Постанова № 31044424, 18.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року , о 19-45 годині,Справа № 0870/8207/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металлоінвест»

до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в уточненій позовній заяві, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Металлоінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, за підсумками якої складено акт № 477/23-3/34595450 від 12.03.2012 (далі - Акт). На підставі останнього 29.03.2012 винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001982302 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1 996 295 гривень та нарахування 444 590,25 гривень штрафних санкцій; № 0001992302 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на 1 663 095 гривень та нарахування 388 275,75 гривень штрафних санкцій; № 0002002302 про зменшення від'ємного значення ПДВ на 2360 гривень.

Вказані рішення були оскаржені в адміністративному порядку, в результаті чого залишено без змін рішення № 0001982302 і донараховано 26270 гривень податку на прибуток підприємств та 6620,75 гривень штрафних (фінансових) санкцій; залишено без змін рішення № 0001992302 і донараховано 2360 гривень ПДВ й 590 гривень штрафних (фінансових) санкцій, скасовано рішення № 0002002302 в частині завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2009 року на суму 1153 гривень та збільшено на 1210537 гривень суму завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2009 року.

13.07.2012 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ), на підставі рішення ДПС у Запорізькій області, були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003002302, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 26270 гривень за основним платежем та 6620,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0003012302, яким визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 2360 гривень за основним платежем та 590 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0003022302, яким зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 1 210 537 гривень.

Повторна скарга позивача до ДПС України була залишена без задоволення, а вищезазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Висновки про заниження податку на прибуток підприємств на 1 997 568 гривень (рішення № 0001982302) та на 26 270 гривень (рішення № 0003002302) обґрунтовані завищенням позивачем валових витрат за операціями з контрагентами.

Донарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 022 565 гривень здійснено за операціями з придбання товарів у ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс», які відповідач вважає нікчемними. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки здійснені на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз, податкових звітностей та актів перевірки контрагентів.

Крім того, перевіркою встановлено завищення податку на прибуток на 7148 гривень у зв'язку з неправильним розрахунком приросту/убутку товарно-матеріальних цінностей, що призвело до зменшення ДПІ нарахування податку на прибуток на вказану суму. Проте витрати на придбання товарів у вищезазначених контрагентів правомірно включені позивачем до складу валових витрат, оскільки реально понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей, що використовуються в процесі господарської діяльності, та їх здійснення підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Правочини між ТОВ «Металлоінвест» та зазначеними контрагентами були реально здійснені, та в результаті їх здійснення змінився стан активів сторін: ТОВ «Металлоінвест» отримало товарно-матеріальні цінності, які в подальшому використало у власній господарській діяльності, а його контрагенти отримали оплату грошовими коштами. В ході перевірки не встановлено невідповідності первинних документів вчиненим правочинам, тому вони є достатньою підставою для відображення цих господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, зі змісту Акту вбачається, що в ньому надано оцінку господарській діяльності ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс» й неможливості проведення податкових перевірок вказаних підприємств у зв'язку з їх ліквідацією, незнаходженням за юридичною адресою, відсутністю у них технічних ресурсів, основних засобів, робочої сили.

Позивач зазначає, що навіть при доведеності порушень податкового законодавства контрагентами платника податків це не є підставою для відповідальності такого платника податків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за операціями з ними.

ДПІ обґрунтовує висновки про заниження ПДВ завищенням позивачем податкового кредиту за операціями з вищезазначеними контрагентами, які він вважає нікчемними. Проте Акт не містить висновків щодо порушень з приводу неправильності або неточності заповнення податкових накладних або взагалі їх неприйняття за договорами на придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів позивача. При реалізації умов договорів ТОВ «Металлоінвест» отримувало податкові накладні від зазначених контрагентів, зареєстрованих у встановленому законом порядку як платники ПДВ. На підставі цих накладних у ТОВ «Металлоінвест» виникло право на відображення сум ПДВ, сплаченого у ціні товару, у складі податкового кредиту з ПДВ у відповідні податкові періоди. В Акті не висловлено претензій до податкових накладних як первинних документів та їх відповідності вимогам чинного законодавства

Тому позивач правомірно включив суму ПДВ, сплачену у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс», до податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, необґрунтованими є висновки Акта про завищення від'ємного значення ПДВ на 2360 гривень (ППР № 0002002302) та на 1 210 537 гривень (ППР № 0003022302).

В п. 3.2.3 Акта сформульовано висновок про завищення позивачем сум від'ємного значення ПДВ за березень 2009 року на 1153 гривень й за липень 2009 року на 1207 гривень. Доказів на підтвердження висновків щодо завищення сум від'ємного значення ПДВ, в тому числі й жодного первинного документа, в Акті не наведено, приводиться лише загальний перелік задекларованих показників та відхилень, встановлених перевіркою.

В Акті відсутнє обґрунтування такого завищення, про підстави таких висновків в рішенні ДПС Запорізької області не згадується. Окрім того, в Акті ДПІ стверджує, що за період, що перевірявся, ТОВ «Металлоінвест» заявляло від'ємне значення ПДВ на загальну суму 2360 гривень (стор.114 Акту). Тому не зрозуміло як, задекларувавши від'ємне значення ПДВ у сумі 2360 гривень, позивач завищив його значення на 1 210 537 гривень. Зазначені висновки ДПІ є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, визнання правочинів фіктивними не відноситься до компетенції органів державної податкової служби, а є прерогативою суду, а посилання ДПІ на те, що правочини, вчинені ТОВ «Металлоінвест», порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави, а тому є нікчемними, не ґрунтуються на законі.

Оскільки відповідач прийняв зазначені рішення необґрунтовано, без врахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, не у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством, з перевищенням повноважень, наданих контролюючому органу законом, тому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ 29.03.2012, - № 0001982302, 0001992302, 0002002302; та 13.07.2012 - № № 0003002302, 0003012302, 0003022302.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов, надавши пояснення, аналогічні, викладеним в уточненій позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що перевіркою встановлено, що позивачем укладено договори постачання з TOB «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», TOB. «Фріланс», TOB «Рейтінг», TOB «Компанія Квік Дан», ТОВ «Пауер Грідс». Для всіх вищевказаних правовідносин позивача з його контрагентами характерно наступне: у жодного з контрагентів немає транспортних засобів та достатньої кількості осіб, які б могли зробити завантаження (за інформацією системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України); контрагенти не являються виробниками продукції, у зв'язку із відсутністю їх за податковими адресами та ігноруванням законних вимог податкових органів неможливо підтвердити придбання товару самими контрагентами та подальший продаж на адресу позивача. В актах про проведення перевірок контрагентів, наданих суду, зазначено, що до перевірки не надано документів в підтвердження господарських операцій цими суб'єктами. Позивач під час перевірки не надав жодного сертифікату походження товару; договорів на придбання товару по зазначеним контрагентам; останні не мають складських приміщень, де була б можливість зберігати товар в будь-яких обсягах.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2010 TOB «Опсідіант ЛТД» визнано банкрутом. В постанові зазначено, що за даними кредитора боржник відсутній за місцезнаходженням, не здійснює підприємницьку діяльність. Тоді ж, як стверджує позивач, у листопаді 2009 року відбувались поставки товару та перераховувались грошові кошти у мільйонах гривень. Неплатоспроможність боржника при цьому була підтверджена постановою Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 10.03.2010 про повернення виконавчого документа через відсутність майна боржника.

Враховуючи ту обставину, що поставки товару за документами відбувались у листопаді 2009 року, а справу про банкрутство порушено 02.04.2010, то вбачається, що вказаний контрагент був відсутній та не вів господарської діяльності на момент складання документів між ним та позивачем. Ні під час перевірки, ні під час судового засідання позивачем не надано доказів перевезення йому товару від TOB «Опсідіант ЛТД».

Контрагент ТОВ «Фромекс» перебуває на обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська з 2009 року. Згідно з наданими документами, TOB «Фромекс» постачало на адресу позивача товари ємкі та великої маси - кабель в асортименті, провід, реактор; вимикач, а в його штаті є тільки директор Бугайов А.Г. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «Фромекс» позивачу, що свідчить про безтоварність господарської операції.

В ході проведення перевірки відповідачем отримано інформацію від Ленінської МДПІ у м. Луганську про те, що 24.06.2010 СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську порушено кримінальну справу № 0210907102 за ч. 2 ст.205 КК України у відношенні директора TOB «Компанія «Рейтинг» ОСОБА_4, який зареєстрував підприємство з метою прикриття незаконної діяльності. 21.09.2010 справу було направлено до суду, на теперішній час рішення не прийнято.

Контрагент позивача ПП «Фріланс» знаходиться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ. Згідно з актом перевірки № 2102/236-36917518 від 14.12.11, неможливо фактичне здійснення ПП «Фріланс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; не надано (відсутні на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкового кредиту, в т.ч. головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №91 «Загальновиробничі витрати», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут» та первинних документів до них, ВМД, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні з ПДВ за січень - серпень 2011 року; відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

TOB «Компанія Квік Дан» знаходиться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ. У акті перевірки даного підприємства № 2005/236-37288477 від 02.12.2011 встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Алчевською ОДПІ було направлено лист № 30253/236-3/475-266 від 19.09.2011 директору TOB «Компанія Квік Дан» Захарову Г.Л. про надання первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів бухгалтерського обліку. Станом на дату проведення перевірки, пояснення та документи податкового та бухгалтерського обліку відсутні (не надані). Відповідно до БД 1-ДФ, загальна чисельність працюючих на TOB «Компанія Квік Дан» складала 1 особу за І квартал 2011 року, 2 особи - за II та III квартали 2011 року. Податковою адресою юридичної особи TOB «Компанія Квік Дан» є: 94220, м. Алчевськ, вул. Кірова, буд. 136, кв. 105, але підприємство за місцезнаходженням відсутнє.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання TOB «Пауер Грідс» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 30.04.2010, якою встановлено, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи TOB «Пауер Грідс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також перевіркою не встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB «Пауер грідс» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

ДПІ вважає, що позивач перераховував кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тому ДПІ було визнано правочини позивача з вказаними контрагентами нікчемними.

У судовому засіданні представники відповідача просять відмовити у позові з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Металлоінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, висновки якої викладено в акті № 477/23-3/34595450 від 12.03.2012. Зокрема, зазначено про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334); пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України; пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168).

29.03.2012 на підставі Акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення у відношенні ТОВ «Металлоінвест»: № 0001982302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 2 440 885,25 гривень (1996295 гривень за основним платежем та 444 590,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0002002302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2360 гривень, № 0001992302 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 051 370,75 гривень (1663095 гривень за основним платежем та 388 275,75 гривень за штрафними санкціями).

В результаті адміністративного оскарження залишено без змін рішення № 0001982302 і донараховано 26270 гривень податку на прибуток підприємств та 6620,75 гривень штрафних (фінансових) санкцій; залишено без змін рішення № 0001992302 і донараховано 2360 гривень ПДВ й 590 гривень штрафних санкцій, скасовано рішення № 0002002302 в частині завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2009 року на суму 1153 гривень та збільшено на 1210537 гривень суму завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2009 року.

13.07.2012 відповідачем, на підставі рішення ДПС у Запорізькій області №2884/10/10-120 від 26.06.2012, були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003002302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 32 890,75 гривень (26270 гривень за основним платежем та 6620,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями), №0003012302 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2950 гривень (2360 гривень за основним платежем та 590 гривень за штрафними санкціями), №0003022302 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 210 537 гривень.

Повторна скарга позивача до ДПС України була залишена без задоволення, а вище перелічені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судом встановлено, що ТОВ «Опсідіант ЛТД» поставило позивачу товар, відповідно до договору № ДГ-4 від 01.03.2009 та специфікації до нього, видаткових накладних №РН-071001 від 07.10.2009 на суму 6 906 357,44 гривень, № РН-111101 від 11.11.2009 на суму 1 243 642,56 гривні (на загальну суму 8,15 мільйонів гривень), товарно-транспортних накладних б/н від 07.10.2009 та від 02.11.2009, податкових накладних №2003091 від 20.03.2009, № 1803091 від 18.03.2009, № 1903091 від 19.03.2009 на вищезазначену суму. Позивач же сплатив вищевказану суму за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.03.2009 № 73, 74, 76.

ТОВ «Фромекс» поставило позивачу товар, відповідно до рахунку-фактури 809003 від 08.09.2010, товарно-транспортних накладних б/н від 08.09.2010 на загальну суму 211 239,6 гривень, видаткової накладної №809003 від 08.09.2010 на суму 211 239,6 гривень, податкової накладної №809002 від 08.09.2010.

Реальність взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Рейтинг» підтверджено рахунком-фактурою №510006 від 05.10.2010, видатковою накладною № 510009 від 05.10.2010 на суму 232 001,33 гривню, товарно-транспортною накладною б/н від 05.10.2010, податковою накладною №510009 від 05.10.2010.

ПП «Фріланс», на підставі рахунку-фактури №116 від 01.03.2011, договорів №010611 від 01.06.2011 та №2306 від 01.06.2011, поставило позивачу товар, що також підтверджується видатковими накладними № 72 від 01.03.2011 на суму 103 296 гривень, №14 від 01.06.2011 на суму 560 761,72 гривню, №15 від 21.06.2011 на суму 11 850 гривень, №16 від 28.06.2011 на суму 32 559 гривень, а разом на 708 466,72 гривень; товарно-транспортними накладними б/н від 01.03.2011, 01.06.2011, 21.06.2011,28.06.2011, податковими накладними №75 від 01.03.2011, №14 від 01.06.2011, №15 від 21.06.2011, №16 від 28.06.2011. Позивач же сплатив зазначену суму, що підтверджується платіжними дорученнями №123 від 15.06.2011, №125 від 17.06.2011, №№ 159, 160 від 11.07.2011, №174 від 21.07.2011, №176 від 26.07.2011.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія Квік Дан» поставило позивачу товар, відповідно до договору №КД2 від 01.07.2011, видаткової накладної № 564 від 07.07.2011 на суму 531 877,03 гривень, товарно-транспортної накладної б/н від 07.07.2011, податкової накладної №571 від 07.07.2011. Позивач сплатив за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 177 від 26.07.2011 та №202 від 22.08.2011.

Реальність взаємовідносин позивача з ТОВ «Пауер Грідс» підтверджується податковою накладною №ПГ-03/03-1 від 03.03.2008 на підставі рахунку №ПГ-03/03-1 від 03.03.2008 (даний документ знищено на підставі акту позивача №1 від 12.04.2012 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду») на суму 265 370,47 гривень, яка сплачена позивачем (платіжне доручення № 218 від 07.09.2009).

Відповідно до витягів та довідок з ЄДРПОУ (арк. 19-58 т. 6), вищезазначені контрагенти, станом на час вчинення правочинів, були діючими підприємствами, які вели активну господарську діяльність, й були зареєстровані як платники ПДВ.

Судом встановлено, що до оформлення всіх вищезазначених документів перевіряючими не надано жодного зауваження. Однак, фактичне виконання зобов'язань зазначеними контрагентами позивача, що власне й представляє собою реальне настання правових наслідків, податковим органом не було досліджене.

В Акті перевірки, зокрема, зазначається про неможливість факту реального постачання внаслідок відсутності складських приміщень, транспорту, устаткування, чисельності працівників (необхідної для виконання зазначених обсягів роботи), що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. Також в Акті щодо встановлення критеріїв ризику контрагентів ТОВ «Металлоінвест» зазначається про отримання відомостей з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, виявлення іншими податковими органами порушень в діяльності контрагентів позивача. Крім того, в письмових запереченнях та поясненнях зазначено про відсутність ПП «Фріланс» та ТОВ «Компанія Квік Дан» за місцезнаходженням, відсутність необхідної чисельності працівників для здійснення діяльності.

На підставі вказаної інформації в Акті відповідач сформував висновок щодо недійсності укладених правочинів, однак доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав, первинну документацію контрагентів не перевіряв.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу, Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності, тощо.

Висновки про заниження ПДВ податковий орган обґрунтовує завищенням підприємством податкового кредиту за операціями з контрагентами, які він вважає нікчемними, - ТОВ «Опсідіант Лтд», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс».

Відповідно до ч. 4.1 ст. 4 Закону № 168, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пп.пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону, «платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.»

Акт перевірки не містить висновків щодо порушень з приводу неправильності або неточності заповнення податкових накладних, або взагалі їх неприйняття за договорами на придбання ТМЦ у контрагентів позивача.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.»

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач отримував вищезазначені податкові накладні при виконанні умов договорів з ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс», які зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість. Тому у ТОВ «Металлоінвест» обґрунтовано виникло право на відображення сум ПДВ, сплаченого у ціні товарів, у складі податкового кредиту з ПДВ у відповідні податкові періоди.

На підставі п. 201.1 ст. 201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.10, «у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг».

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Акт перевірки не містить висновків щодо порушень складання (або ненадання) вищеперелічених податкових накладних, тому позивач правомірно включив суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс» до податкового кредиту з ПДВ.

Судом встановлено, що в Акті надано оцінку господарській діяльності ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», ТОВ «Компанія Рейтинг», ПП «Фріланс», ТОВ «Квік Дан», ТОВ «Пауер грідс» - неможливості проведення податкових перевірок вказаних підприємств у зв'язку з ліквідацією, незнаходженням за юридичною адресою, оцінку відсутності у них технічних ресурсів, основних засобів, робочої сили.

Але, відповідно до ст. 10 Закону України №168, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000, суб'єкти господарювання несуть самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, навіть при доведеності порушень податкового законодавства контрагентами платника податків це не є підставою для відповідальності такого платника податків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за операціями з ними.

Таким чином, діючими нормами законодавства України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а не позивача.

Відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, «у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.»

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Відповідно до абз. 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, «первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам. В акті перевірки не зазначено про невідповідність первинних документів вчиненим правочинам, тому вони є достатньою підставою для відображення позивачем зазначених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Витрати на придбання товарів у вищезазначених контрагентів включені позивачем до складу валових витрат, оскільки реально понесені на придбання ТМЦ, що використовуються в процесі господарської діяльності та їх здійснення підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.»

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 234 Цивільного кодексу України, «фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.»

Відповідно до ст. 203 зазначеного кодексу, «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Таким чином, визнання правочинів фіктивними не відноситься до компетенції органів державної податкової служби, а є прерогативою суду. Тому висновки Акта не відповідають зазначеним нормам, яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.»

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що повноваження щодо визнання правочинів такими, що порушують вимоги відповідності інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, також відноситься до компетенції судів, а не органів ДПС.

В пункті 18 Постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Отже, договори поставки не віднесені законодавцем до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто таких, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 та ст. 20 Податкового кодексу України містять вичерпний перелік функцій державних податкових інспекцій. З аналізу вищенаведених норм законодавства, вбачається, що відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя в суд з позовами про визнання недійсними зазначених правочинів не зверталася. За таких обставин висновки про їх фіктивність є безпідставними. Також безпідставними є й висновки про їх нікчемність.

В п. 3.2.3 Акта (стор. 109-114) сформульовано висновок про завищення позивачем сум від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2009 в сумі 1153 гривень та за липень 2009 року в сумі 1207 гривень. Проте зазначене не підтверджено первинними документами чи іншими доказами, приводиться лише загальний перелік задекларованих показників та відхилень, встановлених перевіркою.

Також необґрунтовані висновки рішення ДПС у Запорізькій області, яким визнано невірним висновки Акту в частині правильності декларування від'ємного значення ПДВ та зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 210 537 гривень додатково.

Судом встановлено, що за період, що перевірявся, ТОВ «Металлоінвест» заявляло від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 2360 гривень (стор. 114 акту). Відповідачем не доведено, яким чином позивач завищив від'ємне значення ПДВ на 1 210 537 гривень.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами TOB «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Фромекс», TOB. «Фріланс», TOB «Компанія «Рейтінг», TOB «Компанія Квік Дан», ТОВ «Пауер Грідс» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Судом встановлено, що рішенням ДПС в Запорізькій області частково скасовано рішення № 0002002302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1153 гривні, тому зазначене рішення підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1207 гривень.

Окрім того, судом встановлено, що позивач надавав декларацію по ПДВ за травень 2010 року, проте вона не була прийнята, тому нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 гривень за неподання вчасно податкової звітності є обґрунтованим, а рішення №0001992302 не підлягає скасуванню в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що ДПІ було неправомірно винесене оскаржувані податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач правомірно нарахував суми податку на прибуток та включив до податкового кредиту суми податку по операціям із вказаними контрагентами.

Керуючись ст.ст.17, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Металлоінвест» від 29.03.2012:

№ 0001982302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 2 440 885,25 гривень (1 996 295 гривень за основним платежем та 444 590,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0002002302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1207 гривень;

№ 0001992302 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2 051 200,75 гривень (1 663 095 гривень за основним платежем та 388 105,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

від 13.07.2012:

№ 0003002302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 32 890,75 гривень (26 270 гривень за основним платежем та 6620,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0003012302 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2950 гривень (2360 гривень за основним платежем та 590 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0003022302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 210 537 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металлоінвест» судові витрати у розмірі 2204 (двох тисяч двохсот чотирьох) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш