Рішення № 31041824, 15.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/28009/2012

Провадження №2/761/204/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

15 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином про розгляд справи;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1;

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ФінМаркет»;

про розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) у листопаді 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФінМаркет» (далі ТОВ «ФінМаркет», відповідач) про розірвання договору та стягнення коштів. Просить визнати дії ТОВ «ФінМаркет» незаконними, договір №1940 від 25.11.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, розірвати, стягнути з відповідача на користь позивача, з урахуванням уточнень, грошові кошти у розмірі 79800,00 грн. та 2000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір №1940, строком до 25.11.2009 року. Відповідач зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 7335,28 доларів США, що складає 58630,00 грн. Також позивач просив стягнути 3% річних у сумі 2300,00 грн. та інфляційні збитки у розмірі 77500,00 грн.

Ухвалою від 27.11.2012 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити з урахуванням уточнень.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 25.11.2008 року між позивачем як учасником та відповідачем як організатором укладено договір №1940 (далі Договір).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до п.1.1. Договору, за дорученням учасника організатор зобов'язується за плату в порядку та на умовах, що визначені цим Договором, організувати здійснення учасником торгових операцій на міжнародних позабіржових фінансових ринках із застосуванням фінансово-інформаційної системи FinMarket Trade Station та/або аналогічних торгових систем.

Отже, укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором комісії.

Кошти, що обліковуються на Персоніфікованому рахунку Учасника є власністю останнього (п. 3.6. Договору).

Згідно з п.3.16. Договору, перерахування або видача грошових коштів учаснику та утримання організатором ставки податку проводиться останнім у строк протягом трьох днів з часу отримання від учасника заяви на зняття коштів.

Згідно з п. 3.23.4. Договору організатор зобов'язаний у передбачений п.3.16. Договору строк перераховувати або видавати часнику в якості прибутку кошти.

Як передбачено п.3.20. Договору, кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим Договором та сприяти іншій стороні у виконання обов'язків.

Відповідно до п. 3.13. Договору, сторони дійшли згоди, що початковий внесок може бути знятий з рахунку лише по закінченні строку дії цього договору.

Договір набуває чинності з дня його укладення та діє протягом одного року (п. 8.1. договору).

Як передбачено п. 8.4. Договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності з ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з виписки з рахунку (а.с.10), баланс коштів на рахунку позивача, відкритому у ТОВ «ФінМаркет» станом на 8.06.2011 року становив 7 335,28 доларів США.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу 7 335,28 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Умовами договору (п. 4.1.) сторони передбачили, що всі розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України (гривні) по курсу НБУ по відношенню гривні до долара на день проведення розрахунків.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів за укладеним між сторонами договором комісії у розмірі 7335,28 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 58630,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних суд вважає, що позов є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з п.3.16. Договору, перерахування або видача грошових коштів учаснику та утримання організатором ставки податку проводиться останнім у строк протягом трьох днів з часу отримання від учасника заяви на зняття коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, належним доказом звернення позивача до відповідача є вимога датована 19.11.2012 року, яка була направлена відповідачу лише 19.11.2012 року, отже лише з 20.11.2012 року у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов'язання, приймаючи до уваги те, що з позовом позивач звернувся 22.11.2012 року, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних не підлягають задоволенню.

При цьому суд не бере до уваги в якості доказу звернення до відповідача із заявою від 10.08.2011 року, оскільки, в даній заяві відсутня печатка та прізвище, посада, підпис посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФінМаркет», щодо прийняття даної заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до діючого законодавства не допускається нарахування інфляційних на іноземну валюту, а саме долари США.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2000 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до приписів ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не надано достатніх доказів про те, що позивач зазнав втрат немайнового характеру, а також те, що дії відповідача вимагали від нього додаткових зусиль для організації їх життя, втрати нормальних життєвих зв'язків, а тому не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, позов підлягає до задоволення частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 58 630,00 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Договір № 1940 від 25.11.2008 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФінМаркет» - розірвати.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ФінМаркет»(32381437) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_1) 58 630(п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять)грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ФінМаркет»(32381437) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 586(п'ятсот вісімдесят шість)грн. 30 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: А.І. Саадулаєв