фірма «Володар» і ТОВ «Граньстройінвест» укладено договір про відступлення права вимоги, предметом договору є право вимоги, яке належить первісному кредиторові (ПП «Фірма «Володар») за договором від 17.08.2011 № 152.

У січні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку Комунального підприємства «Управління міським господарством» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Граньстройінвест» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 04.02.2013 № 64/22-2/34778905 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту Акта перевірки (сторінка 7 Акта), в ході її проведення податковому органу позивачем були надані для вивчення копії наступних документів: договір від 17.08.2011 № 152, договірна ціна на нанесення горизонтальної розмітки, дефектний акт, локальний кошторис № 2-1-1 на нанесення дорожньої розмітки від 11.05.2011, об'єктний кошторис № 2-1, підсумкова відомість ресурсів (витрат по факту), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 201, договір про відступлення права вимоги від 03.10.2011 № 1, повідомлення про відступлення права вимоги від 13.10.2011, податкова накладна від 24.10.2011 № 213, платіжне доручення від 19.10.2011№ 84, рахунок 6851 за 2011 рік, фінансові зобов'язання розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.10.2011 № 230, від 09.09.2011 № 211, від 22.08.2011 № 188, податкова декларація з ПДВ з додатками, реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

У вказаному Акті перевірки податковий орган посилається на дані іншого Акта від 13.02.2012 № 280/23-1/37649152, який складено співробітниками відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Вишгородському районі Київської області «Про результати позапланової виїзної перевірки; ТОВ «Граньстройінвест» код ЄДРПОУ 37649152) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.04.2011 по 31.12.2011».

Відповідно до зазначеного Акта у провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа - Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст. 212 ч. 3 КК України і 19.01.12 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Граньстройінвест» (код за ЄДРПОУ 37649152) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено перелік, підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Граньстройінвест» (код за ЄДРПОУ 37649152), що зареєстроване як платник податків у ДПІ у Вишгородському районі Київської області, які упродовж 2009 - 2011 років використовувалось в злочинних схемах здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ і ухилення від сплати податків реально діючими підприємствам.

Проведеними в ході досудового слідства по справі слідчими діями та оперативно - розшуковими заходами виявлено і доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до: створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується як вилученими під час обшуків речовими доказами так і іншими свідченнями осіб, які є свідками фіктивного підприємництва.

Так в ході проведених обшуків та оглядів виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Клієнт-банк», первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ «Граньстройінвест».

На сторінці 9 Акта перевірки зазначено, що допитана як свідок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердила, що їй відомі вказані підприємства у тому числі і ТОВ «Граньстройінвест». Вони були створені і використовувались протягом 2009-2011 без мети ведення фінансово-господарської діяльності, з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку, поставки товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар на поставлявся та послуги не надавались.

ОСОБА_4 підтвердила, що в комп'ютерному ноутбуці, виявленому і вилученому у неї під час проведення обшуку за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_1 встановлена 1с бухгалтерія фіктивних підприємств, в т.ч. ТОВ «Граньстройінвест».

Згідно з Актом перевірки (сторінка 10) податковий орган зазначив, що ТОВ «Граньстройінвест» зареєстрований платником ПДВ, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - від 15.06.2011 № 100340824, видане ДПІ у Вишгородському районі Київської обл., індивідуальний податковий номер - 376491 510086, анульовано 21.12.2011 у зв'язку зі зміною стану (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Таким чином, особа яка проводила перевірку дійшла висновку, що операції здійснені ТОВ «Граньстройінвест» не мали реального товарного та матеріального характеру, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Крім того, на сторінці 12 Акта перевірки, відповідач зазначив, що в ході перевірки не виявлено поставок товарів (послуг) від ТОВ «Граньстроінвест» за перевріємий період на адресу КП «Управління міським господарством».

Отже, посадовими особами КП «Управління міським господарством» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 9339,96 грн. та безпідставно сформовано об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Граньстройінвест» (код ЄДРПОУ 37649152), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період перевірки на суму - 9339,96 грн.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на суму у жовтні 2011 року 9340,00 грн. та підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1, пункту 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 10741,00 грн. в тому числі за IV квартал 2011 року - 10741,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000642301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 10741,00 грн., і податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000652301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11675,00 грн., з них 9340,00 грн. за основним платежем і 2335,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Граньстройінвест», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарської операцій, результати якої відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- за договором від 17.08.2011 № 152 укладеним між КП «Управління міським господарством» і ПП «Фірма «Володар» - договірна ціна на нанесення горизонтальної розмітки, дефектний акт, локальний кошторис № 2-1-1 на нанесення дорожньої розмітки від 11.05.2011, об'єктний кошторис № 2-1, підсумкова відомість ресурсів (витрат по факту), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (форма № КБ-3), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 (форма КБ-2в);

- за договором від 03.10.2011 № 1 про відступлення права вимоги - податкової накладної від 24.10.2011 № 213, реєстру виданих і отриманих податкових накладних, повідомлення про відступлення права вимоги від 13.10.2011, реєстрів фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, від 19.10.2011 № 230, реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.10.2011, платіжного доручення від 19.10.2011 № 84 на суму 56039,76 грн., виписки із банківського рахунку на суму 56039,76 грн.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо виконання робіт. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з відносинами із ПП «Фірма «Володар» і ТОВ «Граньстройінвест» слід зазначити, що відповідно до статуту КП «Управління міським господарством» основним завданням підприємства є утримання і обслуговування житлового фонду, переданого Вишневою міською радою, виконання робіт, пов'язаних з утриманням і експлуатацією, а також ремонтом і реконструкцією житлових і нежитлових будівель, споруд, доріг, тротуарів, скверів, і бульварів, зелених насаджень тощо, надання комунальних пологу мешканцям міста Вишневе, а також жителям прилеглих.

Згідно з даними Довідки Серії АА № 561200 основними видами діяльності позивача за КВЕД є комплексне обслуговування об'єктів.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Граньстройінвест» нікчемного правочину або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб КП «Управління міським господарством» і ТОВ «Граньстройінвест».

З метою повного та об'єктивного встановлення фактичних обставин справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 у відповідача було витребувано судом відомості щодо руху кримінальної справи № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та процесуальні документи прийняті в ході розгляду кримінальної справи № 80-0263.

Проте, відповідачем жодних документів або відомостей суду надано не було.

Застереження відповідача про порушення кримінальної справи № 80 - 0263 не приймаються судом до уваги, оскільки сам факт порушення кримінальної справи не свідчить про порушення посадовими особами підприємств вимог чинного законодавства. Така обставина повинна бути встановлено вироком судом, який набрав законної сили.

Посилання податкового органу на пояснення громадянки ОСОБА_4 як доказ фіктивності господарської діяльності ТОВ «Граньстройінвест» судом до уваги не приймається, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Граньстройінвест» на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Граньстройінвест» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, податковим органом не дослуджувались в ході проведення перевірки взаємовідносини позивача з ТОВ "Володар", з яким було укладено договір на виконання робіт.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про те, що правочин між позивачем і ТОВ «Граньстройінвест» укладений без мети настання наслідків, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і не підтверджується належними доказами.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем в оплату за виконані роботи є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні бухгалтерські документи.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України є визнання податкових повідомлень-рішень протиправними.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000642301 і від 20.02.2013 № 0000652301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 20.02.2013 № 0000652301 і від 20.02.2013 № 0000642301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» судовий збір у сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2013 р.