Постанова № 31044950, 29.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року м. Львів № 2а-10847/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Москаль Р.М., судді Гулик А.Г., Мричко Н.І., за участю секретаря судового засідання Семеряк М.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лутчина Ю.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом спершу до трьох відповідачів - державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової служби України. Під час підготовчого провадження позивач подав заяву від 12.01.2013р. (а.с.83-84) про зміну позовних вимог, у якій зазначив відповідачем у справі за даним позовом лише державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області ДПС (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) і просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0028461750 від 23.10.2012 року про визначення йому грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 22595 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновок податкового органу про завищення ним розміру податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року, який сформовано за наслідками господарських операцій з ПП «Аеромакс-Сервіс», є необґрунтованим. Свою позицію підприємець пояснює тим, що орган ДПС не дослідив первинних документів за наслідками його господарської діяльності, відтак не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємством. Висновки відповідача зроблено на основі самого лишень акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, у якому йдеться про неможливість здійснення господарської діяльності ПП «Аеромакс-Сервіс», які у свою чергу опосередковані результатами перевірки постачальника ПП «Аеромакс-Сервіс» - ПП «Фірма Західпостачторг». На переконання позивача, такий підхід податкового органу є неприпустимим, а його твердження про фактичну відсутність господарських взаємовідносин з ПП «Аеромакс-Сервіс» спростовуються долученими до матеріалів даної справи первинними документами та доказами, які свідчать про використання придбаного товару у господарській діяльності позивача. Оскільки за результатами адміністративного оскарження рішення податкового органу було скасовано лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, підприємець звернувся з даним позовом до суду і з урахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву наступного змісту. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за жовтень 2010 року. У підсумку перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 18076 грн., який сформовано на підставі податкової накладної від ПП «Аеромакс-Сервіс». Назване підприємство, згідно з актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.06.2012 року № 507/2204/35897868, фактично господарською діяльністю не займається, воно відсутнє за своєю зареєстрованою адресою, а судячи з відомостей автоматизованої бази даних, основним його постачальником протягом липня-грудня 2010 року було ПП «Фірма Західпостачторг», діяльність якого також виходить за межі правового поля. На цій підставі податковий орган вирішив, що укладені позивачем з ПП «Аеромакс-Сервіс» правочини не мали на меті настання правових наслідків, а самих операцій насправді не було. За таких обставин відповідач вважає, що немає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення і просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача таку позицію також підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, та встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання Пустомитівською районною державною адміністрацією 07.07.2006 року, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1, згідно з Витягом з ЄДР, є виробництво дерев'яної тари оптова торгівля деревиною, виробництво інших видів деревини, інші види оптової торгівлі. Позивач для здійснення обраного ним виду господарської діяльності використовує складське приміщення загальною площею 219 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, яким він користується на підставі договору позички від 02.01.2010 року з ТОВ «Фавор» (а.с. 171-172). З цим же товариством позивач уклав договір позички від 02.01.2010 року про тимчасове безоплатне користування електронавантажувачем ЕВ-687.22.10 і зарядної станції (а.с. 163-164). Факт прийняття в користування складського приміщення та факт передачі зазначеного вище устаткування підтверджується підписаними обома сторонами актами прийняття-передачі (а.с. 165, 173). Також ФОП ОСОБА_1 має у безоплатному користуванні ще одне складське приміщення площею 266 кв. м, за тією ж адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав копію договору позички від 01.11.2011 року з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (а.с. 174) та акт прийому передачі приміщень від 11.11.2011 року (а.с. 176).

Крім того, позивач уклав зі своїм батьком ОСОБА_5 договір позички від 01.01.2010 року про безоплатне користування автомобілем (фургон) марки Mercedes-Benz 817, 1994 р.в. (НОМЕР_9), який належить на праві власності батькові позивача (а.с. 166-167)

1 січня 2010 року ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) уклав з ПП «Аромакс-Системз» (за договором - Постачальник) договір поставки № 1, умовами якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у відповідності зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, в обумовлений у договорі строк, а Покупцем зобов'язується прийняти і оплатити цей товар в порядку та строки, встановлені договором. Якість товару повинна відповідача вимогам ДСТУ 9078-84 Піддони плоскі дерев'яні. Постачальник, відповідно до п. 2.1 цього договору, зобов'язується постачати товар окремими партіями відповідно до графіка поставки товару, що є невід'ємною частиною договору. У п. 2.6 Договору передбачено, що роботи з навантаження товару на транспорт Покупця здійснюється силами і за рахунок Постачальника. Обов'язком Покупця, відповідно до п. 2.7. Договору, є вчинити усі необхідні дії, щоб забезпечити прийняття товару. Додатками до договору від 01.01.2010 року № 01 є погоджені сторонами специфікація товару (піддони дерев'яні, їх кількість та вартість), графік поставок товару та графік платежів. Ці додатки є невід'ємними частинами договору від 01.01.2010 року.

Обумовлений товар ФОП ОСОБА_1 перевозив зі складу ПП «Аеромакс-Сервіс» на свої складські приміщення самостійно, за допомогою фургона марки Mercedes-Benz 817, НОМЕР_9, право користування яким підтверджується згаданим вище договором позички від 01.01.2010 р. Факт транспортування товару оформлено товарно-транспортними накладними та подорожніми листами встановленої форми та змісту, копії яких долучено до матеріалів даної справи (а.с. 38-42, 43-52). Пунктом навантаження, відповідно до цих супровідних документів, зазначено приміщення за адресою АДРЕСА_2 яке ПП «Аеромакс-Сервіс» використовує на умовах договору оренди із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (а.с. 155).

Товар позивач отримав згідно з наступних видаткових накладних на кожну партію поставки: № РН-1006001 від 06.10.2010 року на суму 37050 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6175 грн.; № РН-1007001 від 07.10.2010 року на суму 22142,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3690,40 грн.; № РН-1012003 від 39244,80 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 6540,80 грн.; № РН-1013002 від 13.10.2010 року на суму 2937,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 489,60 грн.; № РН-1015004 від 15.10.2010 року на суму 7083,84 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1180,64 грн. (а.с. 53-58).

По факту поставок ПП «Аеромакс-Сервіс» виписало позивачу наступні податкові накладні: № 1006000035 від 06.10.2010 року, № 1007000032 від 07.10.2010 року, № 1012000037 від 12.10.2010 року, № 1013000017 від 13.10.2010 року, № 1015000021 від 15.10.2010 року (а.с. 58-62; загальна вартість товару та суми податку на додану вартість, включених у ціну товару збігаються з тими, що зазначено у перелічених вище видаткових накладних).

Загалом, протягом жовтня 2010 року позивач придбав у ПП «Аеромакс-Сервіс» дерев'яних піддонів у кількості 3642 шт. на загальну суму 108458,64 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 18076,04 грн. Позивач повністю оплатив вартість товару, на підтвердження чого долучив копії платіжних доручень № 119 від 03.11.2010 року на суму 18000 грн., № 120 від 09.11.2010 року на суму 20000 грн., № 115 від 22.10.2010 року на суму 20000 грн., № 112 від 18.10.2010 року на суму 20000 грн., № 111 від 15.10.2010 року на суму 10000 грн., № 109 від 07.10.2010 року на суму 20000 грн., № 108 від 01.10.2010 року на суму 10000 грн. (а.с. 63-69). Податок на додану вартість в сумі 18076,04 грн., який було сплачено у вартості товару, ФОП ОСОБА_1 на підставі зазначених вище податкових накладних, відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Надалі придбаний товар ФОП ОСОБА_1 у тій же кількості реалізував своїм покупцям - ТОВ «Торговий дім «Кохавинка», ТОВ «Альба», ТОВ «Люстдроф», ТОВ «Факро Орбіта», на підтвердження чого долучив копії договорів купівлі-продажу та договорів поставки, які укладено з переліченими контрагентами, накладні, згідно з якими їм постачався товар, податкові накладні, які позивач видав своїм покупцям по факту кожної поставки, та копії квитанцій про оплату реалізованого товару (а.с. 88-121)

У липні 2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області провела документальну позапланову невиїзну перевірку взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_1 з ПП «Аеромакс-Сервіс» з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за жовтень 2010 року, результати якої оформлено актом № 338/172-2001/НОМЕР_6 від 19.07.2012 року (далі - акт перевірки від 19.07.2012 року). Під час цієї перевірки орган ДПС надав свою оцінку господарським взаємовідносинам позивача, про які зазначено вище. При цьому, судячи зі змісту акта перевірки від 19.07.2012 року, було використано акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.06.2012 року № 507/2204/35897868 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс - Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року», де у підсумку зазначено про те, що ПП «Аеромакс - Сервіс» фактично жодних господарських операцій протягом липня - грудня не вчиняло. На цій підставі відповідач вирішив, що угода, яку ФОП ОСОБА_1 уклав з ПП «Аеромакс-Сервіс» є протиправною, внаслідок чого підприємець неправомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість за жовтень 2010 року, який підлягає коригуванню.

У висновках акта перевірки від 19.07.2012 року зазначено, що за наслідками документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення: ч. 2 ст. 288, ст. 216 Цивільного кодексу України; ст. 3, ст. 4, п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено розмір податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 18076,44 грн.

На підставі акта перевірки від 19.07.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі винесла податкове повідомлення-рішення № 0005581750 від 27.07.2012 року (а.с. 7), відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 27114 грн., у тому числі 18076 грн. - за основним платежем, 9038 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_1 на зазначене рішення ДПС у Львівській області прийняла рішення від 15.10.2012 року, яким скасувала податкове повідомлення-рішення № 0005581750 від 27.07.2012 року лише в частині застосування до підприємця штрафної (фінансової) санкції на суму 4519 грн., а в решті - залишила без змін. З урахуванням рішення ДПС у Львівській області ДПІ у Пустомитівському районі винесла податкове повідомлення-рішення № 0028461730 від 23.10.2012 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22595 грн., у тому числі 18076 грн. - за основним платежем, 4519 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням ДПС у Львівській області платник подав повторну скаргу до ДПС України, рішенням якої від 19.11.2012 року її залишено без задоволення. За таких обставин ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду і з урахуванням наведеного вище просить позов задовольнити.

При вирішенні даного спору суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регулював Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), у підпункті 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 якого зазначено, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як передбачено у п. 5.2 наказу ДПА України від 22.12.10 № 984 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання у сфері гуртової торгівлі деревиною. На основі досліджених у справі доказів суд встановив, що для здійснення своєї господарської діяльності позивач користується двома складськими приміщеннями на умовах договору позички, про які зазначено вище, а також має у користуванні автомобіль, який він також використовує у своїй господарській діяльності.

Податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 18076 грн. позивач сформував на підставі згаданих вище податкових накладних від ПП «Аеромакс-Сервіс» встановленої форми та змісту. Господарські операції щодо придбання товару (дерев'яних піддонів) на умовах договору від 01.01.2010 року з ПП «Аеромакс-Сервіс» підтверджуються, крім податкових накладних, також товарно-транспортними накладними типової форми № ТТН-1, подорожніми листами, видатковими накладними, квитанціями про оплату, які в цілому відображають зміст та обсяги цих операцій і зауважень щодо їх оформлення не виникло.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивач також долучив договори зі своїми покупцями, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, як докази подальшої реалізації придбаних у ПП «Аеромакс-Сервіс» товарів, які підтверджують, що ці товари дійсно було використано у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судячи зі змісту акта перевірки від 19.07.2012 року доводи відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються лише на одному акті перевірки ДПІ у Дніпродзержинському районі міста Харкова, у якому йдеться про фіктивність господарської діяльності контрагента позивача - ПП «Аеромакс-Сервіс».

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, суд зазначає, що згідно з наведеними вище положеннями законодавства право на податковий кредит у платників ПДВ пов'язано із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та з наявністю відповідних податкових накладних та не пов'язано із доказами провадження будь-якими їх постачальниками господарської діяльності по всьому ланцюгу товарообігу. Також норми Закону стосуються лише конкретного платника цього податку і встановлюють порядок сплати ним ПДВ у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. При цьому платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки таке прямо не встановлено законом.

Також чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Тому суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

У листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Окрім того, відповідно до чинної редакціє статті 228 ЦКУ правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

У пункті 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до пункту 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до статті 83 ПКУ для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПКУ).

Всупереч наведеним вище нормам законодавства, відповідач як орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, тобто висновки про порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦКУ відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки податковим органам не надано повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у статті 204 ЦКУ. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 для того, щоби вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу також прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними, а відтак прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно, тобто не відповідає критеріям, визначеним частиною 3 статті 2 КАС України, тоді як позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції Пустомитівському районі Львівської області ДПС №0028461750 від 23.10.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 225 (двісті двадцять п'ять) 95 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Москаль Р.М.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Мричко Н.І.