Постанова № 31044901, 30.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року № 813/488/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Мелешко Т.С., Боровус Я.В.;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Софтех» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Софтех» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2012 року за №0005142300/22059.

Позивач в позовній заяві стверджує, що до складу податкового кредиту ним правомірно віднесено суми, сплачені за надані послуги з оренди приміщень ТзОВ «Софі». Реальність виконання вищенаведених господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову зазначає, що правочини, які виконувались за лютий-квітень, червень 2012 року ТзОВ «Софтех» з контрагентом-постачальником ТзОВ «Торговий дім «Софі» не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, орган державної податкової служби посилається на дані акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 17.08.2012 року за №2078/22-50/30994948.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СофТех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 14.12.2012 року за №1621/222/22-1009/36312131 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 року за №0005142300/22059, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 622062 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 497650 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 124412 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 497650 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «Торговий дім «Софі».

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац.1 п.198.2 даної статті визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з наведеними вище контрагентами.

Між ТзОВ «Софтех» (орендар) та ТзОВ «Торговий дім «Софі» (орендодавець) укладено договір оренди №15/11-1С від 15.11.2011 року, умовами якого передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування складські та офісні приміщення, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути його орендодавцеві.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору оренди позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки та довідки про рух коштів.

Окрім цього, позивач в підтвердженням обставин використання орендованих офісних та складських приміщень долучив до матеріалів справи договори про суборенду складу та офісних приміщень, додатки до договорів та додаткові угоди, плани приміщень та прилеглої території, акти приймання -передачі складських приміщень.

Також, в матеріалах справи наявні свідоцтва про право власності в підтвердження обставин наявності права власності у ТзОВ «Торговий дім «Софі» на згадані офісні приміщення.

В свою чергу, орган державної податкової служби в спростування наведених доказів посилається на акт ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 19.04.2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Торговий дім «Софі» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Ойл Карт Центр», ПП «Бель», ПАТ «Львівобленерго», УДСО при ГУ МВСУ у Л/о, ЛКП «Львівводоканал» за звітний (податковий) період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, із ТзОВ «Ойл Карт Центр», ПАТ «Львівобленерго» за звітний (податковий період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року. Як вбачається з наведеного акта перевірки, стан платника 14 - визнано банкрутом, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин ділової мети), систематичного придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Такі причини, на думку перевіряючих, можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції оренди.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ «Торговий дім «Софі»», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявна постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року, якою постанову Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року згідно з якою ТзОВ «Торговий дім «Софі» визнано банкрутом, залишено без змін, і саме з цього моменту контрагент позивача вважається банкрутом.

При цьому, представник позивача звертає увагу суду на те, що господарські операції між позивачем і ТзОВ «Торговий дім «Софі» відбувалися до визнання останнього банкрутом.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

Не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, в резолютивній частині судового рішення, у відповідності до положень ст.162 КАС України належить зазначити також і про протиправність спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 року за №0005142300/22059.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех» (код ЄДРПОУ 36312131), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 335, 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 квітня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк