Ухвала суду № 31048519, 30.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року справа №805/3782/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М, за участю представника позивача Максимчук С.П., представника відповідача Фінагіної Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 р. у справі № 805/3782/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта 1-3 "Новогродівська" до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до відповідача з листом про надання податкової консультації з питання, чи має право платник податку (позивач) зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі податкової декларації за 2012 рік, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів. 18.03.2012 відповідач своїм листом за № 2598/10/15-113-3 надав податкову консультацію, в якій зазначив, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

Позивач із наданою податковою консультацією не погоджується, вважаючи її такою, що суперечить вимогам Податкового кодексу України, просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 р. у справі № 805/3782/13-а адміністративний позов задоволено.

Визнано недійсною податкову консультацію Державної податкової служби у Донецькій області від 18 березня 2013 року № 2598/10/15-113-3, надану Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахта 1-3 "Новогродівська".

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що до надання річної декларації платник не має можливості заповнити рядок 13 Декларації, та, як наслідок, зменшити суму зобов'язання на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, ухвалив рішення без і всебічного з'ясування обставин у справі. Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта 1-3 "Новогродівська" зареєстровано в якості юридичної особи 27.02.2012, включено до ЄДРПОУ за кодом 37909199, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії ААВ № 049272), довідки АБ № 458908 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.10.2012. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників № 7 від 18.01.2013 р.

Позивач перебуває на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.10.2012 № 135.

06.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 8, в якому просив надати податкову консультацію з питання застосування статті 153 Податкового кодексу України, зокрема, чи має право платник податку зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі податкової декларації за 2012 рік, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів (а.с. 11).

У відповідь на зазначений лист Державною податковою службою у Донецькій області надано податкову консультацію від 18.03.2013 № 2598/10/15-113-3, в якій надано роз'яснення, за змістом якого відповідач, посилаючись на статтю 57 Податкового кодексу України, Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларації податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затверджену наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, зазначив, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік. До рядка 20 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік необхідно надати Додаток АВ "Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів".

Позивач вважає податкову консультацію, надану відповідачем у листі від 18.03.2013 № 2598/10/15-113-3, необґрунтованою, що стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до пунктів 52.1, 52.2, 52.4, 52.5 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Спірна податкова консультація надана податковим органом - ДПС у Донецькій області, та стосується питань, що належить до його повноважень та стосується практичного використання норм податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток.

Спірним питанням даної справи є застосування статті 153 Податкового кодексу України в частині, що стосується нарахування (сплати) авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 цього пункту визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 153.3.4 цього пункту, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Аналізуючи приведені вище вимоги Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із підпунктом 153.3.5 він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується на суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов'язково і у випадках перевищення суми податкових зобов'язань чи від'ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.

Зазначені вище положення Податкового кодексу України містять вказівку на обов'язковість сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів до або під час їх виплати. Тобто, період сплати авансових внесків визначається конкретною подією - фактом виплати дивідендів.

За змістом абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податку на прибуток сплачувати авансовий внесок щомісяця у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. При цьому, абзац 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не встановлює жодних виключень або іншого порядку сплати авансових внесків в залежності від обставин виплати дивідендів. У той же час, виплата дивідендів може мати місце у будь-якому місяці календарного року, що покладає на платника податку обов'язок сплатити авансовий внесок саме у місяці, в якому відбулась така виплата дивідендів (виключно у строк до або під час виплати дивідендів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що норми, викладені у абзаці 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є загальними нормами по відношенню до норм, викладених у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, оскільки останні передбачають спеціальний порядок та строки сплати авансових внесків з податку на прибуток до бюджету. Пункт 153.3 статті 153 Податкового кодексу України не містить будь-які зауваження (обмеження) відносно дії норм абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Тому, застосування вказаних положень має здійснюватись у їх взаємозв'язку, при цьому пріоритет у застосуванні має надаватись саме спеціальним нормам.

Враховуючи викладене, а також те, що на підставі абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку сплачує авансові внески з податку на прибуток щомісяця, та ту обставину, що виплата дивідендів та, відповідно, сплата авансового внеску до або під час їх виплати, може мати місце у будь-якому місяці календарного року, суд приходить до висновку, що платник податку при сплаті до бюджету авансового внеску кожного місяця при обчисленні його розміру має обов'язково враховувати факт виплати дивідендів, у разі, якщо він мав місце у цьому ж календарному місяці.

Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено граничний розмір авансового внеску - не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Отже, обов'язок платника податку щодо сплати авансового внеску полягає саме у сплаті щомісяця внеску у розмірі, не меншому 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Тобто, платник податку не зобов'язаний сплачувати до бюджету більше зазначеної суми, а має дотримуватись виключно обов'язку зі сплати суми авансового внеску не менше встановленого розміру. Сплата авансового внеску у розмірі, більшому за визначений Кодексом граничний розмір, є правом платника податку, а не обов'язком.

А тому суд першої інстанції приходить до обґрунтованого висновку, що у випадку, якщо платник податку буде перераховувати до бюджету авансовий внесок при виплаті дивідендів та, водночас, сплачувати поточний авансовий внесок, розмір такого авансового внеску буде у будь-якому разі більшим за 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік, що буде обмежувати зазначене вище право платника податку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що платник податку має право зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця протягом календарного року, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, стосовно того, що платник податку не має можливості до надання річної податкової декларації зменшити суму зобов'язання на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки, на переконання суду, цей висновок зроблено відповідачем передчасно. Оскільки розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток буде обчислюватись позивачем при поданні податкової декларації за 2013 рік, і тільки тоді позивач, як платник податку, має здійснити розрахунок податкових зобов'язань з урахуванням сплачених ним авансових внесків (як поточних, так і при виплаті дивідендів) протягом року. Натомість, проблемою даного спору не є порядок заповнення та подання податкової декларації та обчислення (у майбутньому) розміру податку на прибуток; в межах даної справи розглядається питання про наявність у позивача певного права на врахування сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів при сплаті поточних авансових внесків з податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкова консультація, надана відповідачем, не відповідає вимогам законодавства, з огляду на що вона підлягає визнанню недійсною, що є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 р. у справі № 805/3782/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 30.04.2013 р.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов