Постанова № 31046675, 25.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 5016/1860/2012(18/43)Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Г.А. Єрмілова

О.Л. Воронюка

При секретарі С.В. Гавричкові

За участю представників сторін:

Від Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - Мірошніченко О.В.; довіреність №4648/9/10.5 від 24.04.2013р.

Інші представники сторін у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 06.02.2013р.

справа №5016/1860/2012(18/43)

Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-78"

Банкрут: Приватне підприємство "Тісона"

Ліквідатор: Черепенко Вікторія Григорівна

Державний реєстратор: Жовтнева районна державна адміністрація Миколаївської області

Головне управління юстиції у Миколаївській області

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20 вересня 2012 р. за заявою керівника Приватного підприємства «Тісона» (далі - ПП «Тісона»») було порушено провадження у справі про банкрутство останнього в порядку, передбаченому ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (надалі за текстом - Закон про банкрутство) у зв'язку з відсутністю активів для погашення вимог кредиторів; відкрито процедуру санації боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; розпорядником майна ПП «Тісона» призначений арбітражний керуючий Черепенко В.Г. (ліцензія НОМЕР_1 від 06.10.2010 р.); керуючим санацією призначено керівника боржника - Рябчука С.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2012 р. визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-78» в сумі 323 000 грн. та затверджений реєстр вимог кредиторів на загальну суму 323 000 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2012 р. ПП «Тісона» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Черепенко В.Г., яку зобов'язано здійснити ліквідацію банкрута у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

06 лютого 2013 року господарський суд Миколаївської області (суддя Давченко Т.М.) ухвалив затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; юридичну особу - ПП «Тісона» вирішено ліквідувати, вимоги кредиторів визнані погашеними, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Державної податкової служби України в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи, неповідомлення ліквідатором орагну податкової служби. Скаржник вказує на те, що в період з 07.09.2011 р. по 06.12.2011 р. по рахунках підприємства відбувалось зняття готівкових коштів в особливо великих розмірах на суму близько 90 млн.грн. 23.11.2012 р., за фактом надання послуг з конвертації грошових коштів з безготівкової в готівкову форму, сприяння в ухиленні від сплати податків, СВ ПМ ДПС у Херсонській області було порушено кримінальну справу за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України та слідство по вказаній справі триває.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-78", Приватного підприємства "Тісона", Державного реєстратора, Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області та ліквідатор в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення, про причини неявки суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Державної податкової служби України, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення справи про банкрутство ПП «Тісона», керівником цього підприємства було надано, у тому числі: рішення власника № 2 від 31.08.2012 р. про проведення санації ПП «Тісона» керівником; розшифровка від 31.08.2012 р. кредиторської заборгованості; акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2011 р. між ПП «Тісона» та ТОВ «Паритет-78»; претензія ТОВ «Паритет-78» про повернення коштів в сумі 323 000 грн.; розшифровка активів боржника; баланс ПП «Тісона» та план санації боржника станом на 31.08.2012 р.

В ході процедури санації комітетом кредиторів 05 грудня 2012 року вирішено звернутися до господарського суду із клопотанням про припинення процедури санації та введення ліквідаційної процедури ПП «Тісона».

Після визнання ПП «Тісона» банкрутом, ліквідатором були проведені заходи щодо пошуку майна останнього для формування ліквідаційної маси.

Однак згідно довідок банківських установ, Теруправління Держгірпромнагляду у Миколаївської області, УДАІ УМВС України в Миколаївської області, Інспекції Держтехнагляду Херсонської облдержадміністрації, КП «Миколаївське МБТІ», Головного управління Держкомзему у Херсонській області, - не встановлено будь-якого нерухомого майна ПП «Тісона», а згідно з витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформація стосовно обтяжень майна банкрута відсутня. Також Відділом Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області надано інформацію про відсутність на виконанні виконавчих документів відносно банкрута.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором виконані вимоги, передбачені Законом про банкрутство, та надані останнім звіт й ліквідаційний баланс ПП «Тісона» свідчать про відсутність у банкрута основних і оборотних засобів для ведення господарської діяльності та погашення кредиторської заборгованості, що, у свою чергу, свідчить про неможливість відновлення платоспроможності банкрута.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, з якими пов'язується можливість порушення провадження у справі про банкрутство та здійснення подальшого розгляду справи, а відтак помилково винесено ухвалу про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі.

Так, згідно з частинами 1-3 ст. 53 Закону про банкрутство керівник боржника має право подати згідно з вимогами ст. 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов: за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника; за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Таким чином, зазначені норми передбачають звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство на загальних підставах, встановлених ст. 7 Закону про банкрутство, з обов'язковим виконанням також додаткових вимог, встановлених ст. 53 зазначеного Закону.

В свою чергу, стаття 7 Закону про банкрутство визначає вимоги до заяви боржника та вимагає, серед іншого, надання боржником документів, які підтверджують його неплатоспроможність.

При цьому, наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

За відсутності таких документів (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо) немає ознак неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності та не вбачається строк виконання грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2012 р. у справі № 19/5009/1060/11.

Однак заявником до заяви про порушення справи про банкрутство таких документів надано не було.

Крім цього, згідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (зокрема, виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Ліквідатором не отримано інформацію на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, корпоративних прав, а також, враховуючи основні напрямки господарської діяльності ПП «Тісона», встановленої Статутом підприємства, - авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів.

Щодо права органу податкової служби на оскарження ухвали про припинення юридичної особи та провадження у справі слід зазначити, що згідно з довідкою про взяття на облік платників податків /а.с. 14/ ПП «Тісона» взятий на облік у ДПІ у м. Херсоні та будь-яких відомостей щодо зміни місця податкового обліку матеріали справи не містять.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування

На відміну від оскарження постанови про визнання боржника банкрутом податкові органи, незалежно від наявності грошових вимог до боржника, вправі оскаржувати судові рішення у процедурах банкрутства, які стосуються існування (припинення) правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки саме податковим органам делеговано повноваження ведення обліку суб'єктів підприємницької діяльності, а незаконне припинення юридичної особи боржника веде до незаконного виключення такого боржника з переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками податків, та припиняє виникнення податкових зобов'язань, які можуть виникати за наслідком проведення перевірки та прийняття рішення відповідного податкового органу.

Зазначена правова позиція втілена у постановах Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р. у справі № 5009/1639/12, від 28.02.2013 р. у справі № 5004/317/12, від 21.03.2013 р. у справі № 5017/1232/2012.

Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У відповідності до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Державної податкової служби задовольнити, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.02.2013 р. по справі № 5016/1860/2012 (18/43) - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного підприємства «Тісона» (ідентифікаційний код 33726510), проведену відповідно до ухвали господарського суду Миколаївської області від 06.02.2013 р. у справі № 5016/1860/2012 (18/43)

Справу передати господарському суду Миколаївської області для розгляду.

Копію постанови направити Реєстраційній палаті Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк