Постанова № 31044720, 25.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Справа № 811/852/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Головченка Р.О., Кравченко Т.О.

та відповідача Анцибор Л.В., Пустовойтової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головченки» (далі - Товариство) до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулося до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 622294 грн. та накладено штрафну санкцію - 155573,50 грн.

В судовому засіданні представники Товариства підтримали вимогу позову.

Стверджували, що Товариство займається сільським господарством (обробляє орендовані земельні ділянки) та перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності.

Зазначали, що тривалий час договори оренди землі не були зареєстровані в установленому законом порядку в силу обставин, які не залежали від їх волі.

Пояснили, що з 2008 року у фактичному користуванні Товариства перебувають земельні ділянки загальною площею близько 700 га (рілля).

Водночас звертали увагу суду на те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року не змогли надати ревізорам під час перевірки, оскільки вони зникли під час крадіжки майна Товариства, яку скоїли встановлені судом особи.

На їх думку, відповідач, після повідомлення про цей факт, повинен був надати Товариству час для відновлення втрачених документів.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову.

Зазначали, що впродовж періоду, який перевірявся, Товариство обробляло земельні ділянки, договори оренди яких не були зареєстровані в установленому законом порядку.

З огляду на це оцінюють таке землекористування незаконним.

На їх думку, це є доказом того, що Товариство не провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства і не може перебувати на спеціальному режимі оподаткування.

Разом з тим, пояснили, що Товариство не надало під час перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року, повідомивши про їх викрадення.

Як наслідок зазначили, що такі висновки зумовили їх перенести дані податкового кредиту та зобов'язання зі скороченої декларації з податку на додану вартість до загальної, не зарахувавши податковий кредит, який формувався за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року (період, за який були втрачені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, Товариство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр) з 10 жовтня 2002 року (Том 1 а.с.88).

Згідно даних Реєстру видами діяльності Товариства є вирощування сільськогосподарських культур та плодів, фруктів і розведення великої рогатої худоби, свиней та свійської птиці.

Впродовж з 2009 року по 2012 рік позивач перебував на обліку податкового органу як платник фіксованого сільськогосподарського податку (Том 2 а.с.130).

Водночас Товариство протягом того ж часу зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (Том 2 а.с.131, Том 3 а.с.113).

10 липня 2008 році Товариство уклало з 195 громадянами України договори оренди земельних ділянок строком на 10 років (загальна площа близько 700 га (рілля)) (Том 2 а.с.153-251, Том 3 а.с.1-250, Том 4 а.с.1-111).

У день підписання договорів відбулась передача та приймання земельних ділянок в натурі.

Договори оренди землі Товариство передало ПП «Радіан» (далі - Підприємство) для виготовлення проектно-технічної документації відповідно до раніше укладеного правочину від 25 грудня 2007 року (Том 2 а.с.148, Том 4 а.с.112).

За умовами договору Підприємство взяло на себе зобов'язання виконати роботу з виготовлення розрахунку нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та зареєструвати договори оренди землі в установленому законом порядку.

За повідомленням керівника Підприємства договори оренди землі втрачені їхніми співробітниками, що виключило можливість виготовити проектно-технічну документацію (Том 2 а.с.148).

Водночас в провадженні органу досудового слідства перебуває кримінальна права, яка порушена 16 серпня 2010 року щодо службових осіб Підприємства за фактом вчинення шахрайських дій (Том 1 а.с.61).

Так, орган досудового слідства встановив, що службові особи Підприємства впродовж з 2003 по 2009 роки заволоділи коштами жителів Онуфріївського району Кіровоградської області, не маючи наміру виготовляти проектно-технічну документацію на право користування земельними ділянками.

07 лютого 2012 року зареєстровано зміни до установчих документів Товариства у зв'язку зі зміною засновників (Том 1 а.с.92-102).

Після зміни засновників Товариство уклало нові договори з землевласниками, які за повідомленням відділу Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області (далі - Відділ) станом на 15 серпня 2012 року перебували в стадії перевірки та держаної реєстрації (Том 1 а.с.19-24).

Впродовж 2009 року по 2012 рік Товариство звітувало про основні економічні показники роботи та підсумки збору урожаю сільськогосподарських культур за встановленою формою державного статистичного спостереження (Том 1 а.с.107-129).

Щорічно протягом того ж періоду Відділ надавав Товариству довідку про склад та грошову оцінку земель (Том 1 а.с.104-106).

Згідно цих довідок у користуванні Товариства перебувало близько 700 га ріллі, які орендувались у жителів Онуфріївського району Кіровоградської області.

08 травня 2012 року Товариство звернулося до органів внутрішніх справ з повідомленням про викрадення з одного з адміністративних приміщень металевого сейфу, в якому зберігалась службова документація (Том 4 а.с.116).

Вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2012 року за вчинення цих протиправних дій засуджені 2 особи (Том 2 а.с.149-152).

У жовтні 2012 року відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку діяльності Товариства за період з 01 травня 2009 року по 30 червня 2012 року (Том 1 а.с.29-57).

Під час перевірки ревізори встановили, що Товариство займається виключно вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських товарів.

Ревізори також досліджували податкову звітність платника податків (загальні та скорочені декларації з податку на додану вартість) та були повідомленні про втрату документів первинного бухгалтерського та податкового обліку за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Цей факт визнала в судовому засіданні ревізор Пустовойтова О.В. та повідомила, що керівництво відповідача не вирішувало питання про зупинення проведення перевірки для відновлення платником податків втрачених документів.

На думку ревізорів, використання Товариством земельних ділянок не можна вважати законним, оскільки договори їх оренди не пройшли державної реєстрації.

Як наслідок вони дійшли висновку, що сільськогосподарські товари вироблені платником податків ні на власних, ні на орендованих виробничих потужностях, а це, на їх погляд, виключає можливість визнавати Товариство сільськогосподарським підприємством.

Такі висновки зумовили їх перенести дані податкового кредиту та зобов'язання зі скороченої декларації з податку на додану вартість до загальної, не зарахувавши податковий кредит у сумі 152401 грн., який формувався за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року (період, за який були втрачені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку) (Том 4 а.с.114-115).

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення рішення від 04 лютого 2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 622294 грн. та накладено штрафну санкцію - 155573,50 грн. (Том 1 а.с.87).

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, вирішуючи спір суду необхідно проаналізувати Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) стосовно правовідносин, які виникли до 01 січня 2011 року та Податковий кодекс України - котрі виникли після згаданої дати.

Пунктом 6 статті 8-1 Закону визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основою діяльності якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Аналізуючи ці норми права, суд дійшов висновку, що податкове законодавство не деталізувало і не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Разом з тим, податкове законодавство не вимагало і не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Дійсно, відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Враховуючи пріоритетність застосування норм податкового законодавства перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, слід зазначити, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння податку на додану вартість за спеціальним режимом, який визначений статтею 209 Податкового кодексу України.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника.

А тому, відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування Товариства у статусі, на який поширюється спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість відповідно до приписів статті 209 Податкового кодексу України, є правомірним.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадах, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судом встановлено, що Товариство втратило документи передбачені пунктами 44.1 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, які підлягали обов'язковому дослідженню під час перевірки.

Факт їх втрати доводиться вироком суду.

Оскільки про втрату документів Товариство сповістило відповідача під час перевірки, тому позивач зобов'язаний їх відновити протягом 90 днів з дня, що настав за днем такого повідомлення.

Отже, це обумовлювало перенесення терміну проведення перевірки Товариства.

Такого рішення відповідач не прийняв.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про цілковиту протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позов належить задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 04 лютого 2013 року, яким сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Головченки» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 622294 грн. та накладено штрафну санкцію - 155573,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головченки» судові витрати у сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2013 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей