Постанова № 31043861, 23.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 803/685/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О. А.,

з участю представника позивача Вакуліча В.В.,

представника відповідача Мельничука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 року №0000702202,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» (далі - ТзОВ «Вілк Україна») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 року №0000702202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту від 22.01.2013 року №413/22.1/36959411 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Вілк Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року» та акту від 25.02.2013 року №1259/22.1/36959411 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вілк Україна» з питань, що становлять предмет заперечення від 31.01.2013 року, до акту перевірки від №413/22.1/36959411 від 22.01.2013 року» Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 року №0000702202. Даним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 239924,07 грн. основного платежу та 85636,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього - 325560,35 грн.

ТзОВ «Вілк Україна» не погоджується із вказаним рішенням та висновками, викладеними в актах перевірок, виходячи з наступного.

Зазначає, що перевірками встановлено несплату податку на доходи, отримані нерезидентами із джерелом їх походження в Україні в сумі 104544,93 грн. та 135379,13 грн. Підставою для нарахування податку на доходи нерезидентів стали висновки податкового органу, які, на думку позивача, ґрунтуються на неправильному застосуванні відповідачем положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року (далі - Конвенція 1) та Конвенції між урядом України і Швейцарською Федеральною радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал від 30.10.2000 року (далі - Конвенція 2).

Зокрема, вказують на те, що згідно з пунктом 1 статті 11 Конвенції 1 проценти отримані на території договірної держави (в даному випадку - на території України) резидентом другої договірної держави (в даному випадку - резидентом Польщі) оподатковуються в цій другій державі (тобто, в Польщі).

В зазначених актах перевірок відповідач посилається на пункт 2 статті 11 вказаної Конвенції, де йдеться про обмеження дії пункту 1 статті 11 у формі можливості оподаткування процентів. Проте, останнє речення пункту 2 статті 11 Конвенції 1 чітко вказує на необхідність погодження між Компетентними органами Договірних Держав (тобто, між Міністрами фінансів України та Польщі) способу застосування такого обмеження. За відсутності такого погодження Договірними державами застосування пункту 2 статті 11 Конвенції 1 до правовідносин між позивачем та резидентом Польщі ВТП «Вілк» є неправомірним.

Також податковим органом не врахований пункт 3 статті 11 Конвенції 2, який передбачає, що незважаючи на положення пункту 2, будь-які проценти, про які йдеться у пункті 1, будуть оподатковуватись лише у тій Договірній Державі, резидентом якої є одержувач, якщо такий одержувач є фактичним власником таких процентів та якщо такі проценти сплачуються у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання. Звертають увагу, що відповідно до пункту 1.2 договору позики, позика надається з метою оплати за виробниче обладнання, а тому, на думку позивача, з огляду на цільове призначення позики, необхідно застосовувати пункт 3 статті 11 Конвенції 2, яка чітко передбачає оподаткування процентів, сплачених у зв'язку з продажем у кредит обладнання, у державі, резидентом якої є одержувач таких процентів. Крім того, пункт 4 статті 11 Конвенції 2 чітко вказує на необхідність погодження між Компетентними органами Договірних держав (в даному випадку між Міністрами фінансів України та Швейцарської Конфедерації) способу застосування такого обмеження, передбаченого пунктом 2 статті 11 Конвенції 2. За відсутності такого погодження Договірними державами способу, застосування пункту 2 статті 11 Конвенції 2 до правовідносин між позивачем та резидентом Швейцарської Конфедерації ОСОБА_4 є неправомірним.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 07.03.2013 року №0000702202.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову, мотивуючи наступним.

Перевіркою, проведеною за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, встановлено, що ТзОВ «Вілк Україна» здійснювало виплати доходу нерезидентам із джерелом походження з України.

Як стверджують матеріали перевірки ТзОВ «Вілк», позивачем не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 104644,93 грн. та 135379,13 грн.

ТзОВ «Вілк Україна» уклало договір процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2010 з нерезидентом ВТП «Вілк» ТзОВ (м. Хелм, Республіка Польща), згідно з умовами якого позика в сумі 2000000,00 польських злотих надається позивачу з метою фінансування впровадження нерезидентом проекту із виробництва у м. Луцьку пакувальних матеріалів, а також на фінансування зовнішньоекономічної діяльності. Розмір процентів за цим договором складає 20% річних від розміру позики, сплата процентів здійснюється щомісячно у безготівковій формі. За користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перерахувало на рахунки нерезидента ВТП «Вілк» ТзОВ відсотки в сумі 437639,24 польських злотих або 1045449,28 грн.

Також між позивачем та нерезидентом ОСОБА_4 укладено договір процентної позики №1/2011 від 05.04.2011 року, за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується прийняти кошти і повернути позику у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь період надання позики в розмірах, що обумовлені умовами договору. За перевіряємий період ТзОВ «Вілк Україна» отримано грошових коштів (позики) від нерезидента по даному договору у загальній сумі 1900000,00 польських злотих, тобто 4766747,06 грн. За користування позикою позивачем перераховано відсотки у сумі 560090,01 польських злотих, тобто 1353791,28 грн.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції 1 та Конвенції 2 проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватися у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, а також якщо фактичний власник процентів є резидентом другої Договірної держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10% від загальної суми процентів.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Вілк Україна» не нараховувався та не сплачувався податок на доходи, отримані нерезидентами із джерелом їх походження з України. Позивачем в ході перевірки не надано документів, які підтверджували факт оподаткування сплачених відсотків у країні нерезидента, тому керуючись пунктом 103.1 статті 103, пунктами 160.1, 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктом 2 статті 11 Конвенції 1 та пунктом 2 статті 11 Конвенції 2, перевіркою зроблено висновок, що ТзОВ «Вілк Україна» не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України на суми відсотків, сплачені на користь ВТП «Вілк» ТзОВ в загальній сумі 104544,93 грн., а також не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України на суми відсотків, сплачені на користь ОСОБА_4 в загальній сумі 135379,13 грн.

У зв'язку з наведеним, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами даної перевірки складено акт від 22.01.2013 року №413/22.1/36959411, яким серед інших, встановлені порушення пункту 103.1 статті 103, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 ПК України, пункту 2 статті 11 Конвенції 1 - позивачем не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 104544,93 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - 39510,63 грн., 2 квартал 2012 року - 65034,30 грн., пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції 2 - позивачем не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 135379,13 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року - 8263,31 грн., 4 квартал 2011 року - 20877,58 грн., 1 квартал 2012 року - 24604,97 грн., 2 квартал 2012 року - 42306,70 грн., 3 квартал 2012 року - 39326,58 грн.

ТзОВ «Вілк Україна», не погодившись із висновками акту перевірки, подало заперечення на нього від 31.01.2013 року №818.

За результатами розгляду даних заперечень на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вілк Україна» з питань, що становлять предмет заперечень від 31.01.2013 року до акту перевірки від 22.01.2013 року №413/22.1/36959411. За результатами даної перевірки складено акт від 25.02.2013 року №1259/22.1/36959411. Даним актом підтверджено порушення податкового законодавства та норм міжнародних договорів, встановлені актом перевірки від 22.01.2013 року №413/22.1/36959411.

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки подав заперечення на нього від 06.03.2013 року №14/б.

На підставі акту перевірки від 25.02.2013 року №1259/22.1/36959411 та за результатами розгляду даних заперечень Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 року №0000702202, яким за порушення пунктів 103.4, 103.10 статті 103, пункту 160.5 статті 160 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 325560,35 грн., з них: за основним платежем 239924,07 грн., 85636,28 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 07.03.2013 року №0000702202 з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про те, що позивачем не нараховувався і сплачувався податок на доходи, отримані нерезидентами із джерелом їх походження з України в сумі 104544,93 грн. та 135379,13 грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вілк Україна» укладено договір процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2010 з нерезидентом PPH "WILK" Sp.z.o.o. - ВТП "Вілк" ТзОВ (м. Хелм, Республіка Польща), згідно з умовами якого позика в сумі 2500000,00 польських злотих надається позивачу з метою фінансування впровадження нерезидентом проекту із виробництва у м. Луцьку пакувальних матеріалів, а також на фінансування зовнішньоекономічної діяльності. Розмір процентів за цим договором складає 20 % річних від розміру позики, сплата процентів здійснюється щомісячно у безготівковій формі.

Як слідує з акту перевірки, на виконання умов договору процентної позики від 25.02.2010 року №1/2010 в минулих податкових періодах позивач отримав грошові кошти від ВТП «Вілк» ТзОВ на загальну суму 2380000,00 польських злотих, тобто 6219647,82 грн. Протягом перевіряємого періоду ТзОВ «Вілк Україна» перераховано на рахунок - ВТП «Вілк» ТзОВ відсотки у сумі 437639,24 польських злотих, тобто 1045449,28 грн. за користування даною позикою, з них: 395106,31 грн. - у 4 кварталі 2011 року, 650342,97 грн. - у 2 кварталі 2012 року.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції 1 проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватися у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. В акті перевірки зазначається, що ТзОВ «Вілк Україна» не надало документів, які підтверджували факт оподаткування сплачених відсотків у країні нерезидента. В зв'язку з наведеним, податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено пункти 1, 2 статті 11 Конвенції 1, пункту 103.1 статті 103, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 та не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 104544,93 грн., з них: у 4 кварталі 2011 року - 39510,63 грн., у 2 кварталі 2012 року - 65034,30 грн.

Судом також встановлено, що ТзОВ «Вілк Україна» укладено договір процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2011 з нерезидентом ОСОБА_4 - ОСОБА_4 (Швейцарія), згідно з умовами якого позика в сумі 5000000,00 польських злотих надається позивачу з метою оплати за виробниче обладнання. Розмір процентів за цим договором складає 20% річних від розміру позики, сплата процентів здійснюється щомісячно у безготівковій формі.

З акту за результатами перевірки вбачається, що на виконання умов даного договору, за період, що перевірявся, позивачем отримано грошові кошти (позику) від ОСОБА_4 по даному договору у загальній сумі 1900000,00 польських злотих, тобто 47667473,06 грн. За користування позикою протягом перевіряємого періоду позивачем сплачено відсотки у сумі 560090,01 польських злотих, тобто 1353791,28 грн., з них: у 3 кварталі 2011 року - 82633,06 грн., у 4 кварталі 2011 року - 208775,75 грн., у 1 квартал 2012 року - 246049,69 грн., у 2 кварталі 2012 року - 423066,97 грн., у 3 кварталі 2012 року - 393265,81 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції 2 проценти, що виникають у Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної держави, можуть оподатковуватись в цій другій державі. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10% загальної суми процентів. В акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Вілк Україна» не надало документів, які підтверджували факт оподаткування сплачених відсотків у країні нерезидента.

В зв'язку з наведеним, податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено пункти 1, 2 статті 11 Конвенції 2, пункту 103.1 статті 103, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 та не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 135379,13 грн., з них: у 3 кварталі 2011 року - 8263,30 грн., у 4 кварталі 2011 року - 20877,57 грн. , у 1 кварталі 2012 року - 24604,67 грн., у 2 кварталі 2012 року - 42306,70 грн., у 3 кварталі 2012 року - 39326,58 грн.

Пунктами 160.1, 160.2 статті 160 ПК України визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються резидентом; роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із пунктами 1, 2, 3 статті 11 Конвенції 1 проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти в межах цієї статті.

Пунктами 1 - 5 статті 11 Конвенції 2 визначено, що проценти, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів. Незважаючи на положення пункту 2, будь-які таки проценти, про які йдеться у пункті 1, будуть оподатковуватися лише в тій Договірній Державі, резидентом якої є одержувач, якщо такий одержувач є фактичним власником процентів, та якщо такі проценти сплачуються: у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;у зв'язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству; за позиками будь-якого виду, що надаються банком; або самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування обмежень, передбачених пунктами 2 та 3.

Термін «проценти» при використанні в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасну сплату не розглядаються як проценти для цілей цієї статті.

На думку суду, положення зазначених норм Конвенцій (які мають пріоритет у правозастосуванні перед нормами національного законодавства) треба розуміти так, що за загальним правилом проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, оподатковуються в цій другій Державі. Разом з тим, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати 10% від загальної суми процентів. При цьому, компетентні органи Договірних Держав (згідно із пунктом «і» статті 1 цієї Конвенції 1 термін «компетентний орган» означає стосовно України - Міністра фінансів України або його повноважного представника, і, стосовно Польщі - Міністра фінансів Польщі або його повноважного представника, згідно пункту «і» Конвенції 2 термін «компетентний орган» означає стосовно Швейцарії - Директора Федеральної податкової адміністрації або його повноважного представника і стосовно України - Державну податкову адміністрацію України або її повноважного представника) за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Проте, спосіб застосування обмеження, передбаченого статтею 11 вказаних Конвенцій, за взаємною згодою компетентних органів України та Республіки Польща, а також України та Швейцарської Федерації не визначений.

Суд при вирішенні даного спору також враховує, що ВТП «Вілк» ТзОВ є резидентом Республіки Польща, що підтверджується заявою від 22.04.2013 року №01/04, включило в дохід відсотки по договору процентної позики № 1/2010 від 25.02.2010 року, отримані від ТзОВ «Вілк Україна» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 556313,22 польських злотих, при цьому, податкові декларації за 2011 та 2012 роки здані в податкові органи, податок на прибуток за 2011 та 2012 роки сплачено.

Також із офіційного перекладу заяви від 22.04.2013 року слідує, що ОСОБА_4 є податковим резидентом Швейцарської Конфедерації, підтверджує, що включив до складу доходу, оподатковуваного податком Швейцарської Конфедерації за повною ставкою податку на прибуток суму доходів у вигляді відсотків за кредитом за договором №1/2011 від 05.04.2011 року, отриманих від ТзОВ «Вілк Україна» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року в розмірі 560090,01 польських злотих. Податкові декларації за 2011 та 2012 роки здані в податкові органи Швейцарської Конфедерації, податок за ці роки сплачено повністю.

Отже, оскільки за користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перерахувало на рахунки нерезидента ВТП «Вілк» ТзОВ відсотки в сумі 1045449,28 грн., на рахунки нерезидента ОСОБА_4 відстоки в сумі 1353791,28 грн., тому такі проценти згідно із пунктом 1 статті 11 Конвенції 1 та пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції 2 підлягають оподаткуванню в Республіці Польща та Швейцарській Конфедерації. При цьому, позивачем надані суду докази, які підтверджують факт оподаткування сплачених відсотків в країні нерезидента. Враховуючи, що спосіб застосування обмеження, передбаченого статтею 11 вказаних Конвенції (тобто, спосіб оподаткування процентів в Договірній Державі, де вони виникли), за взаємною згодою компетентних органів України та Республіки Польща України та Швейцарської Конфедерації не визначений, тому у відповідача були відсутні правові підстави з посиланням на пункт 2 статті 11 Конвенції 1, пункти 1, 2 статті 11 Конфенції 2 визначити позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 104544,93 грн., з них: у 4 кварталі 2011 року - 39510,63 грн., у 2 кварталі 2012 року - 65034,30 грн. та відповідно в сумі 135379,13 грн., з них: у 3 кварталі 2011 року - 8263,30 грн., у 4 кварталі 2011 року - 20877,57 грн. , у 1 кварталі 2012 року - 24604,67 грн., у 2 кварталі 2012 року - 42306,70 грн., у 3 кварталі 2012 року - 39326,58 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм міжнародних договорів, чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 року №0000702202 прийняте відповідачем неправомірно та необґрунтовано, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2294,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №3065 від 18.03.2012 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 07.03.2013 року №0000702202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 29 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський