Постанова № 31044880, 26.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року м. Львів № 813/1968/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Ларіонова Р.О., представника відповідача Пилип'юка А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» (далі - ТОВ «Експрес-Дрофа») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року № 0001152350 та № 0001162350. Оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про безтоварність та фіктивність господарських операцій ТОВ «Експрес-Дрофа» з ПП «Клер Шато Фіорд». Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки є домислами та ґрунтуються лише на акті перевірки Яготинської МДПІ Київської області ДПС від 28.09.2012 року № 45/2200/32395460 щодо ПП «Клер Шато Фіорд» за період з 01.01.2007 року по 31.03.2011 року. Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманих від ПП «Клер Шато Фіорд» товарів у господарській діяльності ТОВ «Експрес-Дрофа». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 15.04.2013р. Пояснив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 961/2200/32408626 від 18.12.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Експрес-Дрофа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Клер Шато Фіорд» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.». В основу акта перевірки ТОВ «Експрес-Дрофа» покладено висновки акта Яготинської МДПІ Київської області ДПС від 28.09.2012 року № 45/2200/32395460 щодо ПП «Клер Шато Фіорд» за період з 01.01.2007 року по 31.03.2011 року та матеріалах ГУПМ ДПС України, у яких, серед іншого, зазначено про те, що місцезнаходження контрагента позивача не встановлено, у нього немає будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності; підприємство зареєстроване на підставних осіб та здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. На цій підставі орган ДПС дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій на підставі договору, який позивач уклав з ПП «Клер Шато Фіорд», у зв'язку з чим прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються та встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» зареєстровано 14.03.2003 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31.03.2003 року, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ «Експрес-Дрофа» здійснює господарську діяльність в сфері виробництва, ремонту та технічного обслуговування залізничного транспорту, організації перевезення вантажів та торгівлі.

У періоді, за який проводилася перевірка, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.05.2005 року №18081135, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова, індивідуальний податковий номер 324086213066.

З 11 по 17 грудня 2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експрес-Дрофа» з питань дотримання вимог податкового законодавства із ПП «Шато Клер Фіорд», за результатами якої складено акт № 961/2200/32408626 від 18.12.2012 року (далі - акт перевірки від 18.12.2012 року).

Судячи зі змісту названого акта під час перевірки ТОВ «Експрес-Дрофа» відповідач використав акт Яготинської МДПІ Київської області ДПС від 28.09.2012 року № 45/2200/32395460 щодо ПП «Клер Шато Фіорд» за період з 01.01.2007 року по 31.03.2011 року та матеріали ГУПМ ДПС України. За наслідками складення Акта «про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (ПП «Клер Шато Фіорд»)» Яготинська МДПІ Київської області ДПС зазначила про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей, трудових ресурсів, а також підписання первинних документів невстановленими особами. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність усіх укладених ПП «Клер Шато Фіорд» договорів та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку. Відповідач також зазначив, що відповідно до наданих документів немає можливості встановити факт транспортування придбаної продукції. Зазначене, на думку відповідача, підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ТОВ «Експрес-Дрофа». У висновках акта перевірки від 18.12.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області зазначила, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Експрес-Дрофа»:

1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток на суму 140833,33 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року в сумі 96500 грн. та за ІІ квартал 2010 року на суму 44333,33 грн.;

2) пп.7.2.3 п.7.2, 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 112666,67 грн., в т.ч. у травні 2010 року на суму 112666,67 грн.

На підставі акта перевірки від 18.12.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення № 0001152350 від 28.12.2012 року, яким ТОВ «Експрес-Дрофа» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 176041 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0001162350 від 28.12.2012 року, яким ТОВ «Експрес-Дрофа» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 112668 грн.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ТОВ «Експрес-Дрофа» з його контрагентом ПП «Клер Шато Фіорд»:

26.04.2010 року ПП «Клер Шато Фіорд» та позивачем укладено Договір №26/04/Кп, відповідно до умов якого ПП «Клер Шато Фіорд» зобов'язується поставити, а позивач належним чином прийняти та оплатити колісні пари типу РУ 1Ш, у кількості та за ціною, вказаними у накладних документах. На виконання умов Договору №26/04/Кп від 26.04.2010 року ПП «Клер Шато Фіорд» передано у власність позивача товар на загальну суму 676000 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 112666,67 грн.). Факт передачі та отримання товару підтверджується видатковою накладною № 050502 від 05.05.2010 року на загальну суму 676000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 112666,67 грн. По факту поставки товару контрагентом позивача виписано податкову накладну від 05.05.2010 року №050502.

За отриманий товар позивач провів розрахунки у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, карткою рахунку 631 та виписками з банківського рахунку.

Відповідно до умов договору від 26.04.2010 року поставку товару здійснював контрагент позивача на адресу Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця» у м. Дрогобич (вагонне депо Дрогобич).

Вартість придбаних у ПП «Шато Клер Фіорд» товарно-матеріальних цінностей віднесено до складу валових витрат позивача, як таких, які пов'язані із його господарською діяльністю.

Придбані у ПП «Шато Клер Фіорд» колісні пари було встановлено на залізничні вагони, які перебували у власності ТОВ «Експрес-Дрофа» з метою подальшої реалізації вже відремонтованих вагонів покупцям.

З цією метою між позивачем та Державним територіальним галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» у м. Дрогобич (вагонне депо Дрогобич) 28.12.2009 року укладено Договір на ремонт вагонів № ЛВЧД-2-0953/п.

В подальшому, як вбачається із Актів прийому-передачі колісних пар від 26.05.2010 року та від 18.06.2010 року Державним територіальним галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» у м. Дрогобич (вагонне депо Дрогобич) було здійснено підкочування придбаних у ПП «Шато Клер Фіорд» колісних пар під вагони, що у свою чергу оформлено Актами підкочення колісних пар під власні вагони ТОВ «Експрес-Дрофа» від 26.05.2010 року та від 18.06.2010 року із зазначенням номерів колісних пар, номерів вагонів та товщини ободу кожної колісної пари.

З метою контролю передачі колісних пар, організації робіт по їх підкочуванні під вагони та для підписання відповідних документів керівник ТОВ «Експрес-Дрофа» відряджався до м. Дрогобича, про що свідчать наявні в матеріалах справи накази про відрядження та посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття керівника в місце розвантаження, виконання робіт тощо.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи Договору від 24.06.2010 року № 24/06/10ЦС, Договору від 01.09.2010 року № 01-09/Ц-10, Специфікацій № 1 та № 2, Актів приймання передачі, видаткових та податкових накладних, розрахункових документів, відремонтовані вагони позивачем було відчужено покупцям ООО «Вагонтранссервис» та ТОВ ВКФ «Адекс».

В свою чергу, встановлення придбаних у ПП «Клер Шато Фіорд» колісних пар на відремонтовані позивачем та продані ООО «Вагонтранссервис» та ТОВ ВКФ «Адекс» вагони підтверджується довідками ДТГО «Львівська залізниця».

При прийнятті рішення суд керується наступними нормативними положеннями:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.21 п.5.2 ст. 5 згаданого вище Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом із цим, у відповідності до п.п.5.3.9 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як визначено п.п.7.4.1 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Окремо, пп.7.4.4 згаданого вище Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5 Закону)

Крім цього, Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

На вимогу суду представник позивача надав суду документи на підтвердження зазначених вище обставин, які в цілому свідчать про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Податковий кредит позивач сформував на підставі згаданої вище податкової накладної, виписаної ПП «Шато Клер Фіорд», встановленої форми та змісту. Валові витрати за ІІ квартал та ІІІ квартал 2010 року позивач сформував в т.ч. за наслідками господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей для господарської діяльності (запчастини для ремонту вагонів), перебіг яких зафіксовано у первинних документах, про які згадано вище.

Реальність виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими: договором, видатковою накладною на поставку, податковою накладною, платіжними документами, які описано вище і в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Позивач також довів, що придбані у ПП «Шато Клер Фіорд» товари дійсно були використані у його господарській діяльності, доказами чого є належно оформлені договори, видаткові та податкові накладні, специфікації, довідки вагонного депо, з яких чітко вбачається встановлення придбаних колісних пар на відремонтовані позивачем та реалізовані покупцям вагони.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки Яготинської МДПІ Київської області, у якому зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагента позивача. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Стосовно правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 18.12.2012 року податкові повідомлення-рішення від 28.12.2012 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС від 28.12.2012р. №0001152350 та 0001162350.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 квітня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.