Ухвала суду № 31045621, 26.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус А

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

26 квітня 2013 року № 826/5993/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

до

Приватного підприємства «Драйвєс»

про

стягнення податкової заборгованості

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС звернулась до суду з позовом до ПП «Драйвєс» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 127,13 грн.

Згідно з п.п.3, 6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 частини 1 статті 1832 КАС України передбачено, що суд розглядає в порядку скороченого провадження справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. За змістом частин 4, 5, 1 статті 99 КАС України цей строк складає один місяць з моменту, коли особа отримала відповідне рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого з нього можуть бути стягнуті кошти.

Пунктом 7 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що суд повертає позовну заяву позивачу, якщо позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, подано суб’єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого статтею 99 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Письмовими доказами є документи, які за змістом ч.2 ст.69, ч.4 ст.79, п.6 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Водночас, згідно із визначенням, наведеним у частині 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як зазначає позивач, податковий борг виник у зв’язку з несплатою відповідачем податкових зобов’язань, сума яких визначена контролюючим органом відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на час виникнення на думку позивача заборгованості) (далі по тексту – Закон № 2181), а також розрахована відповідно до вимог ст.54 Податкового кодексу України, що набрав чинності 01.01.2011 року, а отже процедура формування та надіслання податкових повідомлень та вимог, з отриманням яких пов’язується виникнення у позивача права на стягнення податкового боргу та, відповідно, звернення до суду (в контексті положень п.7 ч. 3 ст.108 КАС України), регламентується положеннями законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Положення Податкового кодексу України застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, що відповідає положенням статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок надсилання (вручення) органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків визначено в розділі IV Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. за № 1037, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727 (далі по тексту – Порядок).

Відповідно до п.4.6 вказаного розділу Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв’язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.4.7 Порядку).

Разом з тим, податковим органом до позовної заяви не додано належний доказ направлення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року – надане поштовою службою повідомлення про вручення рекомендованого відправлення із зазначенням дати вручення повноважній особі платника податків або із наведенням причин невручення, що передбачено Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків.

Одночасно слід зазначити, що наданий податковим органом акт №908 від 24.02.2011 року про неможливість вручення податкової вимоги не може бути визнаний належним доказом направлення/вручення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року оскільки неможливо встановити дату вручення вказаної податкової вимоги платнику податків або повернення з відміткою пошти про неможливість вручення.

Крім того, позовна заява містить визначення суми податкового боргу у розмірі 1 127,13 грн., яка підлягає стягненню з ПП «Драйвєс», в той час, коли всі наявні документи у справі свідчать про те, що сума заборгованості відповідача складає 1 123,97 грн.

Також, всупереч вимогам частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано актуальний (станом на час звернення до суду) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців із зазначенням адреси відповідача, що унеможливлює дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо встановлення дієздатності відповідача та належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Відсутність наведених доказів створює перешкоди для вирішення питання щодо дотримання позивачем порядку звернення до суду у строк визначений законодавством, а також щодо відкриття скороченого провадження відповідно до вимог ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається, чи подано адміністративний позов після закінчення строку на оскарження рішення суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Виявлені недоліки необхідно усунути у встановлений судом строк шляхом визначення суми боргу, що підлягає стягненню з платника податків за спірний період, подання до суду належних доказів направлення/вручення податкової вимоги №908 від 24.02.2011 року, актуального (станом на час звернення до суду) витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стосовно ПП «Драйвєс».

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст.105, 106, ч.1 ст.108, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без руху.

2. Встановити позивачу семиденний строк з дня набрання даною ухвалою законної сили у відповідності із вимогами статті 254 КАС України для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська