Ухвала суду № 31048452, 29.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року справа №805/536/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі № 805/536/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про стягнення сум витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року у розмірі 1704012,64 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначено, що у липні-листопаді 2012 року Управлінням були понесені витрати з виплати та доставки пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням на загальну суму 2 082 426,21 гривень. Всупереч вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, № 1105-XIV та Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідач не прийняв до заліку для подальшого відшкодування витрати позивача на загальну суму 1 704 012,64 гривень, з яких: 66 792,19 гривень - основний розмір пенсії (по втраті годувальника), 627,00 гривень - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, 4435,58 гривень - витрати з виплати та доставки пенсій, 3257,84 гривень - допомога на поховання, 1 628 900,03 гривень - державна адресна допомога, що підлягають відшкодуванню. Просив стягнути зазначені грошові кошти.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі № 805/536/13-а позов задоволений частково (а.с.103, 104-110).

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька (83037, Донецька область, м. Донецьк, вул. Кірова 145) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (код ЄДРПОУ 21982562) витрати на виплату та доставку пенсій та витрати на виплату цільової грошової допомоги на прожиття за період з 01.07.2012 року по 31.11.2012 року у загальному розмірі 4541 гривень 49 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.113-115).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги. Неявка сторін не є перешкодою до розгляду справи та вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФ України в Кіровському районі м. Донецька направлено до відповідача акти щомісячних звірок витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня 2012 року по листопад 2012 року включно.

Зазначені акти звірок відділенням Фонду підписані у меншій сумі. Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на суму 1 704 012,64 гривень, з яких: 66 792,19 гривень - основний розмір пенсії (по втраті годувальника), 627,00 гривень - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, 4435,58 гривень - витрати з виплати та доставки пенсій, 3257,84 гривень - допомога на поховання, 1 628 900,03 гривень - державна адресна допомога. Суми розбіжностей відображені в таблицях розбіжностей та довідках про відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи спірне питання щодо задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на виплату основного розміру пенсії за спірний період, колегія суддів зазначає про обґрунтованість прийнятої постанови судом першої інстанції.

Так, з набранням чинності Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон № 1105), обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (підпункти "г", "д"пункту 1 статті 21 Закону).

На виконання Закону № 1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (надалі - Порядок).

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку визначений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до статті 21 Закону № 1105 та Порядку відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме суму пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суму пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Перелік складу страхових виплат визначений статтею 28 Закону №1105

Відповідно до ст. 33 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на момент смерті чоловіка - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, виповнилося 56 років та вона не працювала.

Отже, ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 33 Закону України № 1105-ХІV та відповідач відповідно до ст. 21 цього Закону має відшкодувати суму витрат з виплати та доставки пенсії по вказаній особі за спірний період у розмірі 781,18 грн., з яких 750,00 грн. - розмір основної пенсії та 31,18 грн. - витрати на її доставку.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (2 роки на момент втрати годувальника) на час виплати пенсії по втраті годувальника (липень-листопад 2012 року) виповнилося 17 років, відомості щодо трудової діяльності відсутні, отже, останній відповідає вимогам ст. 33 Закону України № 1105-ХІV та відповідач відповідно до ст. 21 цього Закону відповідач має відшкодувати суму витрат з виплати та доставки пенсії по вказаній особі за спірний період у розмірі 382,09 грн., з яких 365,00 грн. - розмір основної пенсії та 17,09 грн. - витрати на її доставку.

За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкоду вання шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захво рювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по стра хуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Згідно з абз.2 п.З Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на вироб ництві та професійних захворювань України.

Колегія суддів зазначає, що за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних ви падків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробницт ві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Відповідно до положень абз.7 п.З Закону № 1105-ХІУ Фонд соціального страхування від не щасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про правонаступництво України» закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Правові норми, закріплені ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдруж ності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за зако нодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за ці єю Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соці ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасно го випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годуваль ника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІУ, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отриман ня відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавст вом України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробниц тві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Виходячи із системного аналізу зазначених положень, враховуючи висновки Верховно го Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судово го рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.І ст.237 КАС України, (постанова від 5 грудня 2011 року, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11), колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалі дом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримав травму 21 червня 1990 року на території Якутської автономної Радянської Соціалістичної Республіки (територія колишнього СРСР), у зв'язку із чим йому була призначена пенсія по інвалідності.

ОСОБА_7 отримав травму 21 жовтня 1989 року на території Хабаровського краю Російської Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки (територія колишнього СРСР) та отримує пенсію по інвалідності.

ОСОБА_8 отримав травму в м. Єршов, Саратовської області, Російської Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки (територія колишнього СРСР) та з 22 березня 1968 року отримує пенсію по інвалідності.

ОСОБА_9 отримала травму в м. Коломні, Московської області, Російської Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки (територія колишнього СРСР) та з 1966 року отримує пенсію по інвалідності.

ОСОБА_10 отримав травму 23 квітня 1985 року на території Української РСР, у зв'язку із чим йому була призначена пенсія по інвалідності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач має відшкодувати позивачу понесені ним витрати по сплаті пенсій: ОСОБА_6 в сумі 783,53 грн. (розмір основної пенсії 750,00 грн. та витрати на доставку пенсії 33,53 грн.), ОСОБА_7 в сумі 783,53 грн. (розмір основної пенсії 750,00 грн. та витрати на доставку пенсії 33,53 грн.), ОСОБА_8 в сумі 756,41 грн. (розмір основної пенсії 750,00 грн. та витрати на доставку пенсії 6,41 грн.).

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що документи стосовно страхового випадку ОСОБА_10 оформлені з порушенням встановлених вимог чинного законодавства. Суд зауважує, що акт був складений 23.04.1985 року, у час існування СРСР, тобто був складений за вимогами діючого на той момент законодавства. Крім того, посилання відповідача на існування виправлень в акті суд не приймає з огляду на те, що виправлення стосується дати затвердження інженером підрозділу цього акту, що в свою чергу не впливає на важливі частини цього акту. Відтак, відповідач має відшкодувати позивачу понесені ним витрати по сплаті пенсії ОСОБА_10 в сумі 264,30 грн. (розмір основної пенсії 55,30 грн. та цільової грошової допомоги на прожиття 209,00 грн.).

Також не беруться до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_9 не має права на отримання пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, оскільки в особовій справі останньої відсутній акт про нещасний випадок. Своє право на отримання відшкодування шкоди ОСОБА_9 реалізувала відповідно до законодавства СРСР, а відтак, відповідач відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV має відшкодовувати позивачу витрати по сплаті пенсії вказаній особі в сумі 526,15 грн. (розмір основної пенсії 494,60 грн. та витрати на доставку пенсії 31,55 грн.)

ОСОБА_12 отримав травму 13 серпня 2008 року на території Російської Федерації. Згідно "Акту № 1 о несчастном случае на производстве" потерпілий перебував у трудових відносинах з філією Державного відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтопроходка" (Україна, м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 102), що є резидентом України. Відповідно до Закону № 1105-XIV ОСОБА_12 та ДВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" є суб'єктами страхування від нещасного випадку, а саме ОСОБА_12-застрахована особа, ДВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" - страхувальник. ОСОБА_12 встановлена 3 група інвалідності безстроково у зв'язку із чим позивач виплачує йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачу понесені ним витрати по виплаті пенсії ОСОБА_12 в сумі 55,30 грн. та цільової грошової допомоги на прожиття в сумі 209,00 грн. у загальному розмірі 264,30 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до переконання, що позовні вимоги позивача підлягали задоволенню лише частково.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі № 805/536/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар