Постанова № 31045121, 04.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/556/13-а

04 квітня 2013 року 17год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Верещук О.П.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-Україна" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006062342 від 28.12.2012р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПК-Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006062342 від 28.12.2012р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 150236, 00 грн., за штрафними санкціями 32614, 00 грн., що прийняте на підставі акта перевірки №695/22-200/37023086 від 19.12.2012р.

В обґрунтування позову вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження податку на прибуток: за 4 квартал 2011р. в сумі 19780, 00 грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 84128, 00 грн., за 2 квартал 2012р. в сумі 20908, 00 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 25420, 00 грн., збільшенням грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби позов не визнав, подав письмове заперечення.

. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які відповідають наведеним в запереченні. Спірне податкове повідомлення-рішення представник відповідача вважає правомірним, просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №985 від 22.11.2012р. та направлень від 22.11.2012р. №985/22-200, №984/22-200, №986/22-300, №987/17-100 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ВПК-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.10.2012р.

Результати перевірки оформлені актом від 19.12.2012р. №695/22-200/37023086, згідно з яким перевіркою встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Відповідно до висновку акта перевірки, ТОВ «ВПК-Україна» віднесено до складу валових витрат витрати не підтвердженні первинними документами на загальну суму 150236, 00 грн. Первинні бухгалтерські документи (акти виконаних робіт (наданих послуг)) отримані ТОВ «ВПК-Україна» від ТОВ «Ол-Транс», ТОВ «АЗС-Сервіс», ТОВ «Рівненська продуктова компанія», ТОВ «ТС Обжора», ТОВ «ТД Любарт» не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: у наданих до перевірки актах виконаних робіт (наданих послуг) відсутнє прізвище особи, відповідальної за отримання наданих послуг. Порушення у складі валових витрат не вплинуло на формування податкового кредиту.

На підставі акта перевірки від 19.09.2012р. №695/22-200/37023086 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.12.2012р. №0006062342, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ВПК-Україна» у зв'язку з порушенням п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 182850, 00 грн., у тому числі за основним платежем на 150236, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 32614, 00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ВПК-Україна» отримано послуги від ТОВ «Ол-Транс» згідно договору про надання транспортних послуг від 01.10.2011 та по наступних актах виконаних робіт (послуг): ( т.1 а.с. 223-250; т.2 а.с. 1-18)

ТОВ «ВПК-Україна» отримано послуги від ТОВ «АЗС-Сервіс» згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2012 та по наступних актах виконаних робіт (послуг): (а.с. 175-202)

ТОВ «ВПК-Україна» отримано послуги від ТОВ «Рівненська продуктова компанія» згідно договору оренди нежитлових приміщень від 28.12.2011 та по наступних актах виконаних робіт (послуг): (а.с. 205-210)

ТОВ «ВПК-Україна» отримано послуги від ТОВ «ТС Обжора» згідно договору про надання маркетингових послуг від 02.07.2012 та по наступних актах виконаних робіт (послуг): (а.с.227-232)

ТОВ «ВПК-Україна» отримано послуги від ТОВ «ТД Любарт» згідно договору оренди та по наступних актах виконаних робіт (послуг): (а.с.158-164)

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

· назву документа (форми);

· дату і місце складання;

· назву підприємства, від імені якого складено документ;

· зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

· посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 п. 2.13. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вдповідно до ст. 139 Податковго кодексу України, у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

У разі якщо платник податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі), податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що на усіх договорах про надання послуг та актах виконаних робіт (наданих послуг) наявні підписи директорів товариств, які підписували дані документи, що дає змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції. Право підпису первинних бухгалтерських документів директором товариства, передбачено безпосередньо статутом товариства або довіреністю.

Крім того, правильним є твердження представника позивача є те, що в лівому та правому верхніх кутках актів виконаних робіт (наданих послуг) зазначено посаду, прізвище, ініціали та підписи осіб, які підписали зазначені документи, вказані дані співпадають з тими, що зазначені в нижній частині актів виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011р. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

1. витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

2. інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

3. крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Як встановлено судом, формування валових витрат позивачем по господарським операціям з ТОВ «Ол-Транс», ТОВ «АЗС-Сервіс», ТОВ «Рівненська продуктова компанія», ТОВ «ТС Обжора», ТОВ «ТД Любарт» підтверджені відповідними первинними документами договорами та актами виконаних робіт (наданих послуг); ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Також судом встановлено, що акт перевірки від 19.09.2012р. №695/22-200/37023086 містить лише констатацію факту про заниження валового та чистого доходу платника податків, без підтвердження таких доводів будь-якими доказами.

Таким чином, за встановлення реального характеру господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами: ТОВ «Ол-Транс», ТОВ «АЗС-Сервіс», ТОВ «Рівненська продуктова компанія», ТОВ «ТС Обжора», ТОВ «ТД Любарт» суд дійшов висновку про правильність формування позивачем валових витрат за спірними господарськими операціями.

За таких обставин суд вважає хибним висновок податкового органу про порушення позивачем ТОВ «ВПК-Україна» приписів п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу ІІ Податкового кодексу України під час формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Ол-Транс», ТОВ «АЗС-Сервіс», ТОВ «Рівненська продуктова компанія», ТОВ «ТС Обжора», ТОВ «ТД Любарт» в період 01.04.2010р. по 31.10.2012р., у зв'язку з чим збільшено грошове зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними.

За результатами судового розгляду суд приходить до висновку, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, встановленим в статті 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 28.12.2012р. №0006062342.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати суд присуджує на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Україна" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0006062342 від 28.12.2012р.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-Україна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1828,50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.