Постанова № 31044870, 30.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року № 813/2785/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу 813/2785/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі та Самбірському районі до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1242,80 грн.

Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі та Самбірському районі звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1242,80 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою суду від 12.04.2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі, надіслано судом копію ухвали про відкриття скороченого провадження разом із витягом про процесуальні права і обов'язки сторін в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали та копій документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 00003429, у зазначений в ухвалі строк відповідач заперечень на адміністративний позов або заяви про визнання позову не подав.

У відповідності до положень ч.4 ст. 183-2, п.2 ч.5 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи та у відповідності до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі та Самбірському районі Львівської області від 27.12.2012 року № 1949 за неподання за 2011 рік Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 170.00 грн.

Згідно рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі та Самбірському районі Львівської області від 15.02.2013 року № 236 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 231,21 грн та нараховано пеню у розмірі 841,59 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно абз. 2, 3 п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно п 2 ч. 11 ст. 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Відповідно до п. 4 ч. 10 ст. 25 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 14 ст. 25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, то вказані в рішенні суми підлягають стягненню у примусовому порядку.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі та Самбірському районі Львівської області надіслало відповідачу рішення від 27.12.2012 року № 1949 - про застосування штрафу на підставі п. 4 ч. 10 ст. 25 Закону в сумі 170 грн та рішення від 15.02.2013 року № 236 - про нарахування пені та застосування штрафу на підставі п. 2 ч. 10 ст. 25 Закону в сумі 1072,80 грн, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Докази, які б підтверджували, що вказані рішення відповідачем оскаржувались у справі -відсутні, відповідно визначене у них зобов'язання є узгодженими.

Відтак, заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 1242,80 грн, яку відповідач у встановлені законом строки не сплатив.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, отже, зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1242,80 грн підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 Львівська область) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (ЄДРПОУ 37893509, вул. Козацька, 6, м. Самбір, Львівська область, 81400) заборгованість в сумі 1242,80 грн.

3. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 виконати постанову негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.