Постанова № 31045112, 30.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року

м. Полтава

Справа №816/1877/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка до Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000311626, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб загалом в розмірі 38 752 грн. 35 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ ім. Шевченка у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов’язання зі сплати земельного податку. Вказав, що розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що використовуються позивачем відповідно до договорів оренди, укладених з Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області, у 2011-2012 роках Товариством розраховано виходячи з розміру орендної плати за землю, визначеного такими договорами. Оскільки умови договорів оренди в частині визначення розміру орендної плати за землю сторонами не переглядалися, стверджував, що контролюючим органом протиправно застосовано до спірних правовідносин положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідач - Хорольська МДПІ Полтавської області ДПС, надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що з 01 січня 2011 року річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної або комунальної власності сільськогосподарського призначення, хоча і визначається відповідно до умов договору оренди, однак, з урахуванням приписів підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, не може бути меншою розміру земельного податку, визначеного пунктом 277.1 статті 277 Податкового кодексу України.

В судове засідання 30 квітня 2013 року представник позивача не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач - Семенівське відділення Хорольської МДПІ Полтавської області ДПС, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ ім. Шевченка у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, як платник окремих видів податків перебуває на обліку в Семенівському відділенні Хорольської МДПІ.

Позивачем з Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області укладено договори оренди землі:

- від 22 січня 2008 року №4 щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 17,53 га під господарськими будівлями та спорудами на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області /а.с. 19-22/;

- від 22 січня 2008 року №5 щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 0,97 га під господарськими будівлями та спорудами на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області /а.с. 23-28/.

За умовами даних договорів оренди (пункт 9) орендна плата складає 48 грн. 20 коп. за 1 га землі під господарськими будівлями та спорудами.

Пунктом 10 вказаних договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Позивачем до Семенівського відділення Хорольської МДПІ подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в яких розраховано річну суму зобов’язання зі сплати податку, виходячи з умов вищезазначених договорів оренди землі /а.с. 31-46/.

Семенівським відділенням Хорольської МДПІ 11 лютого 2013 року проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ ім. Шевченка з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011-2012 роки.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 11 лютого 2013 року №59/15/03793596, в якому вказано на порушення платником податків вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання з орендної плати за землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями та спорудами загалом в розмірі 31 001 грн. 88 коп. (в т.ч., за 2011 рік - 10 950 грн. 47 коп., за 2012 рік - 20 051 грн. 41 коп.) /а.с. 62-63/.

На підставі даного висновку Хорольською МДПІ (Семенівським відділенням) 04 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000311626, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб загалом в розмірі 38 752 грн. 35 коп. (в т.ч., 31 001 грн. 88 коп. - основний платіж, 7 750 грн. 47 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 18/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-III, а відносини з приводу справляння плати за землю з 01 січня 2011 року - Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Питання щодо справляння плати за землю, в тому числі розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, що визначені у розділі ХІІІ "Плата за землю".

Так, відповідно до положень статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі (яким, в даному випадку, виступає позивач). Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як визначено підпунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Матеріалами справи підтверджено, що орендна плата за вищевказані земельні ділянки позивачем сплачується у відповідності до умов договорів оренди, укладених з Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області.

Погоджуючись з доводами позивача про те, що в силу приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати є істотною умовою договору, а відповідно до статті 30 вказаного Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, суд зазначає, що згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земель сільськогосподарського призначення не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства /пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України/.

За змістом пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з 01 січня 2011 року позивач, як орендар земельних ділянок, зобов’язаний сплачувати плату за землю в розмірі, визначеному Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками та не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов’язку. Натомість, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави, а тому не можуть допускати диспозитивності.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв’язку з волевиявленням сторін договору, а у зв’язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін такого договору.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, як суб’єктами владних повноважень, доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000311626. Разом з тим, позивачем не наведено доводів, а також не надано суду доказів, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення Хорольська МДПІ (Семенівське відділення) діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка до Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба